Сьогодні ми поговоримо не про одну, а відразу про три книжки. Це буде цикл космічної фантастики «Війна старого» відомого американського письменника Джона Скалці. Я вже прочитав їх та готовій ділитися враженнями.
Плюси:
цікава емоційна історія з безліччю подій та духом класичної школи космічної фантастики; в циклі піднято багато важливих тем, що також характеризує його з позитивної сторони; чудовий гумор та жорстка сатира; невеликий формат книжок, які буде комфортно читати; є зручні для читання ляссе
Купити в Навчальна книга «Богдан»Мінуси:
не усім сподобаються вагомі додавання найрізноманітніших піджанрів до основного; бойова фантастика сильно просідає в темпі, якщо її суттєво розбавляти; багато хибодруків в першому романі
Купити в Навчальна книга «Богдан»«Війна старого», «Бригади привидів», «Остання колонія» / Old Man’s War, The Ghost Brigades, The Last Colony
Автор Джон Скалці
Видавництво Навчальна книга «Богдан»
Мова Українська
Кількість сторінок 278, 264, 256
Обкладинка Тверда
Рік видання 2021, 2023,2023
Розмір 145×215 мм
Сайт bohdan-books.com
Джону Перрі виповнилося 75 років. В цей день він відвідав могилу померлої дружини, а потім записався в армію. І в не просту земну, а космічну. Колишній пенсіонер тепер буде захищати далекі космічні кордони людських колоній під егідою Колоніальних Сил Оборони. Межі володінь людства розрослися далеко за межами нашої галактики. Правда, виявилося, що в космосі повно інших цивілізацій, які так само хочуть захопити якомога більше планет. Тому люди воюють з усіма, а усі воюють з людьми та іншими інопланетянами.
Космічним військам колоній потрібно багато добровольців. За це обіцяють повернути молодість, а після служби 10 років надають місце для проживання на будь-якій колонізованій планеті. Залишилося тільки вижити, але це вже друге питання. А перше, й найголовніше інше — як немічних пенсіонерів із Землі перетворюють на потужних космічних десантників?
З творчістю Джона Скалці я познайомився завдяки його роману «Червоні сорочки». Це неймовірне висміювання штампів космічної наукової фантастики, особливо всесвіту «Зоряного шляху». У 2013 році книжка здобула відразу «Г’юґо” та «Локус» і можу сказати, що вона точно заслуговує цих відомих нагород.
Також раніше я чув багато приємних відгуків на його серію «Війна старого», названою так за першою книгою, а потім побачив цей роман у видавництва «Навчальна книга „Богдан“». Несподівано, принаймні для мене, у 2023 році, вони видали продовження циклу «Бригади привидів» та «Остання колонія». І вже тут я зрозумів, що треба читати увесь цикл разом та розказувати про нього читачам ITC. Тим паче казали, що це не просто космічна бойова фантастика, а й антимілітаристський маніфест в дусі «Зоряного десанту» Гайнлайна. Дедалі більше цикл ставав цікавішим.
Прочитати усі три книги виявилося не складно, бо вони відносно невеликі — в середньому 250-270 сторінок.
Та й формат компактний, а ще й написано просто та з гумором. А головне, що це справжня космічна бойова фантастика зі швидким розвитком подій, з бійками, десантуванням на планети, з безліччю ворожих інопланетян тощо. Усього цього, принаймні мені, дуже не вистачає від українських видань.
Варто зазначити, що піджанри кожної книжки відрізняються. «Війна старого» — концентрована бойова фантастика з пригодами та міцним сегментом класичної наукової фантастики. А ще тут багато сатири, роздумів про життя тощо. В «Бригади привидів» додалися шпигунські мотиви та політичні ігри. Тут також найсильніше стає питання важливості самоідентифікації людини, сприйняття свого «Я», визначення цілі в житті та його сенсу. «Остання колонія“ знову чудово вправляється в сатирі та не менше уваги приділяє політиці, а ще критиці корпоративної культури. Автор також ставить серйозні питання глобального розмаху: «Чи повинно людство відповідати за вчинки найгірших своїх представників?», «Чи варто усім людям триматися разом тільки тому, що ми однієї раси?».
Порівняння вище з Гайнлайном та його «Зоряним десантом» було не просто так. Джон Скалці багато разів казав, що при написанні циклу надихався саме цим культовим романом. Проте я б сказав, що книжки схожі на нього лише частково, а частково оперують до не менш відомої однойменної екранізації Пола Верховена.
Від книжки в циклі простежується антимілітаристський напрям, хоча багато читачів все ж бачать в книзі Гайнлайна саме прославляння війни, а не її осудження. Але я до них не належу. Від екранізації «Зоряного десанту» «Війна старого» взяла чудову сатиру та метаіронію. Саме вони стали фішкою цього фільму, яку глядачі спочатку не зрозуміли, тому кіно провалилося в прокаті.
Саме сатиру Джон Скалці робить одним з найголовніших інструментів свого книжкового циклу. В цьому він мастер, тому маємо чудові висміювання кліше з будь-яких військових книжок та фільмів: про табір новачків, про злого сержанта, про перше десантування, про невідповідність реальності очікуванням тощо.
Проте в романах «Війна старого», «Бригади привидів» та «Остання колонія» головне не це. Джон Скалці постійно ставить одне важливе запитання: «Що значить бути людиною?». В деяких моментах він самостійно дає на нього відповідь, а іноді залишає це на роздум читача.
А ще тут простежується тема любові, важливості шлюбу та довгих моногамних стосунків. Так, це дивно для космічної бойової фантастики, але є як є. І ні, це не шкодить цікавості книжок, а навпаки, робить їх незвичними.
Проте автор досить сильно розбавляє основний жанр космічної бойової фантастики іншими піджанрами, що іноді суттєво впливає на просідання темпу розповіді. Іноді такі паузи корисні, особливо після батальних сутичок тощо. Але часто мені здавалося, що таких моментів аж занадто багато.
Відмічу, що нарешті за обкладинкою можна визначити, що перед нами космічна бойова фантастика, бо в наших видавництв з цим проблеми. Звичайно, вони орієнтуються на українських читачів, а ми з вами виявляється погано купляємо жанрову літературу. Тому видавці змушені робити чудові, але універсальні обкладинки. Але «Навчальна книга „Богдан“» має сміливість випускати космічну наукову фантастику з відповідною обкладинкою і я їм за це вдячний. Окрема подяка за зручні ляссе в кожній книзі.
Якість видання книжок добра, але мені довелося звикати до шрифту. Він тут якийсь дивний, але це мій суб’єктивний смак. Під час читання звикаєш до усіх шрифтів, просто комусь подобаються одні, а комусь інші. Обрані в цих книжках не для мене.
Також є питання до першого видання. Саме у «Війні старого» виявилося дуже багато друкарських помилок. Я розумію, що таке іноді буває, але я нарахував 12 хибодруків, хоча ніколи цим не займаюся. І це точно не все, бо я почав рахувати з цікавості, коли вже до цього помітив мінімум штук п’ять.