Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Світ Darkest Dungeon – це ода нестерпному болю, ріки сліз і поневірянь, нескінченна депресія та кришталево чистий мазохізм. Вона належить до того типу ігор, які полюбляють найзапекліші хардкорщики, що бажають остаточно позбавити себе світлих емоцій. Варто відзначити, до задачі анігіляції нервової системи гравця розробники з Red Hook Studios підійшли досить ґрунтовно: тут вам і похмура атмосфера, і фатальна смерть, і численні хвороби з психічними відхиленнями, які переслідують героїв по дорозі до кінцевої зупинки — цвинтаря чи слави…
Darkest Dungeon – феномен з Kickstarter
Славнозвісний Darkest Dungeon відноситься до покрокових рольових ігор у стилі roguelike (у народі «рогалик»). Гра побачила світ завдяки платформі для фінансування творчих проєктів – Kickstarter ще у далекому 2014 році, а повноцінний реліз відбувся у 2016-му. Розробники неспішно завоювали всі актуальні платформи, включаючи Nintendo Switch, досі виходять регулярні оновлення та доповнення, серед яких: Crimson Court, Color of Madness, The Shieldbreaker та The Butcher’s Circus. Крім того, у 2023 році з раннього доступу вийшла друга частина – Darkest Dungeon 2.
Основні локації
Орудуючи простенькою 2D-графікою, розробники створили дивовижний світ готичного кошмару, наповнений творами Говарда Лавкрафта (хто пропустив, ось вам допис) та Едгара Алана По: морок, розруха, тентаклі, безнадія… і незрозуміла привабливість.
Крім інфернального Темного підземелля, в грі нам потрібно відвідати п’ять страшних локацій:
- У покинутому заповіднику господарюють огидні свинолюди та інші результати невдалих експериментів
- Руїни наповнені нежиттю та некромантами
- Хаща увібрала в себе всі жахи проклятих лісів із відьмами в перемішку з грибними мутантами
- Бухта нагадує знамените містечко Інсмунт, в якій правлять «риболюди»
- Внутрішній двір розкриває тему вампіризму, де гостинний барон запрошує вас на бенкет, в якості основного блюда
- Божевільний млин — своєрідне бачення оповідання Говарда Лавкрафта «Колір з інших світів»
Ігровий процес
Геймплей тут циклічний і умовно поділяється на дві взаємопов’язані фази:
- У першій ми займаємося макроекономікою і дбаємо про забезпечення та самопочуття головних героїв в маленькому місті на околицях стародавнього маєтку Предка. Героїв необхідно забезпечувати кращим спорядженням, обвішувати артефактами, тренувати в гільдії, лікувати від різноманітних захворювань, як фізичних, так і ментальних.
- Зачистка локацій в безперервних рейдах в цілях луту реліквій для розбудови міста, прокачки героїв, пошуку артефактів та знищення босів
Диліжанс щотижня безплатно привозить пачку м’яса новачків. Грошей весь час не вистачає практично ні на що, тим більше на матеріали для будівництва та покращення життєво важливих будівель. Ресурсів так само ніколи не вистачає, але це ми вирішуємо за допомогою рейдів по локаціям та збором фамільних цінностей: картин, бюстів, щитів і текстів.
На кожен ігровий цикл потрібно споряджати експедицію із чотирьох героїв, в світі темних підземель він триває тиждень. Перед відряджанням героїв у похід, ми розміщаємо їх у оптимальні бойові порядки та закуповуємо спорядження, на кшталт їжі, смолоскипів, бинтів, нейтралізаторів отрути, лопат… Здібності персонажів у бою працюють тільки на певній позиції: арбалетниця не зможе прицільно вистрілити, стоячи в авангарді, а хрестоносець не рубане з плеча здалеку.
У самих експедиціях необхідно виконувати завдання, блукаючи непривітними лабіринтами, регулярно натикаючись на пастки, ворогів, скрині та дивні речі. Карта схематично зображена у вигляді квадратиків, якими позначені кімнати та коридори. Маючи навик або артефакт збільшуючий вірогідність розвідки, ми можемо наперед дізнатися, що приблизно нас чекає у наступній кімнаті та скоригувати свій маршрут.
Стрес і смерть
Монстри, отрути, голод, кровотеча, пастки — це, звісно, серйозні перешкоди, але чи не найголовнішим ворогом стануть психологічні проблеми вашої команди. Кожна подія у глибинах підземель збільшує шкалу стресу окремо для кожного героя. Ще сильніше вона росте від нестачі світла, критичних ударів по союзниках, промахів по ворогові та інших неприємних ситуацій. Прикро, коли ви натрапите на завали з трупів, що пергородили шлях і не маєте при собі зайвої лопати. В такому випадку, їх прийдеться розгрібати своїми руками, що нанесе урон як фізичному стану, так і бойовому духу всієї команди.
Стрес можна отримати, навіть прочитавши якийсь страшний рукопис. Герой, що заповнив відповідну шкалу, увійде у стан психозу у тій чи іншій формі, список можливих варіантів дуже різноманітний: параноя, боягузтво, мазохізм, агресія, нелогічність… Всі ці речі безпосередньо впливають на хід експедиції та можуть стати фатальними.
Агресивний персонаж почне ображати членів групи відбірним сарказмом чи грубою лайкою, зменшуючи їхній бойовий дух. Параноїк може раптово відмовитися виконувати деякі дії у бою, а нелогічний герой іноді вирішує зробити хід самостійно чи змінити свою позицію. При цьому є шанс, що замість психозу спрацює душевне піднесення — це позитивно позначиться на параметрах героя та настрої команди. Стрес накопичується і після подолання межі психозу, якщо заповнити смужку вдруге, персонаж загине від розриву серця.
Смерть героя в Darkest Dungeon – це справді смерть, остаточна і безповоротна, крім дуже рідкісного випадку, коли випадковий герой воскресає, таке трапляється буквально декілька раз за всю гру і то не факт. Грі начхати, скільки нервів і часу пішло на прокачування ваших героїв, вони майже гарантовано помруть максимально цинічною та огидною загибеллю, якщо ви діятимете бездумно або просто не пощастить.
Гра навіть на пізніх етапах хоче дати вам ляпаса: добре прокачавши поселення, врахувавши кожен нюанс, зрозумівши тактики проти кожної потвори, ви все одно отримуватимете «хедшоти» від теорії ймовірності. Чи не кожна дія гравця — це свого роду гра в «рандом»: потрапить персонаж по ворогові, промаже чи вліпить критичний удар… Роблячи абсолютно ідентичні ходи, можна пережити як поразку, так і перемогу.
Якщо ви маєте намір пройти Darkest Dungeon, вона вичавить вас як ганчірку, змушуючи нескінченно повторювати одні й ті самі дії. Видів ворогів та босів багато, але явно не настільки, щоб штучно затягувати проходження.
Основна мета гри — пройти інфернальне Темне Підземелля. Без повністю прокачаного спорядження заглядати туди немає сенсу. І вам доведеться здійснити сотні експедицій, перш ніж ви відбудуєте всі необхідні для цього споруди. Але й тут закладена несподіванка: Найтемніше Підземелля — це низка кількох складних квестів. Залишити локацію без виконання завдання можна лише ціною одного героя. Якщо група завершить місію, то вже більше ніколи не повернеться в Темне Підземелля, тому прийдеться прокачати й спорядити нову кагорту для наступного завдання.
Герої та монстри
Класи персонажів вийшли досить оригінальними та цікавими: блазень із серпом та лютнею, могильна злодійка з киркою та ножами, прокажений у масці з дворучним мечем, виродок у ланцюгах і кайданах, що блює отрутою і перетворюється на рогатого перевертня, самобичуватель у шрамах і це не враховуючи персонажів, які з’являються у доповненнях… Світ гри взагалі досить оригінальний.
Боси та мінібоси — одна з найбільш напружених та цікавих речей у грі. Тактику з такими потрібно ретельно шукати методом спроб і помилок. Скажімо, Бог Свинорилів — це два персонажі: гігантська свиня з тесаком і маленький провокатор позаду. Ледве ви зачепите дрібну — велика озвіріє і всіх відразу відгамселить потужними атаками. Або візьмемо для прикладу Сирену у локації Бухта — своїм співом вона зачаровує вашого випадкового героя, змушуючи боротися на її боці. Є відьма, яка поміщає ваших персонажів у котел, поки інші витягують товариша ударами по казану…
Нерідко гра підкидає вам форс-мажорні ситуації: скажімо, ваші дорогоцінні артефакти може викрасти гігантський птах і триматиме їх при собі, поки ви не дасте йому бій. Місто можуть осадити розбійники та зламати пару будівель, якщо ви проігноруєте їх. Буває, Корчма закриється на ремонт і як тоді бійцям знімати стрес без такого важливого C2H5OH? Загалом, щотижня нас чекає сюрприз – досить часто неприємний.
Найголовніше, чого домоглися розробники — ви завжди відчуваєте себе «на межі» своїх можливостей і виснаження… Коли з розхитаними нервами ледве перемагаєте чергового боса, можна залити підлогу сльозами радості. У цьому головна емоція Darkest Dungeon – спалахи щастя та просвітлення серед моря безнадії!
DLC Creamson Curt (Багряний двір): Барон з Графинею запрошують вас на банкет… як закуску
Реліз Crimson Court (Багряний двір) відбувся 2017 року — це перший DLC для Darkest Dungeon. Одразу зазначу, що доповнення досить складне, на порядок складніше за оригінальні рейди в локаціях звичайної Darkest Dungeon. Його я можу порадити тільки для гравців, які освоїлися в DD і не рекомендую для новачків. Багряний двір — це відповідь тому контингенту, який заявляв, що базова гра недостатньо складна. Нову локацію можна зачищати з перервами, бо вона настільки величезна, що одразу її складно пройти, доводиться розбивати рейд на декілька етапів.
Головна фішка доповнення — це вампірська механіка та пов’язана з нею місцева хвороба — багряне прокляття, яке розносять кровопивці. Жодні лікарні в поселенні не врятують ваших персонажів від цієї недуги, доведеться регулярно поїти заражених кров’ю і терпіти їхню слабкість при спразі та шалені витівки в моменти кривавої люті. Якщо в команді два і більше заражених героїв, то вас почне переслідувати непростий бос — Фанатик, який дуже нагадує інквізитора і здатний знищити цілий загін.
Додатковий елемент несподіванки у гру вносить той факт, що після вживання крові герої-вампіри починають самодіяльність і можуть як збільшувати рівень стресу команди, так і знижувати свій, а також самовільно атакувати та змінювати позицію під час бою. В цілому, все це більш ніж терпимо, адже в стані кривавого сп’яніння герої отримують деякі бонуси.
Щоб відвідати головну локацію DLC, потрібне запрошення, його можна відшукати під час рейдів, зустрівши у команді ворога окремого представника вампірського сімейства. Також у склад нашої команди ми можемо запросити нового персонажа — Самобичувателя. Він постійно «ходить по лезу бритви» і його механіка зав’язана на доведенні себе до смертельного стану, у якому проявляються найкращі здібності. Особисто мені такий стиль гри дуже подобається, адже персонаж дуже потужний і своїм болем витягує команду з безвихідних ситуацій, особливо, коли споряджений артефактом, що зменшує ймовірність смерті від останнього удару.
Плюси DLC:
- Нова локація — атмосферна та вишукана зі своїм сюжетом
- Нові боси та вороги — креативні та незвичайні, бій з ними — це окремий та неймовірний квест
- 10 нових споруд для будівництва, корисні додаткові ефекти до проходження
Мінуси DLC:
- Гігантські пустельні локації вимотують довгими та нічим ненаповненими переходами між кімнатами, забирають багато часу
- Москіти дістануть вас навіть у класичних рейдах
DLC The Color Of Madness: Мельник не чекає гостей
У спільноті ходить думка, що це DLC слабше порівняно з Creamson Curt, але режим нескінченної гри — занадто хороша річ, щоб не придбати “Колір божевілля”. Третє DLC для Darkest Dungeon вийшло 2018 року.
У грі з’явилася нова локація, на якій хазяйнують жертви моторошних спотворень — Мельник та його робітники. Від їх попередньої особистості залишилася тільки форма колишніх тіл, ніби на швидкоруч зшита з частинок чужорідної матерії. Особисто мені потвори з “Кольору божевілля” чимось нагадують своїх «протомолекульних» родичів з серіалу «Простір».
У DLC з’являється три нових боси:
- Мельник (Miller, випадково не детектив Джо Мілер з «The Expanse»?) — власник ферми, на якій тепер відбувається ця вакханалія божевілля
- Істота з зірок (Thing from the Stars) – це дуже потужний ворог, здатний нанести величезний стрес, отруєння та хвороби протягом кількох ходів. У міру того, як Істоту атакуєш, її боєздатність збільшується, надаючи неймовірну стійкість до пошкоджень, а також додає їй ще більше до наступальної сили.
- Ну й останній бос – Сплячий (The Sleeper), який і спричинив всі ці мутації, подарувавши нам досить цікавий додаток до основної гри.
Нова локація виключає дослідження оточення, весь регіон — це, по суті, низка арен, на яких користувача закидають ворогами з різних областей ігрового світу, у тому числі й Темного підземелля.
Після вбивства достатньої кількості ворогів на тій чи іншій арені з’явиться кристал під назвою «сон Сплячого» і телепортує ваш загін в безпечну кімнату. У таких приміщеннях змучених мандрівників чекають корисні інтерактивні предмети, що допоможуть в рейді.
Нескінченне завдання ставить перед вами задачу виживати так довго, як тільки зможете, перебуваючи втраченими в часі та просторі, зіштовхуючись із нескінченними хвилями старих та нових ворогів, наближаючись до місця падіння Комети.
У Ювеліра тепер можна купити нові цікаві дрібнички, але до біса ваше золото — він приймає лише уламки Комети! Нові прикраси допоможуть зберегти вашу групу в бойовій формі, поки ви б’єтеся з ордою спотворених монстрів.
Якщо ви награли більше сотні годин, пройшли основну гру, полюбили її та хочете ще, тоді «Колір божевілля» – це те що вам потрібно. Особисто мені, як фанату Говарда Лавкрафта, DLC дуже зайшла своєю атмосферою, у якій легко впізнати відлуння оповідання «Колір з інших світів», чи навіть фільм «Анігіляція» (де також впав метеорит, розпочавши мутації навколишнього середовища) з Наталі Портман у головній ролі.
DLC The Butcher’s Circus (Цирк м’ясника) : «Цирк на дроті…»
Останнє PvP-доповнення – The Butcher’s Circus відкриває нам нову локацію — Похмурий цирк, у якому в боях бере участь загін із чотирьох героїв, не залучених у кампанії. У нас з’являються рейтинг та ранги, гладіаторські прикраси, власний герб, елементи якого відкриваються у грі. На цей раз нам доведеться схрестити мечі та пазурі з такими ж гравцями, як і ми. Прийдеться комплектувати команду та підбирати нову тактику бою, адже PvP додає нам інші комбінації суперників.
У свій час я тільки поверхнево ознайомився з цим режимом, через те, що, на мою думку, він відволікає нас від основної філософії гри та рейдів по підземеллях.
Darkest Dungeon 2 – від підземель до Road Movie
Почнемо з головного, Darkest Dungeon 2 – це зовсім інша гра і мені навіть важко називати її повноцінним сиквелом, адже вона перетворилася на посередній «рогалик», з досить обмеженою кількістю механік, яка на шляху свого диліжанса розгубила величезну кількість шарму та атмосферних моментів оригіналу…
Менеджмент команди, місто та диліжанс
У новій частині ми більше не пересуваємось пішки, тепер у нас є диліжанс, із запасом броні та цілісності коліс, на нього ми можемо вішати аксесуари та трофеї, які будуть давати нам невеликі бонуси. Ми можемо керувати диліжансом, але це не дає жодного ефекту: перешкоди тут бутафорські і їх об’їзд або руйнування нам нічого не дадуть.
На відміну від маленького містечка першої частини гри, в DD2 ми зустрічаємо лише таверну в кінці локації, будівель тут немає -це просто вкладки які ми перегортаємо, без особливого інтересу. Згадаємо, що в першій частині оригінальної гри, у кожної споруди було своє значення.
Менеджмент команди тут також не вразив, тепер ми не наймаємо персонажів у таверні, а відкриваємо їх поступово після кожного заїзду. Причому тепер вони завжди однакові: ми просто вибираємо яких героїв цього разу візьмемо з собою.
І здавалося б це мало лише більше прив’язати нас до персонажів, але на практиці, тепер після їх смерті ми просто можемо почати гру заново, без жодного суму втрати товариша з яким пройшли такий довгий шлях. Невеликі історії персонажів хоч і розкривають героїв, але не дають із ними особливого зв’язку.
Бої, геймплей та графічна складова
Екіпірування тут також постраждало, тепер ми не прокачуємо броню та зброю, а лише отримуємо декілька слотів під предмети, які так чи інакше допомагають нам у сутичках.
У боях хоч і були деякі зміни, але якихось кардинальних нововведень не принесли, хіба що тепер деякі вороги так само як і герої не гинуть за відсутності здоров’я, а мають «останній шанс». Що варто відзначити, так це те, що бої стали яскравішими, тому що гра повністю переїхала в 3D, а також завдяки прекрасній стилізації самого проєкту: переходи виглядають насичено та атмосферно.
В цілому, гра досить красива, шкода тільки цією красою не вдається дійсно насолодитися, тому що тепер у грі крім боїв нічого цікавого немає. На системі стосунків ми довго не затримаємося, кілька разів зігравши та розібравшись у її роботі, у вас не виникне проблем з цією механікою.
Система рогалика тут реалізована дуже просто: наприкінці кожного забігу ми отримуємо свічки, за допомогою яких і прокачуємо наш диліжанс, персонажів та відкриваємо нові предмети.
Сиквел став зовсім іншою грою, навіть після перемоги над босом, ми почнемо заново, але тут встає інша проблема. Забіг займає багато часу, до 3-х годин, а для рогалика, це просто величезна кількість часу. До п’ятого забігу гра мені вже пристойно набридла, переставши приносити якісь емоції. Річ у тому, що забіги зовсім не виділяються різноманітністю і єдина їх відмінність — це можливість використання різних героїв. Тому на мою думку, сиквел — це гарний, але досить посередній, одноманітний рогалик, який старається виділитися на фоні інших лише чудовою атмосферою та ностальгією до попередньої частини.
Висновок
Як бачимо, світ Darkest Dangeon – досить багатогранний і захопливий. Тут ви зустрінете величезну кількість викликів та неповторних ситуацій, харизматичних персонажів, цікавий геймплей, небезпечних босів і атмосферну озвучку оповідача.
Ви можете бути певні, що кожне наступне проходження буде неповторним та привнесе у ваш ігровий досвід ще більше цікавих моментів. На жаль, вищесказані слова стосуються тільки першої частини разом з її доповненнями. Я пройшов її тричі, награвши під чотири сотні годин і впевнений, що вернуся в цю гру ще не раз, адже це – шедевр, який гідний «Залу слави» нарівні з Heroes of Might and Magic III, V.
А от Darkest Dungeon 2 виглядає як спроба заробити грошенят на фанатах оригінальної Darkest Dungeon. Маю надію, що це ще далеко не завершення історії, можливо, колись розробники з Red Hook Studios зроблять рімейк першої частини, перенесуть її в 3D та розширять цікаві механіки, а також вдосконалять сценарне підґрунтя.
Хотілось би почитати в коментарях про ваші улюблені «Рогалики» та незвичайні ситуації, що траплялися у рейдах світу Darkest Dungeon…
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.