2 липня телеканал НВО презентував завершальний епізод першого сезону драматичного серіалу «Ідол». Проєкт наробив чимало галасу через свою провокативну складову та отримав вкрай негативну реакцію з боку глядачів та критиків. У рецензії нижче розбираємось, чому це шоу спіткала невдача та що з ним насправді не так.
«Ідол» / The Idol
Жанр драма
Режисер Сем Левінсон
У ролях The Weeknd, Лілі-Роуз Депп, Генк Азарія, Трой Сіван, Мозес Самні, Елай Рот
Прем’єра НВО
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Приваблива попзірка Джоселін переживає непростий етап свого життя. Нещодавно померла її мати, нові хіти не пишуться, лонгплеї не видаються, а менеджери з тривогою спостерігають за довгоочікуваним поверненням співачки на сцену. Зовсім скоро має вийти її перший за довгий час сингл, а далі — знімання кліпу, великий тур, шалений ритм та багато стресу. Чи зможе психологічно надломлена дівчина впоратись з найвідповідальнішим моментом у своїй кар’єрі?
Питання, звісно, риторичне. Все змінюється, коли Джоселін знайомиться у нічному клубі з його власником Тедросом. Цей енергійний поціновувач музики стає ковтком свіжого повітря та наче перевинаходить підхід до створення треків. Він надихає співачку на нові хіти, і захоплена цим процесом красуня впускає таємничого Тедроса не тільки у свою студію, але й у своє ліжко. Згодом виявляється, що цей тип має кримінальне минуле, а поведінка новоспеченого бойфренда все більше викриває у ньому звичайного афериста.
«Ідол» отримав дурну славу ще до виходу на НВО: попри оплески публіки Каннського кінофестивалю, професійні оглядачі не розділили це захоплення та прийнялись строчити негативні відгуки. Шоу звинувачували у беззмістовності та вульгарності, та з іншого боку така репутація могла й підігріти інтерес до прем’єри на малих екранах.
Окрім невтішного результату раніше надходили повідомлення і про проблеми безпосередньо під час знімань. Коли режисерка Емі Займетц відзняла практично весь матеріал, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що проєкт перероблять згідно «нового творчого напрямку». На місце Займетц прийшов творець «Ейфорії» Сем Левінсон, частково змінився склад знімальної групи та акторів. Тут відзначаємо, що подібні моменти під час продакшену майже ніколи не йдуть на користь.
Перше, що приходить на розум після перегляду серіалу, це думка «Що це було?». Творіння Левінсона та Ейбела Тесфає виглядає вкрай дивно і нічого, крім праведного обурення не викликає.
Так, тут зчитується очевидна данина поваги еротичним трилерам, пік яких прийшовся на кінець 80-х — першу половину 90-х, і перегляд героїнями «Основного інстинкту» Верховена — найбільш очевидне відсилання. Відчувається і намагання авторів кинути виклик індустрії шоубізнесу з її збоченими та жорстокими правилами гри. А ще добряче струсонути сучасну публіку тотальним несмаком, котрий полягає в суцільній об’єктивації головної героїні та провокаційному змісті.
У цьому контексті у серіала більше спільного навіть не з культовими нині «Стриптизерками» того ж Верховена, в котрих, наприклад, Джим Джармуш розгледів серйозну сатиру, а з торішньою «Білявкою». До суперечливого байопіку Ендрю Домініка можна ставитись по-різному. Існують підстави звинувачувати його у мізогінії та бажанні принизити жінку. Але, принаймні, фільм вимагав від глядача вдвічі менше витраченого часу та пропонував видатний перфоманс Ани де Армас.
Враховуючи, що сюжету як такого в «Ідолі» немає, як і дуже слабенька тут сатирична складова, він точно не зможе претендувати на ревізіоністське переосмислення через роки чи хоча б похизуватися класними перевтіленнями.
Левову частку хронометражу займають безглузді посиденьки неприємних, гедоністичних персонажів, що займаються неподобством у розкішних апартаментах в Бель-Ейр.
Така собі паті на хаті у The Weeknd (бо в кадрі дійсно фігурує його дім) довжиною практично у п’ять епізодів, якій би ліпше вміститися у формат повнометражки. А ще краще — взагалі не з’являтися на світ.
Лілі-Роуз Депп висловлює бажання оголити груди у перші п’ять хвилин, та й на протязі наступних серій з’являється у пристойному вбранні трохи частіше, ніж ніколи. Її персонаж натхненно зводить на пульті млосні зітхання, видаючи це за творчі одкровення.
Однак по-справжньому звабливих сцен у шоу майже немає, адже вони існують у площині серіалу суто заради провокації, а не якоїсь естетики. Що кажете? Може, це щось у стилі Ларса фон Трієра? Та не смішіть.
Про те, що справді талановитому виконавцю Тесфає не варто було лізти куди не просять, не висловився тільки ледачий — настільки жахливо сприйняли його акторську гру. Справді, Тедрос у виконанні The Weeknd вийшов прісним. Персонаж не викликає необхідних емоцій, хоча виступає в умовному сюжеті як одна з головних рушійних сил. Зате ледь не в кожному епізоді лунає чергова пісня артиста — ласкаво просимо на концерт, підспівуйте, хто знає текст.
Мабуть, легше сказати, що в цьому шоу є хорошого, ніж навпаки. В ті рідкісні моменти, коли творці намагаються хоча б трохи більше розкрити характери персонажів, стає дійсно цікавіше.
Наприклад, сцена, де героїня Депп зізнається у давній травмі, що виникла у результаті постійного побиття гребінцем, інтригує. Але подібні елементи не особливо розгойдують катастрофічно провальний сценарій.
Псевдоеротичний процес написання треків виглядає сміховинно. Млява сатира губиться серед багаточисленних безглуздих сцен. Викривальницький бік шоу примітивний. Добиває знесиленого глядача дивна кінцівочка.
Еротичні сцени не вражають, а постійне зосередження камери на оголеному тілі Лілі-Роуз Депп скидається на відверту експлуатацію, що дивно, адже якраз з цим аспектом шоубізу автори ніби намагаються боротися. Донька Джонні Деппа, безперечно, гарна, але щоб показати, наскільки пружні у дівчини сідниці, можна було просто обмежитись кліпом.