Огляди Кіно 10.09.2022 о 14:00 comment views icon

Рецензія на фільм «Піноккіо» / Pinocchio

author avatar

Денис Федорук

Автор статей та рецензій

Рецензія на фільм «Піноккіо» / Pinocchio

Після не дуже вдалих касових зборів кіноадаптації іншої своєї мультиплікаційної класики – «Дамбо», а також неможливості повноцінного прокату через ковід, студія Disney прийняла рішення прем’єрувати нову версію «Піноккіо» на власному стрімінг-сервісі. Оригінальний мультфільм 1940 року, другий у Діснея після «Білосніжки й семеро гномів», засновано на найвідомішому оповіданні італійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо». Та мультиплікація вже давно стала запиленою діснеївською класикою, тож осучаснити цю історію взявся Роберт Земекіс. У рецензії нижче розповідаємо, чи вдалося постановнику створити невеличке диво й хоча б трішки наблизитися до рівня уславленого попередника.

3
Оцінка
ITC.ua
Плюси: гарне перевтілення у виконанні Тома Генкса, непогані спецефекти
Мінуси: очевидна вторинність матеріалу, нові персонажі, які майже нічого не дають історії, прісна оповідь

«Піноккіо» / Pinocchio

Жанр пригодницьке фентезі, мюзикл
Режисер Роберт Земекіс
У ролях Том Генкс, Джозеф Гордон-Левітт, Бенджамін Еван Ейнсворт, Синтія Еріво, Люк Еванс
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2022
Сайт IMDb 

Самотній, але життєрадісний столяр на ім’я Джеппетто живе разом з котом Фігаро та акваріумною золотою рибкою Клео. Якось до них непроханим гостем навідується цвіркун-балакун Джиміні, котрий стає свідком справжнього дива. Прямо на його очах Джеппетто перед сном загадує бажання, щоб вироблена ним лялька-маріонетка ожила, і вже незабаром в хаті з’являється чудернацька фея, що виконує загадане старим. Так відбувається народження Піноккіо – живої дерев’яної ляльки, яку чекає багацько яскравих, але разом з тим й небезпечних пригод.

Як і у випадку з реанімацією історії про циркове слоненятко з надзвичайно великими вухами, очевидно, що класичний мультфільм «Піноккіо» не потребував якогось переосмислення чи перевтілення у формат саме фільму. Але стан речей у сучасному кінематографі призводить до необґрунтованої та нічим не підкріпленої появи таких от рімейків, кіноадаптацій та інших представників копіювального виробництва.Пиноккио

Звісно, «Піноккіо» зразка 2022 року, як і оригінал, має суттєві відмінності від твору Коллоді. А от в порівнянні з мультиком вони надто дрібні, здебільшого косметичні (як от, наприклад, епізод, коли в головного героя починають горіти ноги, і це явне відсилання вже до літературного першоджерела).

Сюжетна ж основа тут абсолютно ідентична стрічці 82-річної давнини, а деякі жарти обігруються з лячною схожістю. При цьому тутешній цвіркун якось підозріло схожий на черепашку-ніндзя у циліндричному капелюсі, а фея явно прибула з політкоректної сучасності, не дивлячись на те, що дія відбувається в умовному далекому минулому. Цікавими виглядають й годинники на стінці в Джеппетто, бо як тільки вони отримують великий план, з них щоразу вилітають культові персонажі: в кадрі з’являються іграшкові Малефісента, Білосніжка, Джессіка Реббіт, вищезгаданий Дамбо тощо.

Цілком адекватною матеріалу бачиться кандидатура Земекіса в якості режисера: все-таки він вже досвідчений голлівудський кіноказкар, котрий в минулому, чи то в анімаційних фільмах, чи то у звичайних (не будемо забувати і про революційний анімаційно-ігровий «Хто підставив кролика Роджера») з різним успіхом вже звертався до прози Дікенса, Кріса Ван Олсбурга та нещодавно – Роальда Дала, коли екранізував його «Відьом».Пиноккио

Беззаперечною вдачею цього задуму виглядає й участь Тома Генкса у ролі столяра Джеппетто; актор, до слова, грає вже у четвертій земекісовській стрічці! Тут він повертається до більш властивої йому ролі добряка після лиходійського перфомансу в «Елвісі». Але всупереч серйозному підходу та відповідальному ставленню студії до цього проєкту, очевидно, що він приречений на порівняння з визнаним глядачами оригіналом та навряд чи спроможний набрати хоч якісь бали у заочній битві із ним.

Біда у тому, що в форматі ігрового кінофільму, нехай навіть такому казково-фентезійному, не дуже добре уживаються штучність морських сцен, де надто помітне павільйонне знімання, та намагання викликати щирий глядацький відгук трохи згодом коштом сентиментальної кінцівки. Тут відчувається підступ, наче тебе прагнуть надурити, тому черговий прекрасний виступ Тома Генкса й наче непогана графіка не в змозі приховати паразитування на власній спадщині.Пиноккио

Хоча аж ніяк не можна категорично заявити, що новий «Піноккіо» – то вже щось зовсім непотрібне цьому світу: все-таки він в змозі деякою мірою зацікавити юних глядачів, а старшим надати змогу згадати про чудесні часи, коли казка була дійсно казкою, ще і якоїсь науки намагалась навчити.

Цей фільм теж воліє рухатися в подібному напрямку, і це добре. До того ж він має декілька стандартних співочих номерів, що картини в цілому не псують, та нових героїв, котрі також якусь примітивну функцію та й виконують. Але важко позбутися від нав’язливої думки про сумнівність усього задуму, коли в кіноадаптації мультфільму фігурує не реальний, а намальований на комп’ютері домашній кіт.

Висновок:

«Піноккіо» робить все можливе, щоб здаватися гарною, ефектною й барвистою казкою, дійсно цікавою для своєї аудиторії, але цих намагань замало, щоб претендувати на щось більше, ніж завтрашнє забуття.


Що думаєте про цю статтю?
Голосів:
Файно є
Файно є
Йой, най буде!
Йой, най буде!
Трясця!
Трясця!
Ну такої...
Ну такої...
Бісить, аж тіпає!
Бісить, аж тіпає!
Loading comments...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: