6 жовтня на платформі Peacock вийшов третій і завершальний епізод кримінально-драматичного мінісеріалу «Континенталь». Цей проєкт належить до всесвіту «Джона Уіка» та є приквелом фільмів з Кіану Рівзом. У рецензії нижче аналізуємо, чи буде серіал цікавий шанувальникам основного циклу та що він становить у відриві від останнього.
Плюси:
серіал намагається йти власним шляхом, що істотно відрізняє його від «Джона Уіка», і моментами у творців непогано виходить; декілька хороших бойових сцен; кілери-близнюки стали химерною окрасою цього шоу; якісно оформлений ретро-сетинг
Мінуси:
простенька кримінальна історія, яка навряд чи здатна захопити; надто велика кількість персонажів, а от цікавих серед них чомусь не знайшлося; екшн тут нікого не здивує, а шанувальників франшизи й поготів; в цілому кричуща необов'язковість проєкту в межах кіновсесвіту
«Континенталь» / The Continental: From the World of John Wick
Жанр кримінальна драма, бойовик
Режисери Альберт Г’юз, Шарлотта Брендсторм
У ролях Колін Вуделл, Мел Гібсон, Мішель Прада, Пітер Грін, Нунг Кейт, Марина Мазепа
Прем’єра Peacock
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Нью-Йорк, середина 70-х. У розкішному готелі «Континенталь», як завжди, аншлаг, тому і вільних номерів не знайти. Але це тільки для простих смертних, бо люксові апартаменти призначені виключно для крутих найманців, що володіють найрізноманітнішими навичками — від вправного володіння мечем до вибору екстравагантної зачіски.
Одного разу Френкі Скотт, старший брат відомого по фільмах «Джон Уік» Вінстона Скотта, краде у володаря готелю Кормака О’Коннора страшно цінну річ. Той розгортає полювання на зухвалого крадія, намагаючись залучити до пошуків Френкі та самого Вінстона. Останній, м’яко кажучи, пропонує владному дядьку йти до біса та намагається дістатися до родича раніше за оконнорівських головорізів.
В результаті конфлікт дійде до критичної точки неповернення, внаслідок чого Вінстон наважиться кинути виклик всесильному готельному босу, та спершу не завадило б заручитися підтримкою союзників.
Колись скромний хлопець і відомий голлівудський актор Кіану Рівз погодився на роль у, на перший погляд, непримітному нуарному бойовичку про помсту, але, мабуть, і сам не помітив, як перезавантажив кар’єру та знову опинився в епіцентрі загального галасу. Сиквели оригінальної стрічки 2014 року почали з’являтися, наче гриби після дощу, міфологія обросла новими фішками й подробицями, форма та стиль все більше переважати над вкрай умовним змістом.
Зрештою, і від такого підходу була своя користь. Успішність серії дала привід для створення побічних проєктів, що дозволило франшизі розростися до ширших масштабів. От-от завершився показ серіала-приквела «Континенталь», на черзі спіноф «Балерина» з красунею де Армас.
Не дуже вдалим здається рішення авторів розбити сюжет на три епізоди довжиною у плюс-мінус півтори години. Все-таки більш звичний формат 40-45-хвилинних серій дозволяє перевести подих, тоді як тутешній хронометраж ризикує натомити.
Варто одразу зазначити, що перед переглядом «Континенталя» краще налаштовуватися на контент, що має лише опосередковане відношення до бойовиків з Кіану Рівзом. В ідеалі від них взагалі краще абстрагуватися, але ж всі прекрасно розуміють, що порівнянь тут не уникнути.
Отже, серіал шоуранерів Грега Куліджа та Керка Ворда вельми далекий від безперебійного винахідливого екшена, котрим буквально насичені повнометражки. Місцева некваплива оповідь пропонує поступове, не найгірше, але нуднувате занурення в історію та вибухає кривавим бенкетом лише у своїй кульмінації.
Дійсно, в третьому епізоді відбувається істотне пожвавлення, хоча це не сильно рятує ситуацію. Якість бойових сцен помітно поступається джонвіківським кульбітам і масштабам, хоча як для телеформату та у відриві від оригінальної квадралогії вони виглядають доволі пристойно.
З огляду на це, постає закономірне питання: а що, власне, пропонує «Континенталь» як окремий продукт? Як виявляється, майже нічого.
Серіал не може похизуватися чітко структурованою, а головне — захопливою кримінальною історією, зате катастрофічно перевантажений кількістю персонажів та їхніми марними метаннями. Причому жоден з них особливо не запам’ятовується.
Головний герой у виконанні Коліна Вуделла вийшов млявим та геть не харизматичним красунчиком, та й усі без виключення його союзники не викликають емоцій. Сірою мишею виглядає і молодий Харон, якого раніше грав Ленс Реддік, а нині зобразив Айомід Адеган. Стереотипним лиходієм виступив як завжди трохи шалений Мел Гібсон, котрий в цьому амплуа скрізь однаковий злий дід. Тут немає нічого такого, чого б актор не робив раніше, чи то в яких-небудь «Нестримних», чи, наприклад, в «Boss Level: Врятувати колишню».
Серед персонажів можна виділити хіба що сильно другорядних близнюків-кілерів Гензель і Гретель. Перший становить щось середнє між Нео та Антоном Чігуром у виконанні Хав’єра Бардема (ох вже ця зачіска). Другу втілила на екрані наша землячка Марина Мазепа, котра показала видатну розтяжку і, поряд з Іванною Сахно, поповнила представництво українських акторок на теренах Голлівуду.
В глобальному сенсі було помітно, що все це почало втрачати здоровий глузд ще після першого «Джона Уіка», і з кожною серією почуття тільки посилювалось. Втім, його кричущий абсурдизм і пафос відверто коміксного штибу стали візитівкою франшизи.
Знову ж таки, фільми пропонували винахідливу хореографію поєдинків, мали свій візуальний стиль, апелювали до жанру самурайського кіно, кунгфу/ганфу бойовиків, вестернів і навіть до естетики відеоігор (чого вартує тільки неперевершена сцена з верхнього ракурсу у четвертій частині).
«Континенталь» же навіть і поряд не стоїть та аж ніяк не збагачує лор основного циклу. Та і грець би з ним, адже серіал відмовляється від стилістики попередників і намагається йти власним шляхом. Але, окрім декількох дійсно непоганих бійок та виразного ретро-сетингу, він нічого не пропонує натомість.