26 жовтня в кінотеатрах розпочався прокат британської історичної екшен-драми «Королева Боудіка», у якій титульну роль виконала Ольга Куриленко. Сюжет стрічки натхненний легендами про волелюбну королеву племені іценів Боудіки, яка не побоялася кинути виклик могутній Римській імперії. У рецензії нижче розбираємось, чому цей фільм немає сенсу дивитися на великому екрані та, власне, не варто дивитися взагалі.
Плюси:
творці намагалися вичавити максимум з наявних ресурсів, тому за старання плюс
Мінуси:
їх тут повна торба — від безглуздості майже усього, що відбувається на екрані до слабенької постановки бойових сцен і крінжовості окремих епізодів. Наприклад, антагоніста, який хоч якось привертав увагу, зливають в середині фільму, а про невиразний елемент фентезійності краще взагалі не згадувати
«Королева Боудіка» / Boudica
Жанр історична екшен-драма
Режисер Джессі Джонсон
У ролях Ольга Куриленко, Петер Францен, Люсі Мартін, Нік Моран, Клайв Стенден
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Перше століття нашої ери. Римська імперія вже давно розпочала своє завоювання Британії. Там, серед густих лісів і смарагдових галявин, розташувалося мирне плем’я іценів. Їхній правитель Прасутаг усіляко намагався уникнути кровопролиття, тож платив римлянам данину й удавав, що радий вітати зарозумілого римського прокуратора Ката Деціана на своїй землі.
Одного разу Прасутаг стає жертвою зради, а його дружина, нині відома як Боудіка, ледь не помирає від тортур, вчинених все тим же Деціаном. Останній встановлює свою владу на цій території, а ледь живу королеву рятують воїни опору, котрі свято вірять, що їй уготовано зіграти важливу роль у майбутніх подіях. Так воно і стається: Боудіка заліковує рани, бере в руки меча, маже щоки бойовим розфарбуванням та очолює повстання проти римлян.
Урожениця нині окупованого Бердянська Ольга Куриленко знімається в історичній драмі про окупацію Британії римлянами. Для неї це вже не перший досвід знімань у британському історичному кіно: у 2010-му акторка з’явилася у «Центуріоні» Ніла Маршалла. Там, якщо пригадати, також йшлося про римське вторгнення у Британію, щоправда, дія відбувалася вже у пізніший його період — на початку другого століття.
А ще у фільм перекочувала низка акторів з серіалу «Вікінги»: тут можна побачити Клайва Стендена, Петера Францена та Люсі Мартін.
Якщо раптом хтось очікував масштабного епіка у дусі блокбастерів Рідлі Скотта чи хоча б щось подібне, то у нас для нього погані новини.
Постановник Джессі Джонс, відомий своїми копійчаними кінодрібницями (наприклад, торішній «Білий слон» з тією ж Куриленко та Брюсом Віллісом), очевидно, має здорові амбіції. Та разом з тим не володіє ані голлівудськими бюджетами, ані талантами, щоб при скромних ресурсах видати адекватне кіно.
Набагато доречніше тут буде згадати незабутні опуси маестро Уве Болла, який, нехай у площині умовного фентезі, теж не гребував ступати на територію жанру «меча та сандалів», а також окропляти знімальний майданчик галонами штучної крові. Виходив той ще абсурдистський маскарад та несмак (щоправда, при значно більшому бюджеті), та Джонсон йде тим же тупиковим шляхом.
Починається дійство з показу казково утопічного життя-буття щасливої родини Праустага, Боудіки та їхніх доньок-близнючок. Усі щасливі та усміхнені, наче в рекламі молока. Але з появою неприємного пана прокуратора хмари згущуються, посмішки з облич зникають, суцільній ідилії приходить кінець.
Після деяких подій, які напрошувалися самі по собі, Боудіка готується до помсти та збирає військо. Цей процес проявляється парою ударів мечем по дереву і купкою статистів у кадрі. На усі ці не надто змістовні метання і пафосні промови про «волю і честь» йде ціла година, тобто більша частина хронометражу, а цікаво все так і не стає.
Втім, не покращується ситуація й у кінцевому акті, коли нарешті розгорнеться багатостраждальне повстання. Воно становить суцільно монотонне криваве місиво, позбавлене хоч би найменшої винахідливості чи постановницької думки.
Особливо кидаються в очі моменти, де показується, як меч встромляється у людську плоть. Камера різко бере великий план процесу, але такою ж різкою монтажною склейкою, буквально за мить, кадр переривається. До кінця фільму цей прийом вам точно набридне.
Як свідчать історичні записи, зокрема, про ті далекі події писав давньоримський історик Корнелій Тацит, Боудіка володіла багатотисячним військом. Але творці стрічки навіть у фінальній битві змушені скромно задовольнятися кількома десятками статистів. Тобто, ні про які загальні плани, ефектні прольоти камери та, відповідно, масштабність не може бути й мови.
«Королева Боудіка» виявилася катастрофічно беззмістовним, скоріше навіть безглуздим та геть не цікавим фільмом, якому дуже хочеться здаватися епічним кінополотном про сильну войовницю. Та скільки не вимазуйся бойовим гримом Фуріоси чи не хизуйся автентичним реквізитом, цього явно замало, щоб бути таким насправді.