Ніколас Кейдж продовжує залишатися одним з найпродуктивніших акторів Голлівуду. До своєї професії він ставиться максимально прозаїчно, тому не соромиться брати участь у найрізноманітніших проєктах. Саме тому його ролі останні кілька років сильно відрізняються між собою за якістю. Втім, самого Кейджа це, здається, не особливо турбує. І навіть від химерних образів та ідей він ніби отримує задоволення. У «Грі з дияволом» Кейдж приміряв на себе образ чергового божевільного, який захопив у заручники звичайного сім’янина. Розповідаємо в нашій рецензії, якою вийшла ця історія для глядачів.
«Гра з дияволом» / Sympathy for the Devil
Жанр психологічний трилер
Режисер Юваль Адлер
У ролях Ніколас Кейдж, Джоель Кіннаман, Каіві Лайман, Камерон Лі Прайс, Ненсі Гуд, Алексіс Золлікоффер
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
У машину до чоловіка (Джоель Кіннаман) сідає незнайомець зі зброєю (Ніколас Кейдж) і змушує того вирушити в дорогу. Наміри незнайомця до кінця не зрозумілі, але вся його поведінка кричить про те, що з його психікою далеко не все гаразд. Водій намагається поводитися максимально обережно, адже незнайомець загрожує не тільки йому, а і його родині. І що довше триває їхня несподівана подорож, то менше стає шансів на щасливий результат ситуації.
Режисером фільму виступив Юваль Адлер. До цього він відзначився кількома драмами та трилерами («Вифлеєм», «Зв’язковий», «Таємниці, які ми зберігаємо»). Усі роботи Адлера максимально сконцентровані на своїх героях, що дозволяє їм залишатися вкрай людяними. І у своїй новій роботі режисер не зраджує усталеним принципам.
«Гра з дияволом» — класичний психологічний трилер, який спокійно міг би вийти десь у 90-х. Власне, саме духом кінематографа того часу фільм і просякнутий (з особливо помітними елементами неонуару).
Подорож водія та незнайомця швидко перетворюється на максимально напружене дійство, яке водночас і нагадує десятки інших трилерів, і зберігає своє обличчя.
Здебільшого це заслуга Ніколаса Кейджа. Своєю харизмою та експресією актор витягує на собі буквально всі сцени. Нехай жодних одкровень у його персонажі з точки зору культурної цінності немає, він все одно вийшов таким, що вселяє трепет. Щоправда, часом Кейдж видає занадто багато незвичайних емоцій на одиницю часу. У такі моменти здається, що він очевидно переграє.
Персонаж Джоеля Кіннамана чудово контрастує з Кейджем коштом своєї звичайності та приземленості. Він здається найстандартнішою людиною, яка потрапила в не зовсім стандартну ситуацію. Але що далі розвивається сюжет, то похмурішим і потайливішим починає здаватися водій.
На взаємодії водія і незнайомця тримається вся історія, як і годиться в класичних психологічних трилерах. Камерним фільм назвати не вийде, але відчуття від нього саме такого роду.
«Гра з дияволом» вичавлює максимум із двох своїх центральних персонажів, перетворюючи ситуацію із заручником на захопливу для глядачів конфронтацію.
Тільки ось за межами зіткнення двох особистостей у фільмі особливо нічого й немає. Він розвивається за досить стандартними шаблонами, не намагаючись знайти щось нове у своїй формулі. Хіба що іноді сценарій заходить на територію «ігор на виживання», але робить це дещо натужно. Та й з’являються подібні ситуації виключно через експресію Кейджа, яка не всім припаде до душі.
«Гра з дияволом» — рівне кіно, навіть з огляду на його трилерну сутність. Відповіді на майже всі запитання глядач може отримати самостійно в перші хвилини перегляду.
Після цього не вийде сказати, що це зовсім погано. Адже знімальна команда точно розуміла, що основний фокус вони роблять на головних героїв, а все інше слугує декораціями та контекстом для них. Але все-таки комусь такий підхід здасться дещо нудним.
Що зовсім не робить «Гру з дияволом» поганим кіно. Воно більше старомодне. І в цьому безумовно є свій шарм. Особливо якщо ви любите Ніколаса Кейджа, адже у фільмі точно є майже невловний дух його робіт із 90-х.