На хребті Брукс на Алясці річки раптово-стали каламутно-помаранчевими через розповсюдження токсичних металів. 

Підвищення температури призвело до танення вічної мерзлоти, запустивши хімічні реакції, які шкодять місцевій рибі та руйнують цілі екосистеми. Вода та кисень потрапляють у оголені шари, знищуючи багаті на сульфіди породи. Це призводить до утворення сірчаної кислоти, яка вивільняє з породи залізо, кадмій та алюміній і сприяє їхньому потраплянню у річки. Нове дослідження американських науковців було зосереджене на річці Салмон, однак, за словами його авторів, аналогічні зміни вже відбуваються у десятках місць водозбору на Алясці.

Педді Салліван з Університету Аляски вперше помітив різькі зміни у 2019 році, під час проведення польових досліджень, присвячених зміщенню арктичних лісів на північ внаслідок кліматичних змін. Проведений аналіз підтвердив, що танення вічної мерзлоти запустило геохімічні реакції, які окислюють багаті на сульфіди породи, зокрема, пірит. Кадмій, що вивільняється внаслідок цього і потрапляє у річкову воду, накопичується в організмі риб і представляє небезпеку для інших тварин, серед іншого, ведмедів та птахів, які цією рибою харчуються. 

Результати дослідження продемонстрували, що рівні металів у річковій воді перевищують допустимі межі токсичності, встановлені Агентством США з охорони навколишнього середовища. До того ж, вода із високим вмістом заліза зменшує кількість світла, яке доходить до річкового дна, пригнічуючи личинки комах, якими харчується лосось та інші риби. 

Наразі поточні концентрації металів у тканинах риб не несуть небезпеки для здоров’я людини, однак самі зміни представляють непряму, але серйозну загрозу. Така риба, як кета — один з ключових продуктів, якими харчуються місцеві мешканці, може зіштовхнутись з труднощями з нерестом у гравійних відкладеннях, забитих дрібним осадом. Інші види, такі як харіус та мальма, також можуть постраждати.

На відміну від ділянок гірничодобувної промисловості, де стоки кислих вод можна пом’якшити за допомогою буферних зон або систем локалізації, ці віддалені вододіли можуть мати сотні джерел забруднення, але не мати відповідної інфраструктури. Як тільки хімічний процес розпочнеться, зупинити його можна буде лише за рахунок відновлення вічної мерзлоти.

Результати дослідження представлені у журналі PNAS

Джерело: SciTechDaily