Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Останні роки кожна свіжа презентація нової архітектури відеокарт Nvidia чи її червоного конкурента схожі на «День сурка». Нам демонструють список нових технологій з гучними назвами і заздалегідь відрендерені ролики, на основі яких заявляють, що тепер графіка нарешті стане як в кіно – «наша пісня гарна нова, починаємо її знову».
Звичайно, гравці з досвідом вже випрацювали в собі імунітет до типового маркетингу і не поспішають швидко віддавати свої важко зароблені грошенята. До того, перед геймерами постає питання: а у що ж грати на топовому залізі і в якому ігровому проєкті воно дійсно здатне подарувати вау-ефект, за який варто переплачувати?
Дженсен Хуанг з наполегливістю Сізіфа в черговий раз дістає з пічки нового монстра, якому ось тепер нарешті все буде під силу і найближчим часом підтягнуться ігри, на яких ми побачимо нарешті кінематографічну картинку. З точки зору продуктивності, інженери прекрасно роблять свою роботу: техпроцес зменшується, а терафлопси ростуть. Чи не так?
Гравці зі стажем пам’ятають час, коли величезна кількість ігор привносила революційний рівень графіки, який одразу впадає в очі і вражав уяву у порівнянні з попереднім досвідом. Звернемося трохи до цифр і ретроспективи: відеокарта 2007 року – Geforce 8800 GT містила в собі близько 681 мільйона транзисторів та несла на борту 512 Мбайт VRAM DDR3. Потенційним покупцям не потрібно було багато щось розповідати про її можливості, через те, що різницю між шейдерами третьої та четвертої версій і DirectX 10 vs 9.0c не побачив би тільки сліпий. Водночас вистачало ігор, які дозволяли насолодитися красою технологій візуалізації: між The Elder Scrolls III: Morrowind і її наступницею The Elder Scrolls IV: Oblivion була не просто прірва, а Маріанський жолоб, так само як між першим Far Cry і Crysis. Заради крутої графіки в нових іграх і купляли GeForce 8800 GT – ігри продавали топове залізо. І в той же момент розробники ігор не відставали, використовуючи доступну їм швидкодію, візуалізуючи досить непогану картинку при хорошій оптимізації.
В певний час, на фоні збільшення кількості транзисторів та обчислювальних ресурсів відеокарт, ми вже не могли побачити «на око» співвідносний “залізу” і пропорційний прогрес в ігровій графіці. Якщо взяти сучасну відеокарту – RTX4080, то вона вже містить в собі 46 мільярдів транзисторів, що майже в 67 разів більше, ніж вищезгадана відеокарта 15-річної давності!
Чому я навів у приклад саме ці моделі відеокарт? Тому що одна з них — ровесниця S.T.A.L.K.E.R – Тінь Чорнобиля, а на 4080 вже запускали такого довгоочікуваного в певних колах S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl , який знаходиться на етапі розробки і з недавніх пір ще й продемонстрував нам свій геймплей.
Так от, ми маємо два відеоадаптера, між якими прірва часу і така ж прірва у швидкодії та технологіях і маємо дві гри зі співвідносним проміжком часом, що їх розділяє. Однак, давайте подивимося, як “терафлопсами” розпоряджаються окремо взяті розробники?
Я спеціально не підписував, з якої сторони Сталкер 2007 року, а в якій 2023 рік. Складається враження, що руки у розробників ще більш криві, ніж щупальця у кровососа.
В 2007 році особисто мене вразила картинка на динамічному освітленні, тоді цей режим тягнули тільки топи і то з натяжкою. Бюджетний і середній клас відеокарт дозволяв грати хіба що на статиці, в якій гра виглядає дуже слабенько, хоча деякі казали, що так атмосферніше. Це схоже на нинішню ситуацію в 2023, коли топи дозволяють нам увімкнути RTX, а хтось обходиться і без нього, зі словами: не велика втрата.
При релізі першого сталкера було вирізано дуже багато елементів гри, локацій, механік: деякі з них некоректно працювали і розробники не встигали їх “відполірувати” до релізу. Тому гра вийшла сирою, але з усім тим, запала в душу багатьом фанатам своєю атмосферністю, хоч і GSC Game World не виконали дуже багато обіцянок. Нажаль (а може на щастя) ми ще не знаємо, наскільки атмосферною буде нова частина.
Графічний рушій першого сталкера – X-Ray, був досить забагованим, однією з його особливостей була неможливість завантажити декілька ядер процесора одночасно. Але, на свій час, при динамічному освітленні він видавав досить пристойну картинку. Питання виникали хіба що до жахливих анімацій NPC, але відкриті локації і підземні лабораторії виглядали чудово на той час.
Тепер же GSC Game World не придумали нічого кращого, ніж реалізувати S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl на рушії Unreal Engine 5. Складається враження, що бонусом до кривої картинки буде ще й низький фреймрейт при мильній картинці.
А тепер давайте порівняємо скріншоти обох ігор і зробимо свій висновок, чи стала картинка сталкера в 2023 році візуально краща в 67 раз, по аналогії з різницею в кількості транзисторів відеокарт, на яких вони запускаються? На мою думку, інженери з NVidia і AMD не даром їдять свій хліб, а от розробники ігор не здатні адекватно реалізувати доступну їм швидкодію, все більше ігнорують оптимізацію, а в разі чого, головний рецепт: “побільше мила, побільше блюру”. Особисто я вже давно не чекаю Сталкер 2, тому що його давно вже зробила фанатська спільнота і називається він Lost Alpha DC.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.