Цей запис не був створений з метою розведення суперечки "яка система чи яке залізо краще", це просто запис у ПЕРСОНАЛЬНОМУ блозі, який відображає моє бачення речей.
Бонус
Вже не нове, та все ж — Google теж переходить на маки. Певно багато хто з коментаторів і Google не вважає ІТ компанією, це їх особиста справа iphone-mods.ru/2010/06/google-perexodit-na-mac-os/ чи оригінал англійською www.ft.com/cms/s/2/d2f3f04e-6ccf-11df-91c8-00144feab49a.html (особливо п’ятий абзац)
Замість вступу
Я закінчив факультет "Комп’ютерні науки", мав досвід роботи системним адміністратором віндовз і новелл, на даний час я веб розробник (фріленсер) [програміст, а не дизайнер]. Вважаю себе айтішніком.
Для всіх, хто не знайомий з терміном "айтішнік" раджу скористатися вікіпедією за адресою:
ru.wikipedia.org/wiki/Информационные_технологии
В чому сіль…
Перш за все слід відмітити, що це є мій власний досвід і він не претендує на “єдиний правильний”.
Тісно спілкуюся з комп’ютерами з 1999 року, оскільки вибрав для себе “комп’ютерну” спеціальність при вступі в університет. З того часу працював та вчився виключно на х86 машинах з ситемами від майкрософт. Загалом, як на студента, то життям був задоволений 🙂 Хотілося б відмітити, що першим моїм комп’ютером була система, яка базувалася на селероні (s370), і через певний час була обновлена (заміною процесора, додаваннями памяті та більшого диска). Але, все тече, все змініюється. Після закінчення університету я зайнявся веб-розробкою (чим до речі і зараз займаюся). Вимоги до апаратури у мене були більш ніж скромні (ще б пак, редагувати “текстові файли” — багато потужності не треба) і тому, в той час, коли півсвіту вже працювали на П4, Пентіум Д, а хтось десь вже певно і на Кор Дуо, мій селерончик на 800 МГц впевнено обробляв php файли і відправляв їх за океан. Нажаль, у нього все ж були 2 недоліки (продуктивність я не враховую, оскільки мені вона не була критичною):
- шум (а шумів і кулер на процесорі, і у блоці, а також 2 вінчестери 3.5”).
- віндовз (власне, мені дуже подобається ХР. Я вважаю її цілком зручною для роботи, хоча думаю її система “самозахисту” бажає бути кращою. При зростанні моєї активності в інтернеті, прийшлося більше уваги приділяти мережевій безпеці, а це як мінімум антивірус і фаєрвол, які вносять певні “тормоза” [знову ж таки, надворі 2006 рік, а я на селероні 800, і найновіші антивіруси “жруть ресурси безцеремонно”, чуть старіші — чуть менше, але все одно неприпустимо] )
Отже, я вирішив обновити комп’ютер. Піднімати продуктивність чи знижувати шуми за рахунок апгрейда поточної машини було беззмістовно, оскільки вже на той час платформа з s370 була не актуальна. У друзів були П4 і подібні — перспективи нового величезного “жужжуна” на столі (чи під) мене не влаштовували зовсім. Хотілося б додати, що виховали мене цілком правильно, в дусі “операційна система має бути комерційною, оскільки у неї є певна підтримка і команда, яка її розробляє, заробляє цим собі на хліб” (університет, Микола Андрійович — привіт!). Однозначно, було вирішено не використовувати продукти з сімейств Лінукс чи шось таке.
Мою увагу привернув “маленький комп’ютерчик” від Епл — “мак міні”. Для мене воно було саме те — тихий, невеликий, з альтернативною (і комерційною) операційною системою, актуальний (на той час з процесором core duo), з можливістю встановлення віндовз (ну мало що, буває всіляке). Крім того, я не так давно (не більше року) обновив монітор з трубки на ТФТ (купа грошей на той час), тому варіанти якихось моноблоків чи ноутбуків не зовсім підходили.
.png)
Хочу відмітити, що якби не можливість встановлення віндовз на мак, то я напевно ніколи б і не купив собі альтернативну машинку. Все ж таки шляхи відступу — річ серйозна.
Нащастя, система мені сподобалася зразу (хоча спочатку і були якість незрозумілості і тд). Все минає, до всього звикається. Навіть неприйнятні на перший погляд речі, такі як переключення мови через команд+спейс (клавіша “віндовз”+”пробіл”) стала звичною і зараз активно використовується 🙂
На даний час я є переконаним адептом Епл (і ці переконання здобуті самостійно, а не під чиїмось впливом). Висока якість апаратури і програмного забезпечення не може не захоплювати. Українські ціни (у так званих преміум реселлерів, де часами буває більше ніж 100% націнки відносно американського РОЗДРІБНОГО ринку)(iLand привіт!) на техніку Епл не можуть не відлякувати, хоча завжди є альтернативні шляхи попадання техніки в Україну (зате у нас можна купити клавіатуру;).
Існує загальна думка, з якою я не можу не погоджуватись — “якщо ви не знаєте, для чого вам мак, то він вам не потрібен”.