Читацькі дописи
IT Community

Знаєте, чого мені не вистачає в сучасних шутерах? Персонажів. Не тих картонних героїв з трагічним минулим і моральними дилемами, а справжніх мачо, які могли одним жартом знищити ворога морально, а потім добити фізично. Герої старих “шутанів” були простими як двері, але саме в цій простоті проявлялась їхня харизма.

Serious Sam – Сем “Серйозний” Стоун

Сем Стоун — це втілення всього, що було крутим в 90-х. Білі футболка, джинси, і абсолютна впевненість, що будь-яку проблему можна вирішити достатньою кількістю свинцю. А його коронні фрази під час бою, є чистий тестостерон без домішок. Сем не філософствує, не страждає від ПТСР, він просто робить свою роботу та з гумором рятує світ від інопланетної навали.

Що цікаво, попри прізвисько “Серйозний”, Сем постійно жартує. І це не лише дотепні діалоги сценаристів, а просто коментарі звичайного чувака, який опинився в абсурдній ситуації. Ніякої глибини, ніякого характеру, і саме тому він ідеальний.

Painkiller – Даніель Гарнер

Даніель Гарнер мимоволі став трагічним героєм, який не хоче ним бути. Загинув в автокатастрофі разом з дружиною, застряг між раєм і пеклом, і тепер має відпрацювати квиток нагору. Але на відміну від сучасних страждальців, Даніель не ниє. Він просто бере стейкган і йде “шинкувати” демонів, бо така робота. Його мотивація полягає в тому, щоб возз’єднатися з коханою Катрін.

Гарнер майже не говорить протягом гри, хіба що в періодичних кат-сценах і це робить його ще крутішим. Він не коментує кожну дію, не філософствує над сенсом буття. Єдине, що його турбує — кількість поглинутих демонських душ, щоб увійти в режим “демона” (Привіт Dying Light — The Beast). Коли Єва намагається його спокусити, він просто ігнорує її. Коли Люцифер пропонує угоду — відмовляється. Оце справді тестостероновий рівень, хоча який може бути тестостерон, коли  ти мертвий?)

Duke Nukem — король всіх мачо

Duke Nukem також якоюсь мірою став відображенням всіх героїв бойовиків, доведеного до абсолюту. Накачані біцепси, сонцезахисні окуляри, які він ніколи не знімає, сигара і нескінченний потік сексистських жартів. “Hail to the King, baby!” — і ти розумієш, що скромність, то дійсно не про нього. Дюк не рятує світ заради людства, він робить це, бо інопланетяни зіпсували відпустку.

Дюкові фрази стали мемами задовго до появи мемів. Дюк озвучує те, що всі геймери думають, граючи в шутери. Він неполіткоректний, грубий і абсолютно неможливий в сучасній індустрії. Але саме тому ми його й любили, за чесність у своїй простоті.

DOOM 3 – Безіменний морпіх

Морпіх з DOOM 3 взагалі не персонаж, це аватар гравця. У нього немає імені, немає реплік, немає особистості. Звичайний морський піхотинець, який прибув на Марс у перший робочий день, а там портал в пекло. Але знаєте що? Саме ця безликість робила його крутим. Він не панікує, коли база перетворюється на філію пекла, не кричить від жаху, коли демони вистрибують з темряви.

Мовчання говорить більше, ніж тисячі слів. Поки всі навколо божеволіють, перетворюються на зомбі або просто помирають від страху, наш морпіх методично йде вперед, розстрілюючи все, що рухається, а що не рухається — “розрухує” та знову розстрілює) Дуже тішить, що Doom: The Dark Ages продовжив старі-добрі традиції та подарував старим фанатам всесвіту новий потік адреналіну.

Half-Life 2 – Гордон Фрімен

Гордон Фрімен — найпарадоксальніший герой в історії шутерів. Доктор наук з MIT, який не вимовив жодного слова за дві гри, але став іконою. Окуляри, борода, лом та повна відсутність харизми в традиційному розумінні. Але саме це робило його особливим.

Всі навколо бачать в ньому месію, але сам Гордон просто намагається вижити і, можливо, врятувати Алікс. G-Man каже про вибір, Брін філософствує про майбутнє людства, а Гордон просто летить на катері через радіоактивні канали. Що може бути веселіше?

От дивлюся я на всіх цих героїв і розумію, що вони були продуктом своєї епохи. Простої епохи, коли герой міг бути просто крутим чуваком з пушкою, без трагічного “бекстрорі” та психологічних травм. Зараз такого персонажа назвали б плоским і нецікавим. Хоча… іноді плоский персонаж — саме те, що потрібно. Бо коли ти хочеш просто постріляти після важкого дня, останнє, що тобі потрібно — це черговий страждалець з комплексом провини.