28 лютого на платформі Netflix вийшов науково-фантастичний екшн-трилер «Код 8: Частина ІІ» з кузенами Роббі та Стівеном Амеллами в головних ролях. Це продовження канадського фільму «Код 8», який вийшов на екрани у 2019 році. У рецензії нижче розповідаємо, чому ця скромна псевдосупергероїка почувається достатньо впевнено, особливо на тлі занепаду супергеройського жанру як такого.
Плюси:
реалістична приземлена наукова фантастика, яка навмисно відмовляється від стандартної супергеройщини; цікава взаємодія між персонажами кузенів Амелл; декілька справді напружених трилерних сцен; динаміка оповіді не дозволяє сумувати
Мінуси:
фільм виглядає не надто амбітним, тому апріорі не претендує на щось більше, ніж разовий перегляд; наймасштабніша екшн-сцена зафільмована не кращим чином; місцевому сюжету точно не вдасться вас здивувати; умовність деяких моментів
«Код 8: Частина ІІ» / Code 8: Part II
Жанр науково-фантастичний трилер, бойовик
Режисер Джефф Чан
У ролях Роббі Амелл, Стівен Амелл, Алекс Малларі-молодший, Аарон Абрамс, Альтаїр Вінсент
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Для того, щоб перший «Код 8» відбувся, його автори Джефф Чан, Кріс Паре, Роббі та Стівен Амелли у 2016 році випустили однойменну короткометражку, а потім запустили збір коштів на краудфандинговій платформі Indiegogo. Розраховуючи на суму у 200 тисяч доларів, хлопці напевно дуже зраділи, коли за місяць їм вдалося зібрати 2,4 мільйона.
Після кінотеатрального релізу права на показ стрічки придбав усюдисущий Netflix, і ця покупка вийшла як ніколи доречною в часи пандемії. Хоча для виробництва сиквелу потреба у краудфандингу вже відпала, творці другої частини керуються все тим же скромним підходом як в плані масштабів історії, так і використання кінозасобів.
Після подій першого фільму минуло п’ять років. Коннора Ріда звільняють з в’язниці, після чого він влаштовується звичайним прибиральником у громадський центр Лінкольн-Сіті. Герой більше не бажає мати нічого спільного з Гарретом, який за цей час встиг побудувати власний незаконний бізнес та встановити взаємовигідні стосунки з місцевою не чистою на руку поліцією та сержантом Кінгстоном зокрема.
Життя всіх вищезгаданих осіб перевертається догори дриґом після того, як Коннор випадково зустрічає дівчину-підлітка Павані, котра стала свідком поліційного свавілля, внаслідок чого загинув її брат. Щоб захистити малу від корумпованих правоохоронців, Рід звертається по допомогу до Гаррета, але їхнє нове співробітництво знову призводить до непередбачуваних наслідків.
«Чотири відсотки населення мають надзвичайні здібності. Більшість живе за межею бідності під суворим контролем поліції» — зустрічає глядача вступний титр, котрий нагадує, що з часів першої частини положення людей з надздібностями аж ніяк не покращилось.
Місцевий альтернативний сетинг і досі містить очевидні антиутопічні нотки, підкріплені сучасними технологіями. Над містом зловісно дзижчать поліційні дрони, з яких продовжують сипатися і по-супергеройськи автентично приземлюватись роботи. Але і це не все, адже нині службу несуть ще і робопси К-9: з такими точно не знімеш миле бадді-муві про дружбу відважного копа та його напарника-собаку.
Сила обох фільмів «Код 8» криється у їхній загальній простоті. Ніякої блокбастерщини з тими їхніми мультивсесвітами, ніякого супергеройського лушпиння з набором барвистих костюмів. Місцеві персонажі не обтяжені амбіціями рятування планети і керуються напрочуд зрозумілими мотивами, а за їхньою взаємодією цікаво спостерігати.
На противагу тим же марвелівським високобюджетним махинам, де з мотивацією вчинків, особливо у лиходіїв, нерідко повна біда, непримітний «Код 8» набагато приземленіший, а значить — реалістичніший та ближчий кожному з нас. Це свого роду «Люди Ікс» на мінімалках, але в тому то і фішка, що такий вердикт тут виглядає як комплімент.
Якщо у першій частині головний герой намагався врятувати хвору матір (дуже простий і примітивний прийом, але абсолютно зрозумілий і дієвий), то зараз він не має якоїсь користі від того, що взявся за порятунок незнайомої дитини. Та благородство персонажа не піддається сумнівам, адже цю свою чесноту він продемонстрував ще в оригіналі 5-річної давнини, коли звільнив дівчину-цілительку, не дивлячись на важкі обставини.
Центральна сюжетна лінія «Коннор Рід-Павані» недвозначно відсилає, коли ми вже згадали про Людей Ікс, до «Лоґана» Джеймса Менголда, де була успішна спроба виглядати на щабель серйозніше та драматичніше, ніж оці ваші «геній, мільярдер, плейбой, філантроп». Що важливо, при усій своїй серйозності, «Код 8» абсолютно позбавлений позамежного пафосу, якого щедро відсипав Зак Снайдер у всесвіті DC на ранніх етапах його розвитку (хоча і тут автори не відмовляють собі у задоволенні дати кілька коротких слоумо).
Словом, бюджетна фантастика Джеффа Чана ніби хизується тим, що бере максимум з мінімуму ресурсів, ігноруючи загальні тенденції супергеройського кіно та його пафосність. І така свята простота дуже їй личить.
У відриві ж від будь-яких порівнянь «Частина ІІ» виглядає далеко не видатним, але чесним, в міру захопливим і, що доречно, приземленим науково-фантастичним екшн-трилером, з власними маленькими перемогами та поразками, без яких теж не обійшлося.
Наприклад, коли тобі кажуть, що так званим даром володіють усього 4% населення, а насправді куди не плюнь — потрапиш в носія суперздібності, це насторожує. А коли історія доходить до наймасштабнішої своєї екшн-сцени, де епілептична камера та мілкорублений монтаж пізнього Пола Андерсона роблять її наявність цілковито марною, це засмучує.
В цілому у Джеффа Чана та творчої команди вийшло нормальне, варте уваги кіно, за яке їм не має бути соромно. Воно точно не вміє дивувати, та й навряд чи залишиться надовго у пам’яті, але з функцією дозвілля на вечір вихідного дня та застереження для корупціонерів на додаток справляється гідно. З огляду на перший фільм, більшого тут від самого початку ніхто не обіцяв.