21 березня на сервісі Prime Video відбувся реліз бойовика «Будинок біля дороги» постановника Дага Лаймана. Його фільмографія містить такі популярні екшн-стрічки, як «Ідентифікація Борна», «Містер і місис Сміт» та науково-фантастичний блокбастер «На межі майбутнього. Це рімейк фільму «Придорожній заклад» з Патріком Свейзі у головній ролі, що вийшов на екрани у 1989 році. У рецензії нижче розповідаємо, що пропонує нова варіація старої історії.
Плюси:
захопливі і добре поставлені бойові сцени; хороша партія від Джейка Джилленгола; гумор доречно розряджає обстановку; загалом жанрово автентичне кіно
Мінуси:
стандартний бойовик без сюрпризів; динаміка моментами помітно просідає, але цим ще в більшій мірі страждав і оригінальний фільм; акторські здібності Конора Макгрегора
«Будинок біля дороги» / Road House
Жанр бойовик
Режисер Даг Лайман
У ролях Джейк Джилленгол, Даніела Мельхіор, Конор Макгрегор, Біллі Магнуссен, Джессіка Вільямс, Post Malone
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Після того, як непереможна зірка підпільних боїв Картер Форд бачить в протилежному кутку рингу свого наступного суперника, він тут же зливається і відмовляється від грошей. Причиною раптової появи у хлопця інстинкту самозбереження стає сумнівна перспектива зустрітися віч-на-віч з колишнім професійним бійцем UFC Елвудом Далтоном, котрий просто забирає готівку та йде собі геть.
Надворі до героя звертається молода жінка, що пропонує Далтону роботу вибивайлом у її прибережному барі у Флорида-Кіс, який піддається постійним нападам місцевих байкерів. Заклеївши отримане від недоброзичливця ножове поранення скотчем, чоловік чемно відмовляється від пропозиції та було вже наважується кинутися під поїзд, але в останню мить щось його зупиняє. Елвуд вирішує таки допомогти стражденній бізнесвумен, та згодом розуміє, що зіткнувся з кимось більш небезпечним, аніж зграя несамовитих пиятиків на залізних конях.
«Будинок біля дороги» наслідує сюжетний каркас свого попередника — однойменного за оригінальною назвою культового хіта епохи VHS з Патріком Свейзі, але в деталях суттєво відрізняється від нього.
Новий фільм очікувано відмовляється від тих особливостей давно минулої епохи, що сьогодні зійдуть за несмак. Так, у стрічці 1989 року ледь не в першому ж кадрі камера зосереджується на струнких жіночих ніжках, не кажучи вже про наступні оголення красунь. У рімейку можна розраховувати максимум на сідниці Конора Макгрегора, хоча кіно у нас тут ніби чоловіче, тож творці могли обійтися й без цього еротичного перформансу.
На додаток Даг Лайман та сценаристи Чак Мондрі і Ентоні Багароцці вирішили урізноманітнити суцільні мордобої сценами на воді, піддати динаміки та гумору, додати драматичний бекграунд до бідної на подробиці біографії головного героя. Усі ці зміни пішли явно на користь та змусили забути, що на екрані часом відбуваються дивні та придуркуваті речі. Такою можна назвати сцену десь із жахастика «Лейк Плесід. Озеро страху», яка виникає наче грім серед ясного неба.
Втім, як і 35 років тому, так і зараз бойовики цінуються не за життєві діалоги чи стрункість сюжету, а за відчутну принциповість конфлікту, коли глядач охоче вболіває за сторону добра, і насамперед за постановку бойових сцен. Тут із цим особливих проблем немає. Камера активно витанцьовує навкруги брутальних забіяк, звуки ударів у щелепу лунають з частотою ледь не кулеметної черги, дратівливо шкіриться в об’єктив Конор Макгрегор.
Що цікаво, старий «Придорожній заклад» безсоромно використовував класичні сюжетні арки вестернів, коли головний герой прибуває в якесь невеличке, наскрізь прогниле та затонуле у беззаконні містечко, що знаходиться під ковпаком банди на чолі з мерзенним лиходієм. Протагоністу вистачає сміливості кинути виклик негіднику, а разом з тим і підкорити першу красуню на селі, з якою він переможно попрямує назустріч заходу сонця.
Рімейк делікатно кепкує з цього фактору: одна з героїнь прямо промовляє, що історія Далтона звучить як зав’язка якогось вестерну, плюс тут навіть знайшлося місце типовому продажному шерифу.
Очевидно, що набір з архетипальних персонажів та відсутність цікавих поворотів сюжету — не ті чинники, що схиляють людей до перегляду. Наприклад, дівчинка з татом, які володіють книгарнею, існують суто як герої-функції, тож і їхня сюжетна лінія до болю передбачувана. Але в процесі навряд чи виникне прямо велике бажання звертати на це увагу, настільки тут порядок зі здоровим та нездоровим ідіотизмом, та головне — екшеном. Фільму до снаги розважити.
Джейк Джилленгол, загартований досвідом знімання у сценах боїв в боксерській драмі «Шульга» Антуана Фукуа, виглядає розкішно у ролі крутого бійця з важким тягарем провини на серці. Макгрегор, здається, вирішив, що знаходиться на знімальному майданчику бойовика «Адреналін», тому балансує на межі образу розтатуйованої мавпи та машини для вбивств. Якщо перше — повнісінький крінж, то друге, що не дивно, виконано дуже впевнено.
Роль власниці бару дісталася Джессіці Вільямс, яку ви могли бачити в торішньому драмеді «Правдива терапія», а в камео засвітився популярний співак Post Malone. До речі, після перегляду не полишала думка, що, якби Патрік Свейзі був досі з нами, він теж міг би з’явитися в епізодичній ролі та зіграти ув’язненого батька антагоніста, якого нам так і не показали.
«Будинок біля дороги» кіно хоч і сильно прохідне, але достатньо веселе, розважальне і захопливе, щоб ще разок глянути на те, як м’язисті хлопці гамселять одне одного щосили на потіху публіці. Особливо, якщо та зросла на старих добрих «бешках» з Дакаскасом чи Ван Даммом.