23 грудня на Netflix вийшла ще одна очікувана та гучна прем’єра року — сиквел надуспішного детектива «Ножі наголо» 2019 року. Очевидно, що після його успіху питання стосовно того, чи продовженню бути, вже не стояло. Але тут в ситуацію втрутився стримінговий гігант та викупив права на наступні дві частини за непристойно великі гроші — і явно не прогадав. У цій рецензії розповідаємо, чому сиквел це все ще чудова ескапістська розвага, але трішки гірший за оригінал детектив.
«Ножі наголо: Скляна цибуля» / Glass Onion: A Knives Out Mystery
Жанр комедійний детектив
Режисер Раян Джонсон
У ролях Деніел Крейґ, Едварт Нортон, Дейв Батіста, Кейт Гадсон, Кетрін Ган, Джанелл Моне
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Після того, як найкрутіший детектив у світі Бенуа Бланк виселив з розкішної хати привілейованих білих американців та заселив туди латиноамериканку зі слабким шлунком, стався клятий ковід. Тепер герой, як торішній Нео з «Матриці», нудиться у ванні з качечкою та сумує за чудовими часами, коли вбивства розкривалися, жага до життя відчувалася, а фільми про Джеймса Бонда виходили за графіком.
Втім, Бенуа розуміє, що не час помирати, принаймні морально, коли отримує дивну посилку від мільярдера Майлза Брона. Така сама надійшла ще п’ятьом адресатам — ліпшим друзям багатія. А це: губернаторка Коннектикута Клер Дебелла, науковець Ліонель Туссен, стример Дюк Коді та колишня супермодель Берді Джей. П’ятою виявилася колишня бізнес-партнерка Брона Енді Бренд, яка з усіма вищезгаданими особами сильно посварилася.
Загадкова посилка становила цікаву головоломку, таку собі шкатулку Лемаршана без гачків та ризику зустрітися з сенобітами. Всередині неї знаходилося запрошення на приватний грецький острів. Там організатор зустрічі вирішив не тільки розважити своїх гостей плаванням в басейні та елітним алкоголем, а й влаштувати інсценування власного вбивства, так, для розваги. Втім, коли відбувається справжній злочин, ось тут в справу і вступає Бенуа Бланк. Тож запасімося попкорном.
Режисер і сценарист Раян Джонсон — великий молодчина. За останні десять років йому вдалося створити хоч і не багато стрічок, зате усі вони мали той чи інший успіх. Колись він вдало загримував Джозефа Гордона-Левітта під Брюса Вілліса й помістив їх у різні часові відрізки. А ще через п’ять років видав «Останніх джедаїв», які круто виступили в прокаті, але мали багато нарікань від шанувальників «Зоряних війн».
«Ножі наголо» 2019 року виявилися ковтком свіжого повітря і для кар’єри Джонсона, і для глядачів, і для запиленого жанру детектив в цілому. Поки Кеннет Брана багатозначно милувався пишними вусами свого Еркюля Пуаро в кадрі, Джонсон використав жанр як благодатний майданчик для соціальної та політичної сатири. Між тим, він і не забув про суто жанрову складову — захопливу інтригу.
Так було три роки тому, так відбувається і зараз. Приємною рисою кінематографа Джонсона стає те, що йому набагато цікавіше не дивувати твістами типу «вбивця — садівник», а саме із боєм продиратися до викриття злочинця. Тобто основним у «Скляній цибулі» стає не «що» або «хто», а «як».
І такий підхід виглядає вдалим завдяки привабливим сюжетним твістам, досить тривалим флешбекам, демонстрації подій з різних ракурсів та загальній багатошаровості оповіді. Це дійсно нагадує ту саму скляну цибулю, яку становить маєток Майлза Брона. Все наче прозоро й зрозуміло, але, щоб довести істину, треба шар за шаром зчищати зайве, те, що заважає дістатися цілі.
Разом з тим Джонсон знову дозволяє собі чимало іронузувати, особливо гарно веселить тут Кейт Гадсон, котра грає тупеньку гламурну топ-модель. Але якщо перший фільм критикував трампівську політику, і тоді це було ще актуально, то зараз тут сміються над тим, що вже трохи застаріло. Наприклад — над ковідом. Хоча останній займає небагато уваги.
А от кому геть добряче дістається, то це Ілону Маску. Не сказати, що джонсонівська сатира нищівна й гостра, як лезо ножа, але вона дає чітко усвідомити, що про сучасного «генія-мільярдера-філантропа» думає автор. А на додаток і про тих всіх інфлюенсерів, політиків і інших високостатусних дармоїдів, які розкошують в достатку, але нічого з себе не представляють.
«Скляна цибуля» дарує майже все те, що й стрічка трирічної давнини: тут вам і захоплива інтрига, і потужний акторський склад, і цікава сатира, і кілька приємних камео. А ще різні культурні відсилання — від «Мони Лізи» в кадрі до пісні The Beatles в назві. Стрічка надає перевагу процесу, а не результату, хоча моментами виглядає менш витончено, ніж перша частина. А тепер головне питання. Ілоне, чи варто очікувати видалення профілю @rianjohnson в Twitter найближчим часом?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: