Сьогодні ми поговоримо про космічний нонфікшн від видавництва «Фабула». Прочитали книжку «Космічні мільярдери: Ілон Маск, Джефф Безос та нові космічні перегони» авторства Тіма Фернгольца. Видання цікаво та докладно розповідає про підприємців, які створили космічний бізнес — Ілона Маска, Джеффа Безоса, Річарда Бренсона. У статті нижче розглянемо її зміст, якість подачі, видання тощо.
«Космічні мільярдери: Ілон Маск, Джефф Безос та нові космічні перегони» / Rocket Billionaires: Elon Musk, Jeff Bezos, and the New Space Race
Автор Тім Фернгольц
Видавництво Фабула
Сторінок 272
Рік 2019
Обкладинка Тверда
Мова Українська
Формат 165×235 мм
Сайт fabulabook.com
Від своєї появи до початку ХХІ століття, космічна галузь належала виключно різним державним підприємствам, або гігантським компаніям, які діставали великі замовлення від урядів чи державних агенцій. Наприклад, NASA замовляло космічні кораблі, ракети, шатли тощо у Boeing та Lockheed Martin.
20 років тому в цей сектор прийшли приватні компанії. До цього, ще у 90-х, вони хотіли зайняти нішу запуску супутників для телебачення, але дуже сильно прогоріли. У 2000-х за справу взялися більш ґрунтовно та трохи інакше — вони зайнялися вибудовуванням космічного туризму, а найголовніше, спробували конкурувати з вказаними вище гігантами.
Цими відчайдухами були Джеф Безос та Ілон Маск. Згодом до «космічних мільярдерів» долучився Річард Бренсон. Перший мав статки від своєї компанії Amazon та вкладав мільярди в розроблення ракет та кораблів для розвитку космічного туризму. Компанію назвали Blue Origin. Річард Бренсон створив Virgin Galactic і також зайнявся космічним туризмом.
Маск збагатів від продажу платіжної системи PayPal, та створив іншу приватну аерокосмічну компанію SpaceX. Цей проєкт задумав спочатку зайняти нішу малих ракет, щоб виводити на орбіту супутники компаній з усього світу. Але далі Маск наважився конкурувати з виробниками, з якими працювала NASA. Так з’явилася велика ракета Falcon 9 та керований космічний корабель Crew Dragon. Все це робилося за для майбутніх польотів на Марс.
Усі вони дуже ризикували, мали труднощі з грошима, зазнавали невдач, відставали від графіків на роки та однаково йшли вперед. Саме про цей важкий шлях й розказує книжка «Космічні мільярдери».
Основну увагу в тексті приділено Ілону Маску та його SpaceX. Сильно менше, але цікаво та пізнавально, розповідають про Безоса та його Blue Origin. І зовсім трохи залишилося на Virgin Galactic та Річарда Бренсона.
Хотілося б, щоби Тім Фернгольц написав більше про Безоса та Бренсона. Обидва є в назві чи на обкладинці, тому очікуєш рівномірного розподілу часу між цими відомими людьми.
Звичайно, у цьому разі мали б більший обсяг, але якщо читач вже береться за цю тему й купує книгу, значить вона його цікавить і він готовий витрачати свій час.
Автор дуже багато уваги приділяє детальним розповідям про кулуарні війни та політичний фон у США в ті роки. Це важливо для пояснення кризи в космічній галузі, але погано впливає на процес читання. Тому ці моменти «проходяться» найважче, але в багатьох місцях читача чекає безліч цікавезних подробиць та фактів про розроблення приватних ракет та кораблів.
Книжка видана у 2019 році, тому важливих подій у галузі останніх років тут немає. Наприклад, польоти Бренсона та Безоса з космічними туристами, а також доставляння людей на МКС із території США за допомогою Crew Dragon у 2020 році.
Але в галузі й до того трапилося дуже багато вагомих подій, а Тім Фернгольц зробив усе, щоб популярно пояснити та адекватно розповісти надважливі речі, що трапилися до створення книги.
«Космічні мільярдери: Ілон Маск, Джефф Безос та нові космічні перегони» написана класичним документальним стилем. Він трохи аскетичний, але дає змогу дізнатися більше та максимально розкриває тему.
Книжка має тверду обкладинку, більші розміри, ніж стандартне видання (165×235 мм). Тут 272 сторінки, тому читається досить швидко. Шрифт великий та приємний для очей. Папір жовтавий та з цятками — видавництво «Фабула» використало вторсировину, тому при створенні цієї книжки жодне дерево не постраждало. Також маємо зручну атласну стрічку-закладку.
Особисто мене цятки трохи дратували, а на перших сторінках навіть відволікали. Але я дуже швидко перестав їх помічати, а головне, що мета цього всього максимально виправдана.