30 червня на платформі Apple TV+ вийшов десятий, завершальний епізод першого сезону серіалу-антиутопії «Таємниця бункера». Його сюжет заснований на книжковій серії Silo Г’ю Гоуї, що побачила світ у 2011 році. У рецензії нижче розповідаємо, як авторам цієї історії вдається буквально змусити глядача прикипіти до екрана.
«Таємниця бункера» / Silo
Жанр науково-фантастична драма
Режисери Мортен Тільдум, Девід Семел, Берт та Берті
У ролях Ребекка Фергюсон, Коммон, Рашида Джонс, Тім Роббінс, Ієн Глен, Сієнна Гіллорі, Девід Оєлово
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Майбутнє. Після невизначеної глобальної катастрофи, яка отруїла повітря і зробила життя на поверхні Землі неможливим, залишки людства сховалися у величезному багатоповерховому бункері. Що стало причиною апокаліпсиса, як і те, хто побудував таку складну підземну конструкцію — невідомо. Очевидно тільки те, що вийти назовні мешканці сховища зможуть як мінімум нескоро.
Як і належить скутому певними рамками суспільству, життя у бункері проходить згідно з правилами, записаних у статуті. Їх аж ніяк не можна порушувати. Тих, хто з деяких причин все ж провинився (або сам виказав бажання вийти надвір), чекає так звана чистка — прогулянка на поверхню, котра завжди закінчується однаково — загибеллю.
А щоб ні у кого не виникало сумнівів стосовно цього, у столовій розмістили дивовижних розмірів екран, котрий передає картинку з зовнішньої камери. На ній зображений завжди однаковий і дуже невтішний пейзаж — спустошена рівнина з хирлявим деревцем.
Місцевий шериф Холстон Беккер вирішує відправитись на поверхню вслід за загиблою дружиною. Та перед тим він призначає своєю наступницею відповідальну інженерку Джульєтту Ніколс. На цій посаді жінка має намір з’ясувати обставини загибелі свого коханого, який захоплювався забороненими дрібницями на кшталт старої відеокамери. Та чим глибше вона занурюється у небезпечне слідство, тим більше переконується, що від мешканців бункера приховують якусь страшну таємницю.
«Таємниця бункера» став великою серіальною подією та привернув багато глядацької уваги. Це безперечно дуже вдалий проєкт для Apple TV+, на відміну від багатьох його останніх шоу, котрі отримували здебільшого незадовільні відгуки. Недарма ще до закінчення першого сезону серіал подовжили на другий.
Починається розповідь досить неквапливо, поступово занурюючи у вир майбутніх подій. Головна героїня у виконанні прекрасної Ребекки Фергюсон з’являється у кадрі лише наприкінці дебютного епізоду. Втім, це зовсім не заважає постійно залишатись зацікавленим глядачем, адже автори будують оповідь на таємницях і секретах: тут бажання розібратися та виявити правду виникне мимоволі.
Варто звернути увагу на те, що творцям вдається тримати напругу навіть попри відверту стандартність сюжету. Він не готовий запропонувати щось таке, чого б шанувальники жанру не бачили раніше.
Тобто ні про яку свіжість погляду на антиутопію не може бути й мови. Усі необхідні складові (читай — типові жанрові тропи) тут на місці. Це і підступна брехня ляльковиків при владі, і погляд у бік теорії змови, і соціальна ієрархія, і намагання вихідців з умовного нижчого класу протидіяти системі тощо. Не дивлячись на цей прикрий фактор, відвести погляд від екрана практично неможливо. Та дай раду ти вже тому бісовому генератору, Джульєтто!
Тутешній державний устрій чимось нагадує постсталінський совок. У бункері панує ніби вже не стовідсотковий тоталітаризм, але, наприклад, існує свій аналог КДБ, котрий не допускає якихось проявів непокори та не нехтує стеженням за громадянами, постійними обшуками тощо.
Спад темпу розповіді відчувається ближче до екватору сезону (у мене це відбулося на шостому епізоді, в когось, очевидно, раніше, але не суть важливо). Важко позбутися думки, що запропоновану історію краще б умістити у звичні для сучасних міні-серіалів вісім, максимум дев’ять епізодів.
Склеїти сімейну драму тут намагаються л̶е̶д̶ь̶ ̶н̶е̶ ̶і̶з̶о̶л̶я̶ц̶і̶й̶н̶о̶ю̶ ̶с̶т̶р̶і̶ч̶к̶о̶ю флешбеками, та невпевнена драматургія інколи заважає зосереджуватись на головному, а динаміка помітно знижується. Але ці просідання абсолютно не критичні, тому що після них рівень напруги досягає максимальних обертів.
Не бояться творці й мультижанровості: вищезгадана драма сусідить з поліційним детективом, постапокаліптична фантастика — з напруженим клаустрофобним трилером, а антиутопія у дусі Орвелла — з історією про кохання. Є як локальні інтриги, так і глобальна, котру частково розкривають у кінцівці. Кожен епізод закінчується певним кліфхенгером, що мотивує продовжити перегляд.
Ребекка Фергюсон прекрасно справляється з роллю вольової жінки, що наважується кинути виклик системі. Ієн Глен грає батька Джульєтти та нагадує доктора Айзекса з кінофраншизи «Оселя зла». Що цікаво, завдяки ролі Джил Валентайн з нею ж пов’язана і Сієнна Гіллорі, котра перевтілилась у матір головної героїні.
Непохитний репер Коммон відіграє того самого беземоційного «КДБіста», але нічим не запам’ятовується. Цікаво виглядає Тім Роббінс, але задля уникнення спойлерів коментувати його виступ не будемо.
«Таємниця бункера» особливо виграшно виглядає на тлі того серіального мотлоху, котрим щедро обдаровує глядача 2023 рік. Проєкт поступово, але впевнено затягує у хитросплетіння сюжету, добре інтригує та тримає відмінну напругу.
Він майже не перевантажений зайвими арками, а у своїй більшості становить досить просту історію, що не передбачає сюрпризів. Тому тут точно не доведеться гадати, що символізує ритуал з яблуком на похороні — біблейську алюзію або, може, відсилання стримінгового сервісу на власний бренд. Бо іноді надкушене яблуко то просто надкушене яблуко. Чи ні?