Five Nights at Freddy’s — одна з головних відеоігрових горор-франшиз сучасності, нехай не всі готові прийняти її такий важливий статус. Вона породила величезний фанатський культ і сформувала новий вектор розвитку інді-горорів. Нехай на поверхні кожна гра здається лише набором досить простих скрімерів, але насправді Five Nights at Freddy’s привертає увагу своєю глибокою і продуманою історією. А завдяки фанатським теоріям вона розширилася практично до нескінченності. Адаптувати щось подібне у формат повнометражного фільму здається майже неможливим завданням. Розповідаємо в нашій рецензії, наскільки вдало з ним впоралася студія Blumhouse Productions.
Плюси:
непогана технічна реалізація аніматроніків; цікаві та привабливі окремі сцени
Мінуси:
абсолютне нерозуміння з боку авторів фільму сутності гри-першоджерела; майже нульова робота з відсиланнями та фансервісом загалом; нудна історія, яка намагається бути чимось більшим, ніж вона є насправді
«П’ять ночей у Фредді» / Five Nights at Freddy’s
Жанр горор
Режисер Емма Таммі
У ролях Джош Гатчерсон, Елізабет Лейл, Пайпер Рубіо, Мері Стюарт Мастерсон, Меттью Ліллард
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Головний герой фільму — тридцятирічний Майк Шмідт (Джош Гатчерсон). Він доглядає за своєю юною сестрою Еббі (Пайпер Рубіо), нехай стосунки у них не дуже хороші. Нормально жити Майку заважають постійні панічні атаки, через які йому важко знайти роботу. Тому герой усе-таки наважується на вакансію нічного охоронця покинутої піцерії Freddy Fazbear’s Pizza. Але Майк і не підозрює, що піцерія з місцевими роботами-аніматроніками приховує жахливі таємниці минулого — які можуть бути пов’язані з самим головним героєм.
Чарівність найкращих частин ігор Five Nights at Freddy’s криється не зовсім у них самих. Автор ідеї Скотт Коутон дуже акуратно працював із сюжетом своєї головної серії, залишаючи невеликі натяки на справжню суть подій. Тому Five Nights at Freddy’s — це своєрідна головоломка, яку необхідно розгадати самостійно, використовуючи невеликі натяки та зачіпки. І розкривається у всій красі вона виключно у вашій свідомості. Або ж можна просто насолоджуватися особливою атмосферою, цього ніхто не заборонить.
Але Blumhouse Productions з таким підходом до жахів не працює. Студія намагається зробити кожну свою історію максимально людяною, часом залишаючи саму есенцію страху десь на тлі. Це не найгірший метод, щоб знімати фільми жахів. Просто сподобається він не всім. А найголовніше, що він не працює з історією Five Nights at Freddy’s.
Намагаючись адаптувати гру під свої стандарти, студія Blumhouse ніби й не намагалася зачепитися за ключові особливості першоджерела.
Найкращі моменти фільму пов’язані, як і очікувалося, з аніматроніками, які вийшли тут гідними з технічної точки зору. І щонайменше одна незвичайна і цікава сцена з ними є. Але для фільму, де головна загроза — це роботи-ляльки, самих роботів в історії мало.
Та й загалом «мешканців» піцерії дуже сильно спростили щодо оригінального сюжету. Нехай їхня справжня сутність відіграє активну роль у сценарії, аніматроніки все одно втратили індивідуальність. Так, в іграх вона частіше проявлялася коштом геймплея, але просто відмовитися від цього елемента, нічого не надавши натомість, здається вкрай дешевим рішенням.
Фільм більше уваги приділяє драмі Майка та Еббі. Вона приземлена і доступна кожному, але ніби прийшла з якогось іншого кіно.
Стежити за нею було б цікаво в інших контекстах і тональностях, проте в рамках «П’яти ночей у Фредді» вона викликає швидше нудьгу. Особливо ближче до фіналу, коли фільм намагається хоча б наблизитися до рівня несподіванок оригінальних ігор.
Місцевий фінал — радше нісенітниця, ніж одкровення. Він заграє з відсиланнями до ігор, але використовує їх у максимально недоречній манері. Через це вся розв’язка в кращому разі не викличе жодних емоцій. У гіршому — вб’є ті крихти позитиву, які могли у вас зародитися під час перегляду фільму.
Кіно в принципі досить погано працює з фансервісом. Що дуже дивно, враховуючи, що ігри саме на ньому й тримаються. Загравання з фанатами дозволило нескінченному потоку культу Five Nights at Freddy’s перетворитися на щось монументальне.
Іронічно, що фільм меркне навіть на тлі дуже багатьох фанатських робіт. Це особливо добре помітно на прикладі місцевої спроби у VHS-горор, яка вийшла бляклою і позбавленою смаку.
Зате у фільм покликали ютуберів CoryxKenshin і MatPat, а на титрах грає та сама пісня The Living Tombstone. Тільки цього недостатньо, щоб по-справжньому викликати захват. Навіть діти на перегляді (а фільм отримав рейтинг PG-13, тож особливої жорстокості не чекайте) не надто відчували райдужні емоції. І або це аудиторія така неосвічена, або фільм і справді не може достукатися до своїх головних глядачів.
Так, у кіно є тіні чогось цікавого. Але від цього лише гірше. Адже виходить, що весь потенціал автори розміняли на незрозуміло що. І це «незрозуміло що» навіть як жарт та іронію дивитися особливо не хочеться. Чи варто взагалі тоді говорити, що фільм не страшний? І навіть обійшовся без фірмових для Five Nights at Freddy’s скримерів.