Олюднення машин та штучного інтелекту — одна з найпопулярніших тем останніх років. Цю проблему давно розглядали автори фантастичних книжок, кіно та серіалів. Але зараз, у часи ChatGPT та інших AI, вона актуальна як ніколи. Чи будуть машини настільки розумні як ми? Чи заберуть в нас майбутнє? Чи здатні вони імітувати роботу нашого мозку? На ці та багато інших питань стосовно нашої сірої речовини відповідає у своїй книжці «Як ми вчимося. Чому мозок навчається краще, ніж машина… Поки що» популярний французький когнітивний нейронауковець Станіслав Деан. Проте це не єдина тема, якої торкається книга. Вона має ще декілька сюрпризів, а от приємні вони чи ні, ви дізнаєтеся з матеріалу нижче.
Плюси:
гарна якість видання; цікава та легка подача, наскільки це можливо; симбіоз тем, про які розповідається в книзі; автор не тільки детально розкриває тему, а й дає безліч практичних корисних порад, як покращити навчання, краще запам’ятовувати інформацію, що треба робити, а що ні тощо; книга буде корисною розробникам ПЗ та ШІ, вчителям, батькам, викладачам, науковим дослідникам
Купити в ЛабораторіяМінуси:
комусь може не сподобатися оцей стик наук, тому що кожний розділ це по факту окрема підтема, тому книжка починається з ШІ, а закінчується порадами про навчання дітей; іноді буде складно читати та продиратися через детальні описи відділів мозку та наукові терміни
Купити в Лабораторія«Як ми вчимося. Чому мозок навчається краще, ніж машина… Поки що» / How We Learn: Why Brains Learn Better Than Any Machine. . . for Now
Автор Станіслас Деан
Видавництво Лабораторія
Мова Українська
Перекладач Юлія Костюк
Кількість сторінок 288
Обкладинка М’яка
Рік видання 2021
Розмір 145×215 мм
Сайт laboratoria.pro
Свою книжку автор ґрунтує на 30 роках багатьох досліджень на стику нейробіології, комп’ютерних наук та когнітивної психології. Він детально, подекуди занадто, прояснює які алгоритми використовує наш мозок, які відділи залучені в тих чи інших сценаріях, що впливає на ефективність цього процесу і головне — чому навчання настільки ефективне тільки для людей.
«Як ми вчимося» ділиться на три частини, тому якщо вас цікавить саме тема штучних алгоритмів, здатність машин імітувати роботу людського мозку тощо, про це йдеться тільки в першому розділі «Що означає вчитися?». В ньому Станіслас Деан дає визначення навчанню для людини, тварини, машини або алгоритму.
Судячи з написаного, сучасні ШІ далеко просунулися від моменту свого створення, але у порівнянні з можливостями мозку людини, їм до нас ще дуже далеко. Тому переживати за найближче майбутнє не варто, а от далі автор визнає, що не знає, що і як може бути.
Людському мозку немає рівних в навчанні. Машини пожирають інформацію, а людина використовує. Ми беремо максимум із мінімуму даних і в цьому наша сила. Це можна назвати основним висновком розділу.
Друга частина «Як навчається мозок» взагалі відходить від ШІ та алгоритмів, і зосереджується на психології та нейронауці. Автор розповідає про людський мозок від народження до дворічного віку. Посилаючись на безліч сучасних досліджень Станіслас Деан показує, що діти вчаться постійно і дуже багато. Також він доводить, що кожне немовля — не чиста сторінка, як це вважалося раніше. Вже від початку малюки володіють серйозними знаннями про об’єкти та простір, про кількість та імовірність тощо.
Цей розділ став для мене одкровенням та відкрив дуже багато нової інформації про дітей та їх мозок. Але це найнудніший та найскладніший розділ для читання. Так, я розумію, що це наукпоп і просто буває не завжди, але в розділі багато наукових деталей не для усіх. Тому для отримання корисної та цікавої інформації, доведеться продиратися крізь важкі конструкції, безліч описів відділів мозку та складні наукові терміни.
Напевно такі важливі речі на стику наук було складно описати легко. Тому тут справа не в ускладненій мові автора чи снобістській подачі тексту, а в проблемі особисто для мене сприймати та обробляти подібні дані. Проте якщо вам заходять чисто наукові праці, то все буде добре.
Зазначу, що автор пише максимально просто та цікаво водночас. Там де це можна подати дотепніше чи зручніше до читача, він обов’язково це робить. Але тема книжки та безліч залучених досліджень обмежують подібні фішки, які часто використовуються саме в науково-популярній літературі.
Третій розділ «Чотири стовпи навчання» детально розповідає про різні хитрощі, які роблять наш мозок найкращим інструментом для навчання. Автор ділиться чотирма механізмами, що найсильніше впливають на нашу здатність вчитися (увага, активне залучення, корекція помилок та консолідація).
Цей розділ також виявився наповнений різноманітними цікавими фактами, дослідженнями та їхнім описом. А ще він краще та простіше сприймається, ніж попередній.
Головне, що Станіслас Деан не тільки розповідає про усі ці згадані вище стовпи навчання, а й дає конкретні практичні поради як краще навчатися дітям, підліткам та дорослим, що робити, а що не треба, що важливо, а що ні.
Загалом книжка «Як ми вчимося. Чому мозок навчається краще, ніж машина… Поки що» виявилася іншою, ніж я очікував. Це неймовірний симбіоз даних про ШІ та алгоритми, це детальні дослідження мозку та корисні практичні поради з навчання для людей будь-якого віку. Книгу рекомендую широкому колу читачів: розробникам ПЗ та ШІ, вчителям, батькам, викладачам, науковим дослідникам тощо.
Вона написана настільки просто, наскільки тут можливо, але легко читати її не вийде. Бо інформації повно, часто вона складна, але на важливих моментах дають ілюстрації з поясненнями тощо. Тому розібратися точно можна, якщо є потреба чи бажання.
Як завжди, хочу зазначити особливу якість книжок видавництва «Лабораторія». Вони стильні, якісні, чудово зроблені, вони приємні на дотик, вони зручні. Правда, цього разу для мене шрифт був замалим, тому іноді читати було не зручно. Хоча такий самий розмір був в книжці «Майбутнє ближче, ніж здається. Як технології змінюють бізнес, промисловість і наше життя» і я тоді не скаржився. Не знаю чому тут нарікаю, але кажу як є.