Кілька тижнів тому уламок вагою в 1 кг пробив дах двоповерхового будинку Алехандро Отеро з Флориди. Камера Nest зафіксувала шум о 14:34 за місцевим часом — це важливо, оскільки о 14:29 в атмосферу повторно входило сміття з МКС. У той час об’єкт рухався над Мексиканською затокою, прямуючи на південний захід Флориди.
Отеро на той момент був не вдома, однак в будинку знаходився його син.
Сміття, що прямувало з МКС, складалося із розряджених батарей, прикріплених до вантажного піддона, і мало повернутися на Землю контрольовано, однак через низку затримок NASA вирішило «викинути» його зі станції у неконтрольований спосіб — більша частина мала згоріти в атмосфері нашої планети.
Як зазначає Ars Technica, представники NASA прибули до дому Отеро, аби взяти уламок і «якнайшвидше проаналізувати об’єкт, аби визначити його походження».
За даними космічної агенції, увесь піддон включно з 9 батареями від системи живлення МКС важив близько 2,6 тонни та за габаритами переважав стандартний кухонний холодильник. Об’єкти такої маси часто падають на Землю за керованими траєкторіями — наприклад, несправні супутники чи ступені ракети, які дісталися орбіти й завершили свої місії.
У дописі на X Отеро написав, що чекає повідомлень від «відповідальних установ», аби встановити суму збитків, завданих його будинку.
Hello. Looks like one of those pieces missed Ft Myers and landed in my house in Naples.
Tore through the roof and went thru 2 floors. Almost his my son.
Can you please assist with getting NASA to connect with me? I’ve left messages and emails without a response. pic.twitter.com/Yi29f3EwyV— Alejandro Otero (@Alejandro0tero) March 15, 2024
За словами Мішель Генлон, виконавчого директора Центру повітряного та космічного права Університету Міссісіпі, якщо об’єкт належить NASA, Отеро або його страхова компанія можуть подати позов до федерального уряду.
«Буде ще цікавіше, якщо виявиться, що цей матеріал походить не зі Сполучених Штатів», — сказала вона. «Якщо створений людиною космічний об’єкт, який був запущений у космос іншою країною, завдав шкоди на Землі, ця країна нестиме абсолютну відповідальність перед власником будинку».
Батареї належали NASA, але були прикріплені до конструкції, запущеної Японським космічним агентством.
Як все почалося
Представники NASA заявляли, що сміття (яке було наймасивнішим об’єктом коли-небудь викинутим з МКС) увійде в атмосферу Землі «без шкоди» 8 березня, посилаючись на ретельний аналіз.
«Ми не очікуємо, що якась його частина переживе повторне входження», — заявили в NASA.
Водночас інші космічні експерти не погоджувались з агенцією — науково-дослідний центр The Aerospace Corporation, який фінансується федеральним бюджетом, зазначає, що «зазвичай» 20-40% маси великого об’єкта досягає землі (точний відсоток залежить від конструкції, а ці нікель-водневі батареї були зроблені із металів з відносно високою щільністю).
Європейське космічне агентство також визнало, що деякі фрагменти конструкції можуть досягти землі.
Історія сміття з МКС пов’язана із невдалим запуском російського космічного корабля «союз» понад 5 років тому, який був змушений здійснити швидке балістичне зниження, через проблеми з ракетою-носієм. На борту перебували росіянин александр овчинін і астронавт NASA Нік Хейг — саме останній мав вийти у відкритий космос, щоб встановити новий набір літій-іонних батарей, доставлених японським вантажним кораблем HTV на МКС, однак місію відклали на 2018 рік.
Ця затримка в ретельно розробленому розкладі перекреслила весь багаторічний план модернізації батарей електричної системи МКС. Щоразу корабель HTV доставляв нові батареї на станцію і забирав старі — востаннє це сталося у 2020 році, і з того часу остання конструкція з несправними батареями так і залишалась на МКС (інші вантажні транспортні засоби — Dragon від SpaceX, Cygnus Northrop Grumman і Russian Progress — не можуть вмістити вантажний піддон HTV).
У березні 2021 року NASA «викинуло» вантаж з батареями за допомогою роботизованої руки — вони дрейфували на орбіті протягом трьох років, поки аеродинамічний опір не підштовхнув конструкцію назад в атмосферу.
Космічне сміття
Якщо NASA підтвердить, що уламок, який минулого місяця впав на будинок Отеро, прибув з МКС — то це буде не перша така ситуація, пов’язана з пошкодженням чийогось майна внаслідок падіння об’єкта з орбіти.
На щастя, значних травм для людей не зафіксовано — за даними ESA річний ризик травмування людини космічним сміттям становить менш як 1 на 100 мільярдів.
Водночас є кілька прикладів вагомих пошкоджень. У 2003 році 30-сантиметровий металевий кронштейн з космічного корабля «Колумбія» пробив дах кабінету стоматолога в Техасі. У 1997 році у плече мешканки Оклахоми Лотті Вільямс врізався легенький шматочок невідомого матеріалу, який експерти згодом пов’язали з повторним входом в атмосферу верхнього ступеня ракети Delta II. Був також інцидент у 1969 році, коли уламок радянського космічного корабля влучив у невелике японське судно біля узбережжя Сибіру, поранивши п’ятьох людей.
Коли у 2020 році велика китайська ракета Long March 5B зійшла з орбіти, її уламки впали на поселення в Республіці Кот-д’Івуар. Конструкція ракети унікальна тим, що її перший ступінь фактично розганяється до орбітальної швидкості, а не покладається на верхній ступінь для виведення корисного вантажу на орбіту, як це робить більшість ракет.
Основний ступінь Long March 5B має масу близько 20 тонн, довжину близько 30 метрів і ширину 5 метрів. Об’єкт такого розміру може завдати великої шкоди, якщо впаде на Землю десь не там — Китай не створював ракету, аби вона поверталась в атмосферу контрольовано, тому через кілька днів після запуску ракета-носій приземляється, як їй заманеться.
На сьогодні запущено чотири Long March 5B, а в найближчі роки заплановано ще більше польотів для запуску китайських інтернет-супутників і китайської астрономічної обсерваторії, розмір якої можна порівняти з космічним телескопом Hubble. Після запуску Long March 5B у 2022 році над Індійським океаном фіксували «метеоритний дощ», який згодом виявився уламками некерованої ракети.
У 1978 році уламки радянського військового супутника з ядерним двигуном Космос-954 знайшли у північній Канаді. І хоча вони нікого не поранили та не пошкодили будинки, країна вдалася до пошукових робіт, аби зібрати якомога більше радіоактивного сміття. На той час Радянський Союз сплатив Канаді 3 млн канадських доларів для врегулювання справи.
«Країни, що здійснюють космічні польоти, повинні мінімізувати ризики для людей і майна на Землі від повторних входів космічних об’єктів і максимізувати прозорість щодо цих операцій», — заявив адміністратор NASA Білл Нельсон у 2021 році після одного з повторних входів 5B Long March.
Інтернет-супутники Starlink розроблені таким чином, щоб згорати під час повернення в атмосферу. Нещодавно SpaceX розробила траєкторії для випробувальних польотів своєї Starship через занепокоєння щодо неконтрольованого повернення в атмосферу. Ракета компанії — найбільший об’єкт, який коли-небудь запускався у космос, і може становити значну небезпеку, якщо впаде на Землю неконтрольовано.
Під час перших кількох тестових польотів SpaceX навмисно скеровувала Starship на траєкторію, яка дозволяла їй впасти над віддаленою ділянкою океану протягом години-двох після запуску, замість того, щоб переводити її на стабільну орбіту, де вона могла б залишатися днями чи тижнями. Це гарантує, що Starship зможе безпечно повернутися в атмосферу, доки SpaceX не продемонструє здатність зійти з орбіти для контрольованого входу.