Виявляється, у кістлявої з косою існує щось на кшталт робочого графіка, і їй дуже не подобається, коли його порушують. 15 травня на великі екрани повернулася серія фільмів «Пункт призначення» зі своєю шостою частиною, що отримала підзаголовок «Родове прокляття». До виходу стрічки у прокат пропонуємо пригадати історію розвитку (або, навпаки, занепаду) популярної кінофраншизи, що нині святкує своє 25-річчя, та з’ясувати, які фобії вона з успіхом сіяла серед відвідувачів кінотеатрів. У довгочиті розповімо про те, з чого все почалося та у що перетворилося згодом, порахуємо загальні збори та навіть трошки піддамося певним ностальгічним спогадам.

Передумови

Своєю появою на світ «Пункт призначення» зобов’язаний сценаристу Джеффрі Реддіку. Одного разу він натрапив на історію про жінку у відпустці, якій подзвонила мати та запевнила, що донька не має летіти завтрашнім рейсом, адже у неї погане передчуття. Героїня статті дослухалася до цієї перестороги та змінила рейс, а той літак, на якому вона хотіла летіти за планом зазнав катастрофи. Взявши за основу цей концепт, Реддік написав сценарій, котрий спочатку призначався для серіалу «Секретні матеріали».

Та пізніше автор послухався поради колеги з New Line Cinema, який був впевнений, що ця ідея варта повного метру. Студія зацікавилася проєктом, однак з огляду на успіх «Крика» змусила сценариста замінити дорослих персонажів на молодь. Згодом до написання долучилися сценаристи вищезгаданих «Секретних матеріалів» Джеймс Вонг та Глен Морган, щоб адаптувати ідею під власне бачення. «Ми хочемо зробити для літаків і авіаперельотів те, що «Щелепи» зробили для акул і плавання» — зізнавався Вонг в одному з інтерв’ю.

У чому всі точно були впевнені, то це в тому, що антагоніст не мав мати фізичного втілення, тобто ніяких маніяків чи страшних почвар у дусі Майкла Маєрса або Джиперса Кріперса тут не передбачено. Замість них — таємнича незрима сила, яку неможливо знищити фізично, а натомість ймовірно, лише якось порушити її плани чи обдурити. Цей фактор дійсно виділяв «Пункт призначення» з-поміж купи одноманітних слешерів, тож творці мали право розраховувати на успіх. Тим паче, що у них перед носом вже був приклад нестандартного підходу до жанру, що вилився в успіх, а саме — постмодерністське переосмислення Веса Крейвена в «Крику».

Проєкт запустили, робота кипіла. На головні ролі підібрали молодих талановитих акторів, Вонг вмостився у режисерське крісло, що стало його дебютом на цій ниві, для ефектного камео на роль коронера Вільяма Блудворта був запрошений Кендімен Тоні Тодд, а студія виділила на виробництво $23 млн. Ось так і розпочалася історія кінофраншизи, яка, нехай з довготривалою перервою, але триває вже чверть століття. І є усі підстави вважати, що на цьому зупинятися не збирається.

«Пункт призначення» / Final Destination

Дата випуску: 2000
Режисер: Джеймс Вонг
У ролях: Девон Сава, Елі Лартер, Керр Сміт, Шон Вільям Скотт, Крістен Клоук, Тоні Тодд
Рейтинг IMDb: 6,7
Де подивитися: MEGOGO
+1 фобія: страх авіаперельотів

Світова прем’єра «Пункту призначення» відбулася 17 березня 2000 року. Не дивлячись на здебільшого негативні відгуки високолобих критиків, фільму вдалося зібрати солідні $112 млн, що було фінансовим успіхом. Сцена катастрофи літака, яка становила усього лиш передчуття головного героя — це дійсно ефектний маневр, а фактор відсутності лиходія у плоті зосереджував увагу не на тому, хто вбиває недолугу молодь, а на тому, як саме це відбувається.

Ось тут авторам потрібно було проявити усю свою творчу фантазію та винахідливість, звісно, в рамках наявного бюджету. І вони впоралися. Неприродно дивні нещасні випадки, що нагадували принцип дії машини Голдберга та призводили до загибелі персонажів, справляли на глядача ефект набагато сильніший, ніж порядком набридлий умовний Фредді Крюгер. І нехай сьогодні деякі із показаних у фільмі смертей згодяться хіба як основа для пародій в «Дуже страшному кіно» (котре, до речі, стартувало того ж року, а сцена з «раптовим» збиттям автобуса обігрувалася вже у сиквелі та в четвертій частині культової пародії), ідея спрацювала.

Цікаві факти:

• Деякі з персонажів були названі на честь відомих режисерів, акторів і продюсерів горору. Так зірка тодішнього хіта «Американський пиріг» (1999) Шон Вільям Скотт зіграв школяра з промовистим прізвищем Гічкок; ім’я головного героя відсилає до одного з основоположників жанру фільму жахів Тода Броунінга; є тут агент ФБР, названий на честь Макса Шрека, фігурують відсилання до Фрідріха Вільгельма Мурнау, Карла Теодора Дреєра тощо;
• Рефреном звучить пісня «Rocky Mountain High» Джона Денвера, і неспроста, адже виконавець загинув в авіатрощі 12 жовтня 1997 року;
• Джеффрі Реддік на початках розглядав на головні ролі Тобі Магвайра та Кірстен Данст, однак акторам судилося попрацювати разом на знімальному майданчику «Людини-павука» Сема Реймі лише два роки потому.

«Пункт призначення 2» / Final Destination 2

Дата випуску: 2003
Режисер: Девід Р. Елліс
У ролях: Ей Джей Кук, Елі Лартер, Майкл Лендіс, Девід Петкау, Лінда Бойд, Кіган Коннор Трейсі, Тоні Тодд
Рейтинг IMDb: 6,2
Де подивитися: MEGOGO
+1 фобія: страх перед великими лісовозами, вщент завантаженими колодами

Після успіху першого фільму один з тодішніх керівників New Line Cinema Тобі Еммеріх запропонував Реддіку написати сиквел, і той погодився. Втім, через зайнятість в інших проєктах Джеймс Вонг та Глен Морган вибули, поступившись місцем Девіду Р. Еллісу в якості постановника, а також Еріку Брессу і Дж. Макі Груберу як співсценаристам відповідно. Реддік прагнув розширення міфології, а не розповіді тієї самої історії, хоча робоча формула оригінала була збережена — у зав’язці ми бачимо сцену катастрофи, яка є лише видінням когось з героїв, а далі — гра в кішки-мишки зі Смертю.

Здається, зміна творчої команди пішла на користь, адже, не дивлячись на те, що фінт з жахливим передчуттям здатний здивувати лише раз, тут він теж працює, зокрема через ефектність сцени автотрощі на шосе 23. По-перше, вона виглядає явно крутіше за авіакатастрофу з оригіналу, та й після 11 вересня підривати літаки в повітрі було недоречно. По-друге, зізнавайтесь, хто з вас не згадував про «Пункт призначення 2», коли бачив на дорозі завантажений вщент колодами лісовоз — настільки ця сцена була відчутною і пам’ятною. Недарма вона очолила списки найкращих ДТП в кіно в багатьох медіа.

Окрім власне самої кістлявої з косою у продовження перекочували лише епізодичний Тоні Тодд та героїня Елі Лартер Клер Ріверз (надалі акторці належить зіграти ще одну знакову Клер у зомбі-франшизі «Оселя зла», про яку ми за нагоди також обов’язково розповімо, плюс місцева смерть у ліфті нагадує ідентичну загибель з першої частини екранізації культової забавки від Capcom). Уцілілого ж в попередньому фільмі Алекса Броунінга добрі сценаристи заочно прибили цеглиною, що впала бідолазі на голову, а на заміну йому прийшла Ей Джей Кук.

І нехай персонажі сиквела самовільно складають малообґрунтовані теорії з волі все тих же сценаристів, друга частина стала гідним послідовником оригінала і в деяких аспектах навіть перевершила його. Про це свідчать і більш милостиві відгуки критиків, і чергова номінація на «Сатурн» (щоправда, стрічка поступилася «28 дням потому»), і непогані касові збори розміром у $90 млн при бюджеті у $26 млн. Так, сиквел зібрав трохи менше за свого попередника, однак він досі був прибутковим.

Цікаві факти:

• Трохи ностальгійних спогадів шанувальникам горору у стрічку — окрім «Пункта призначення 2» у 2003 році вийшли такі жахастики: «Поворот не туди», «Джиперс Кріперс 2», кросовер «Фредді проти Джейсона», рімейк «Техаської різанини бензопилою» від продюсера Майкла Бея, «Криваві жнива» Александра Ажа, «Ловець снів» за однойменним романом Стівена Кінга, сплеттер «Будинок 1000 трупів» Роба Зомбі, бодігорор «Лихоманка» Елая Рота;
• На початкових титрах є кадр з написом «Road Trip», на якому загороджена буква «T». Тож у підсумку виходить абревіатура «RIP»;
• У фільмі фігурують два пристрої компанії Apple: головна героїня у виконанні Ей Джей Кук користується відповідним ноутбуком, а персонаж Девіда Петкау, який за сюжетом виграв велику суму грошей у лотерею, хизується у кадрі щойно придбаною, останньою на той час версією моноблока iMac G4.

«Пункт призначення 3» / Final Destination 3

Дата випуску: 2006
Режисер: Джеймс Вонг
В ролях: Мері Елізабет Вінстед, Раян Мерріман, Аманда Крю, Кріс Лемке, Алекс Джонсон, Джина Голден, Крістал Лоу, Тоні Тодд (голос)
Рейтинг IMDb: 5,8
Де подивитися: MEGOGO
+1 фобія: страх перед Американськими гірками

Третя частина планувалася як остання в трилогії, але всі ми прекрасно знаємо, що у Голлівуді фактор касових зборів завжди переконливіший за початкові задуми. Цей конвеєр смертей вже не зупинити. Новий «Пункт» позбувся свого ідейного натхненника Джеффрі Реддіка, зате до франшизи повернулися творці оригіналу Джеймс Вонг та Глен Морган. Однак щось в них пішло не так.

Якщо другий фільм був прямим продовженням першого, то триквел позиціювався як окрема історія, ніяк не пов’язана з попередніми подіями. Тут залучені абсолютно нові персонажі, навіть для вже традиційного Тоні Тодда у кадрі не знайшлося місця — актор обмежився лише кількома репліками озвучки бутафорського диявола в парку розваг та диспетчера станції метро. Головна ж роль дісталася Мері Елізабет Вінстед, котрій буквально через рік належить зіграти доньку самого Джона Макклейна. Її партнером на знімальному майданчику став Раян Мерріман, з яким Вінстед працювала разом у горорі «Дзвінок 2» (2005).

Цього разу автори, завдяки ідеї керівника New Line Cinema Річарда Браянта, апелювали до страхів, пов’язаних з Американськими гірками — початкова сцена катастрофи саме на цьому атракціоні дійсно вражала. Та в підсумку з’ясувалося, що окрім неї Вонгу і Моргану запропонувати рішуче нічого — там, де треба дивувати та підвищувати ставки, сюжет вперто тупцює на місці, якщо не сказати, що взагалі майже відсутній, а самі персонажі поводять себе настільки безглуздо, що поволі починаєш вболівати за кістляву.

Через брак творчої думки дійшло до того, що творці вдалися до читерського маневру і вплели в оповідання двох оголених кралечок — такі собі аналоги Періс Гілтон («білявка в шоколаді» і сама вже встигла напередодні ефектно сконати у «Будинку воскових фігур»), яких нещадно підсмажують в солярії. Героїні ці абсолютно безглузді, але ж треба якось народ в кінотеатри заманювати.

Цікаві факти:

• Більшість показаних у фільмі мобільних телефонів — Motorola Razr V3s;
• Напис на білій вантажівці, яка стає причиною аварії на сервісі drive-through у ресторані швидкоїжі, відсилає до такої ж вантажівки з другої частини, яка присутня у сцені на шосе 23;
• Ще трошки спогадів вам у стрічку — у березні 2006 року, коли фільм вийшов на екрани українських кінотеатрів, поряд з ним в нашому прокаті розташувалися такі картини: «Труп нареченої» Тіма Бертона та Майка Джонсона, провальний «Основний інстинкт 2» з Шерон Стоун та не менш провальний «Бладрейн» з Крістанною Локен; нашуміла «Горбата гора» з Джейком Джилленголом та Гітом Леджером; як це зараз дико не виглядає — «Бумер. Фільм другий», «Льодовиковий період 2: Глобальне потепління» та «Аферисти Дік і Джейн розважаються» — комедія з бюджетом у $100 млн та Джимом Керрі і Теою Леоні у головних ролях.

«Пункт призначення 4» / The Final Destination

Дата випуску: 2009
Режисер: Девід Р. Елліс
У ролях: Боббі Кампо, Шантель Вансантен, Нік Зано, Гейлі Вебб, Майкелті Вільямсон, Кріста Аллен
Рейтинг IMDb: 5,1
Де подивитися: MEGOGO
+1 фобія: страх перед перегонами на автодромі, якщо, звісно, ви не Домінік Торетто

За написання нового продовження взявся сценарист другого «Пункту» Ерік Бресс, а в режисерське крісло вмостився його ж постановник Девід Р. Елліс. Тепер пласкість одномірних бовванців вирішили замаскувати опуклістю тримірного формату, апогеєм популяризації якого стане монструозний «Аватар» Джеймса Кемерона, що прем’єрується кількома місяцями пізніше.

Тим часом «Пункт призначення» стає все гіршим і перетворюється на якусь самопародію, парадоксально заробляючи у прокаті все більше — пріснопам’ятне 3D зробило свою справу. Воно вимагало від продюсерів більших грошових вливань, які сягнули $40 млн, однак і збори у розмірі $186 млн виявилися рекордними для серії. Причому це досягнення поки так і не вдалося перевершити.

У четвертому фільмі справи не йдуть на краще, ніж у третьому: автори не відходять від добряче пошарпаної формули і продовжують гнути свою лінію. У кадрі знову гинуть персонажі, на яких нам абсолютно начхати, поки в перервах між розправами відбуваються їхні марні метання. Серед них є знайомі обличчя: наприклад, Шантель Вансантен у тому ж 2009-му з’явиться у популярному молодіжному серіалі «Школа виживання», а з більш свіжих появ на екрані ви можете пам’ятати акторку за роллю Беккі Бутчер в хітовій супергеройській сатирі «Хлопці».

Ефектно розпрощається з життям в одній зі сцен і героїня Крісти Аллен — цю пані ви могли бачити як у купі культових шоу, таких як «Рятувальники Малібу» чи «Таємниці Смолвіля» (здебільшого це були гостьові появи), так і у науково-фантастичній версії «Еммануель» з доповненням «у космосі», з якої і розпочалася кар’єра акторки. Щоправда, віддуватися за еротичний контент тут буде не Кріста, а нікому невідома епізодична виконавиця Габріелль Чапін.

І поки чергові приречені візьмуться механістично конати у кадрі, в глядача постійно летітимуть різноманітні предмети, аж до пробки від передчасно святкового шампанського. Сьогодні це мультяшне жбурляння всього і вся здатне викликати хіба легку посмішку на обличчі. Одна із смертей знову нагадає про першу «Оселю зла», коли бравого командира спецпризначенців акуратно розрізало на дрібні шматочки лазером — в цьому випадку ріжучим елементом виступила металева сітка на паркані. А про лазер ми ще згадаємо трохи пізніше.

Цікаві факти:

• «Пункт призначення 4» став першим фільмом серії, який отримав офіційний український дубляж в прокаті;
• Це єдина картина франшизи, в якій немає Тоні Тодда. Під час фільмування актор був зайнятий озвученням Фоллена у фантастичному блокбастері «Трансформери: Помста полеглих» (2009) Майкла Бея;
• У фінальній сцені перед глядачем промайне автобус під номером «180», що є відсиланням до літака та поїзда метро з першого і третього фільмів відповідно.

«Пункт призначення 5» / Final Destination 5

Дата випуску: 2011
Режисер: Стівен Куейл
У ролях: Ніколас Д’Агосто, Емма Белл, Арлен Ескарпета, Жаклін Макіннес Вуд, Майлз Фішер, Еллен Ро, Девід Кокнер, Тоні Тодд
Рейтинг IMDb: 5,9
Де подивитися: MEGOGO
+1 фобія: страх перед підвісними мостами

У 2008 році New Line Cinema була поглинута мейджором Warner Brothers, і вже у березні 2010 її глава Алан Горн повідомив про розробку наступної частини. Проєкт був довірений зовсім новим людям: сценаристом став Ерік Гайссерер, який до того працював над скриптом справедливо розтоптаного критиками рімейку «Кошмару на вулиці В’язів» (2010), а постановником — Стівен Куейл, що виконував обов’язки другого режисера в кемеронівських «Титаніку» і «Аватарі».

П’ятий «Пункт» все ще був вельми посереднім фільмом, однак в порівнянні з попередніми двома це скоріше крок вперед, про що свідчать і відгуки критиків, котрі на диво виявилися найбільш лояльними серед усіх частин серії. Звісно, ніяк не можна оминути масштабну сцену аварії моста, виконану у кращих традиціях епічних фільмів-катастроф Роланда Еммеріха. Навіть сьогодні вона виглядає непогано.

При цьому якість спецефектів на противагу четвертому фільму стала помітно кращою, зокрема багатьом оглядачам сподобалося використання 3D. Плюс творці намагалися хоч якось розвинути усталену міфологію — у проєкт повернувся Тоні Тодд та видав тираду про те, що є шанс вижити, якщо забрати чиєсь життя. Як наслідок, вперше за всю історію «Пункта призначення» у фіналі орудує лиходій, що набуває обличчя. Вишенькою на торті стає надзвичайно ефектна кінцівка, яка несподівано сповіщає про те, що п’яте пришестя кістлявої — насправді приквел до оригіналу. Гарний фінт.

Попри деякі покращення картина зібрала у прокаті дещо менше за попередника, але все одно була прибутковою — $157 млн при бюджеті у $40 млн. Історія закільцювалася, і здавалося, що на цій в усіх сенсах яскравій ноті франшиза нарешті дісталася до кінцевої зупинки, свого логічного пункту призначення.

Цікаві факти:

• Аж до цього моменту за хронологією виходу фільмів «Пункт призначення» був ідентичний кінофраншизі «Форсаж», п’ять частин якої виходили в ті самі роки. Обидві серії стартували у 2000-му, сиквели з’явилися у 2003-му, а наступні стрічки прем’єрувалися у 2006, 2009 та 2011 роках відповідно;
• На початках сценарист Ерік Гайссерер задумував катастрофу в аквапарку, однак в підсумку від цієї ідеї відмовилися;
• Фільмування сцени аварії підвісного моста відбулося на мості Лайонс-Гейт у Ванкувері.

«Пункт призначення: Родове прокляття» / The Final Destination: Bloodlines

Дата випуску: 2025
Режисери: Зак Ліповськи, Адам Стайн
У ролях: Кейтлін Санта Хуана, Тео Бріонес, Річард Гармон, Овен Патрік Джойнер, Ріа Кілстедт, Анна Лоре, Брек Бессінджер, Тоні Тодд
Рейтинг IMDb: 7,2
Де подивитися: кінотеатри

Серія не подавала ознаки життя аж до 2019 року, поки студія не оголосила, що нова частина знаходиться у розробці. Тандем режисерів Зака Ліповськи та Адама Стайна був найнятий після того, як хлопці інсценували аварію під час розмови по Zoom з керівниками студії, що було цілком у дусі «Пункту». Над сценарієм працювали Лорі Еванс Тейлор («Темрява в мені», «Спокуслива пропозиція»), Гай Брукс («Гра в хованки», «Крик», «Крик VI», «Ебіґейл») та Джон Воттс, котрий режисерував марвелівську поки ще трилогію про Людину-павука, торішніх «Самотніх вовків» та 2 епізоди серіалу «Зоряні війни: Кістяк команди».

За сюжетом студентка коледжу успадковує раптове передчуття своєї бабусі про крах вежі, що стався у 1968 році. Дівчина намагається врятувати сім’ю після того, як Смерть починає вбивати їх одного за одним, адже вони не мали навіть народитися. Повернення до ролі Вільяма Блудворта стало останньою появою у кіно для Тоні Тодда, життя якого обірвалося 6 листопада 2024-го у віці 69 років.

Висновки

Горор-франшиза «Пункт призначення» налічує 6 фільмів, 10 романів та 2 комікси. З 2000 по 2011 роки вийшло 5 частин, на які було витрачено $204 млн. Загальні збори досягли відмітки, навмисне і не придумаєш, $666 млн (а, наприклад, кількість картинок у цій статті — 13). Спочатку, запропонувавши непересічний концепт, який зачіпає теми фаталізму, невідворотності смерті та неможливості їй протидіяти, творці поступово затерли його до дірок, не пропонуючи практично нічого нового.

У всесвіті «Пункту призначення» глядача кидають в різні боки, наче на тих Американських гірках: криваві сцени родом з копійчаного експлотейшена можуть сусідити з масштабними катастрофами блокбастерного штибу. Тут завжди знайдеться місце жвавим зав’язкам у вигляді захопливих провидінь та подальшому одноманітному розвитку подій. Вигадливим і не дуже екранним смертям та великій кількості бляклих або відверто недолугих персонажів, на яких глядачу здебільшого байдуже.

А ще тут постійно відбуваються якісь небезпечні ремонтні роботи, вода таємничим чином систематично притягується до електрики, а візити до лікарів обертаються трагічними наслідками. Ну і різноманітні знаки та символи мають надважливе значення.

Кожна частина була так чи інакше окупною — серія є третьою найприбутковішою у жанрі жахів для New Line Cinema після «Закляття» ($2 млрд) і «Воно» (1 млрд). Концепція з провидницькими катастрофами й таємничим незримим антагоністом стала по суті безпрограшною, вона цікава цільовій аудиторії. З огляду на поточні рейтинги «Родового прокляття», є надія, що повстала з мертвих франшиза рухається в правильному напрямку. Хтозна, можливо якраз найближчим часом буде слушний момент, щоб зробити висновок, що «Пункт призначення» живіший за усіх живих.