Про ШІ зараз знають буквально усі. У світлі появи програм типу Deep Blue та Google DeepMind, Midjourney, ChatGPT та інших варіацій АІ, все більше людей замислюються про сумне майбутнє. В ті скрутні часи ШІ ніби то заберуть в нас роботу, а потім почнуть займуться іншими важливими справами: писатимуть книжки та музику, малюватимуть картини, заглибляться в науку тощо. Вивчити цю тему взявся британський письменник, дослідник теорії чисел і ведучий серіалу BBC «Історія математики» Маркус де Сейтуа. У своїй книзі «Код творчості: Як штучний інтелект вчиться писати, малювати, думати» він детально розповідає про можливості ШІ, про їхнє майбутнє і наше в ньому місце. Спойлер, все взагалі не так погано, як усі думають та навіть навпаки. Іншими деталями книги, важливими дослідами та думками автора я поділився у своєму матеріали нижче.
Плюси:
чудова якість та стиль видання; книга висвітлює цікаву та дуже актуальну в наші часи тему; книга легко читається і при цьому розповідає про багато важливих наукових досліджень; в книзі безліч думок автора про взаємодію людини та ШІ, над якими варто замислитися
Купити в ArtHussМінуси:
гуманітаріям та просто не любителям математики деякі глави з формулами та розрахунками будуть не цікаві
Купити в ArtHuss«Код творчості: Як штучний інтелект вчиться писати, малювати, думати» / The Creativity Code: Art and Innovation in the Age of AI
Автор Маркус де Сейтуа
Видавництво ArtHuss
Мова Українська
Перекладачі Катерина Жуковська, Тетяна Турчин
Кількість сторінок 320
Обкладинка М’яка з клапанами
Рік видання 2023
Розмір 165×235 мм
Сайт arthuss.com.ua
Головне завдання книги, яке ставить перед собою автор — перевірити можливості нових версій штучного інтелекту, щоб дізнатися, чи зможе ШІ зробити щось таке, щоб можна було б порівняти з людськими творами. Але можливо алгоритми здатні створювати й величніші речі?
Все більше ШІ кидає виклик основам людського існування. С кожним днем ми бачимо, як багато алгоритми можуть робити щось за людину і краще за людину. Автор ставить питання, чи зможуть алгоритми та програми позмагатися із могутністю людей та намагається дати на нього відповідь. Також він запитує себе про інше важливе: Що таке творчість? Як це робить людина? Чи здатні комп’ютери до творчості? І що для цього потрібно?
Маркус де Сейтуа ставить собі питання, чи здатна машина писати романи, музику чи картини? Звичайно, відповідь так, бо в книзі автор приводить багато прикладів вже давно наявних та нових програм, що робили та роблять все це краще й краще. Але головне тут інше. Важливий не сам факт створення, а реальна цінність цих творів, а також наша можливість розрізнити трек чи оповідання, створені алгоритмом чи людиною.
«Код творчості» показує, що часто експерти не можуть відгадати чий це твір, а ще частіше плутають витвір машини з людиною і навпаки. Чи погано це? Маркус де Сейтуа каже, що ні. Навпаки, алгоритми розсувають для творчих людей межі їхніх можливостей, про які ті навіть не здогадувалися. Він наводить приклади музикантів, гравців в ґо чи шахи, які відкрили велетенські пласти знань про, здавалося б, знайомі речі через витвори алгоритмів. Це саме стосується науковців, особливо математиків та фізиків, за яких машина робить різні рутинні обчислення, дозволяючи людям приділити більше уваги суті проблеми та чистій творчості.
Автор впевнений, що зрештою, машини можуть допомогти людині стати менш схожою на машину.
Автор вважає комп’ютери надпотужним інструментом для розширення людських можливостей. Водночас, на його думку, алгоритми ніколи не зможуть наблизитися до наших досягнень у творчості. Це завжди лише надійні потужні помічники і не більше. Бо вся творчість машин, якщо вона й присутня, керується виключно людиною. Маркус де Сейтуа порівнює ШІ з лялькою черевомовця, через яку той знаходить шляхи для самовираження.
Також він сумнівно ставиться до сучасної популярності ШІ. Автор вважає це просто частиною статистичних даних. Він каже, що якщо 30 років тому будь-яка зростаюча компанія виходила в Інтернет та ставила біля своєї назви «.com», то зараз компанії вішають на свої продукти ярлики Deep або AI, щоб встигнути застрибнути у потяг популярності, а також змусити інвесторів фінансувати їхню діяльність. Але як і раніше, в основі усього цього лежить не машина, комп’ютер чи алгоритм, а людина.
«Код творчості: Як штучний інтелект вчиться писати, малювати, думати» написана математиком, тому іноді в книзі трапляються різні формули, розрахунки та їх пояснення. Але цього дуже мало, хоч і є декілька глав про математику та її взаємозв’язок із ШІ.
Проте це та усі інші глави написані максимально просто та цікаво. Якщо ви як і я, не любите математику, то будьте певні, що окрім формул тут буде багато захопливих фактів та незвичних роздумів автора про цю науку. Але все ж вони можуть бути найнуднішими главами в книзі, які хтось взагалі пропустить.
Як завжди окремо відзначу чудову якість, тактильне та візуальне задоволення від читання книжок видавництва ArtHuss. Вони водночас мінімалістичні та стильні, яскраві та аскетичні, мають потужний візуальний ефект та цікавий зміст. Продовжую рекомендувати ці книги не тільки для читання, а й для декору кімнат, офісів та будь-яких інших приміщень.