Останні півтора року увага до всього українського настільки зросла, що іноді це перетворюється на «шароварщину» — спотворене зображення української культури за допомогою псевдонародних елементів. Без контексту та історії під цей термін потрапляє й комікс «Буйвітер», авторства Костянтина Сулими, що вийшов у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Але це не так, бо цій роботі тридцять (!) років. Перед нами не новомодна данина минулому, а справжня класика українського мальопису. Деталі, як завжди, в матеріалі нижче.
«Буйвітер» / Booyviter, The Wild Wind
Автор Костянтин Сулима
Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Мова Українська
Обкладинка Тверда
Сторінок 32
Формат 240×305 мм
Рік видання 2022
Сайт ababahalamaha.com.ua
Козак Буйвітер вправно захищає свою землю від бусурманів. Одного разу він самотужки знищує загін османського ватажка Хіз-Гірея, який поневолив багато людей і вже майже дістався своїх земель. Буйвітер звільнив нещасних, а Хіз-Гірею вдалося уникнути кари, але він обіцяв помститися відважному козаку.
Поганець йде до відьми, яка радить тому звернутися до підземного дева Джагуда. Той наділяє Хіз-Гірея суперсилами, але натомість забирає душу. Тепер бусурманин набагато сильніший за Буйвітра, він готовий до помсти, а на його шляху до неї стоїть беззахисна Україна.
Мальопис «Буйвітер» придумав та намалював український майстер графіки Констянтин Сулима ще у 1993 році. Він довго не міг знайти видавництво, та зрештою у 1995-му комікс в м’якій обкладинці видала «Робітнича газета». Тоді вийшов не тільки варіант українською, а ще й англійська версія.
За короткий термін мальопис став популярним, а згодом і культовим. «Буйвітра» перевидали у 2005 році, а відтоді знайти цей комікс було дуже складно — він перетворився на раритет та цінність для колекціонерів.
Наприкінці 2022 року видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» перевидало його у твердій обкладинці, зі збільшеним розміром, покращеними картинками та доопрацьованим текстом.
Оновлене видання оформлене гарно та яскраво. А от його якість не ідеальна, бо від декількох читань в мене вже з’явилися тріщини на форзацах, а ще не сподобалася слабенька палітурка. Не думаю, що мальопис розвалиться в руках від частого читання, але все ж його міцність могла б бути кращою.
Що ж до сюжету, то він тут невибагливий, але цікавий, тому сторінки гортаються швидко, як для мальописа. Герой класичний, злодій теж, але в кожного є незвичні особливості та стиль. Наприклад, козаку допомагають язичницько-християнські наративи, а його антагоністу слов’янські, східні та західні одночасно.
Дуже сподобалася присутня естетика 1980-90-х років. Це відстежується не тільки в характері малюнків, але й в поданні історії, в репліках головних героїв, в мальовках поз тощо.
«Буйвітер» просякнутий ретровайбом кінця минулого століття, бо сам прийшов з того часу. Це ефектна суміш мотивів класичної української літератури з естетикою «Конана» та «Флеша Гордона».
У мальописа відкритий фінал, тому раніше фанати шукали продовження, а після перевидання, бажають, щоб автор вже за нього взявся.
Судячи з інтерв’ю Костянтина Сулими, до недавнього часу він навіть не знав, що його комікс став культовим, та поки не планує робити другу частину. Проте в нього вийшла мальописна адаптація «Тараса Бульби» Миколи Гоголя.
В «Буйвітра» є й мінус. Річ у тім, що історія подана не за класичною схемою коміксів, де малюнки та бульбашки тексту читаються з ліва на право та з гори вниз. Цю схему мальопис наслідує лише іноді.
Здебільшого малюнки з бульбашками тексту йдуть за власними правилами автора, тому щоб прочитати сцену нормально треба спочатку розібратися в якому порядку Сулима поставив це саме тут.
Така подача робить сцени більш об’ємними та глобальними, та спонукає детальніше вивчати мальопис. Але часто воно ж і дратує, бо не можна просто взяти й подивитися сторінку як завжди — спочатку її треба дослідити.