Вчора ми писали про рідер електронних книг, а сьогодні поговоримо про книжки фізичні. Точніше про одну — цікавезну та неоднозначну «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» Максима Яковлєва. Це свіженький нонфікшн, що вийшов у 2023 році у видавництві «Віхола».
«Теорії змов. Як (не) стати конспірологом»
Автор Максим Яковлєв
Видавництво Віхола
Сторінок 352
Рік 2023
Обкладинка М’яка
Мова Українська
Формат 130×200 мм
Сайт vikhola.com
О, цей «прекрасний» світ теорій змов: масони, ілюмінати, некрокомуністи, «Піцагейт», рептилоїди, палеоконтакти, розпилення літаками вірусу COVID-19, Зона 51 тощо. І це тільки наш час. Витоки перших конспірологів простежуються в давні часи, особливо в період Стародавнього Риму. С тих пір по цій темі написано сотні тисяч книжок, ними просякнута сучасна попкультура, фільми, серіали, бестселери New York Times тощо.
Якщо подивитися на теорії змов під таким кутом, то маємо веселий, для адекватної людини, пласт інформації, по якій можна почитати розважальну, знову ж таки для адекватної людини, літературу, посміятися з тих, що розказують про пласку Землю та подивитися чергову екранізацію книжок Дена Брауна.
Але проблема в тому, що серед прибічників теорій змов багато шахраїв та навіжених. Це призводять до зруйнованих життів, проблем в родинах, серйозних скандалів з наслідками, масових вбивств та смертей дітей. Через «змови» починаються війни.
До книжки Максима Яковлєва «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» я звернувся для глибшого вивчення цього феномену. Вона розглядає історію становлення, складові конспірології та теорій змов.
Водночас автор пише, що його робота не дає однозначної відповіді на причину поширення теорій змов та їх шалену популярність. Мовляв, тоді б її довелося робити набагато більшою, а основна його мета розкриття особливостей та компонентів світогляду конспірологів.
Конспірологи опираються на специфічний хід думок (методологію), де усе вважається взаємопов’язаним, випадковостей не існує, за всіма подіями чи проблемами стоїть таємна група людей, що намагається реалізувати свої темні справи.
Автор також береться за озвучення проблеми шкоди конспірології, а в кінці торкається неосяжного пласта теорій змов в Україні. Правда, він каже, що теорії змов набагато менше впливають на українців, ніж на росіян чи американців, та й взагалі, конспірологів в нас майже немає, а люди білі та пухнасті. Водночас в кінці книжки автор перечить сам собі, і каже, що привів тут лише незначну частину «заговорів» в Україні та про Україну, але їх набагато більше.
А ще автор, напевно давно не дивився українську пресу чи телебачення. В нас дотепер йдуть програми про загадкове та невизначене, в кіосках та на вокзалах продають журнали типу «Таємниці історії», «Цілком таємно» тощо.
Я згоден, що ми не такі хворі цим, як росіяни з їх теоріями про жахливе НАТО, всесвітню змову супроти рАсєї, таємне існування СРСР тощо. Але в Україні з конспірологією все теж не дуже. Варто згадати недавніх антиваксерів та людей, що казали, ніби восени в нас не будо світла, тому що ми усе продали Європі.
Мені імпонує стиль автора, його «голос», почуття гумору, начитаність та ерудиція. Цю книжку цікаво читати просто через самого Максима Яковлєва, але важко з точки зору заданої теми.
«Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» дивно побудована за розділами. На перший погляд, все логічно, особливо якщо глянути на зміст. Але під час цікавого читання приходить думка про сумбурність викладеної інформації, про її хаотичність та незграбну подачу. Наче й розділи є, і підрозділи, і теми їх різні, але в абзацах прочитаного тексту, що йдуть між розділами продовжується хаос.
Книжка нагадує великий потік думок автора, які умовно розділені главами, бо так треба.
Окремо зазначу та ще раз підкреслю, що читати все це цікаво, але немає ніякої змоги згрупувати отриману інформацію у своїй голові, бо здається сам автор не зробив перед написанням, а просто вивалив на читача гігантську, цікавезну та з гумором написану, але руйнівну хвилю даних.
Також незрозуміло навіщо в кінці кожного розділу додані вправи. Якби це була книжка з письменницької майстерності, чи з керування часом, чи будь-якої подібної прикладної теми, тоді все добре. Але навіщо мені тренуватися створювати теорії змов? Це дуже дивно та роздуває обсяг книжки.
Окремо хочу відзначити якість видання книжок видавництва «Віхола». Ця та інші видання, що в мене є, мають м’яку обкладинку, стильний, але аскетичний дизайн. На відміну від інших книг такого формату, які незручно читати, бо важко відкривати, чи тримати розгорнутими, тут з цим все ок. Книга чудово надрукована та зроблена, нею зручно користуватися та приємно читати.
Після прочитання «Теорії змов» конспірологом точно не стати. Але згадані вище вправи після кожного розділу, постійно хочуть, щоб ми щось таке вигадали, розтиражували, розповіли та над чимось подумали. Невже автор і сам конспіролог, який хоче навернути на свій шлях нових людей в такий хитрий спосіб — написати книжку ніби проти цього, але підсвідомо зробити нас прибічниками теорії змов. Я жартую чи це правда? Хто за цим стоїть і які таємні сили хочуть завдати шкоду українцям? Якщо ви ще не замислилися, то саме час.