У 2023 році видавництво «Навчальна книга — Богдан» представило фантастично-утопічну книгу «Нагострені леза» української письменниці Наталки Ліщинської. Ми ж добралися до неї тільки на початку 2024-го, а далі розповімо чи варта вона уваги читачів, зокрема любителів фантастики та творів про віртуальну реальність.
Плюси:
нарешті щось про віртуальну реальність від українського автора; потужна зав’язка та продуманий всесвіт; цікаві персонажі; гарно написаний текст; прикольні авторські словоутворення; стильна обкладинка
Купити в Навчальна книга — БогданМінуси:
окрім фантастики тут намішано багато всього іншого, що не йде твору на користь; короткий формат книжки містить дуже багато різних тем, які не встигають розкриватися, перевантажують оповідь та сильно гальмують сюжет; мінімум дій і максиму роздумів; забагато філософських мотивів
Купити в Навчальна книга — Богдан«Нагострені леза»
Автор Наталка Ліщинська
Видавництво Навчальна книга — Богдан
Мова Українська
Кількість сторінок 208
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 145×215
Сайт bohdan-books.com
Далеке майбутнє. Людство пережило не одну пандемію та війни, а тепер живе в утопічному світі, де все добре. Населення Землі зменшилося, космос відкритий для досліджень, а ще є Вірта — віртуальний світ, в якому мешкають 17 мільярдів людей. Це більша частина від залишків людства на планеті. Віртою керує ШІВ — могутній штучний інтелект. Він піклується про жителів, які по факту є безсмертними. Бо потрапляння у Вірту означає повне зацифрування свідомості та відмову від тіла. Поки існують комп’ютери свідомості в ньому живуть без обмежень в часі.
Проте не усім це подобається. Особливо деяким людям в реальності, що намагаються зупинити перехід населення у Вірту. Вікторія, одна з керівниць цієї організації, дізнається, що її майже повнолітня донька Дженні збирається зацифруватися. По закону дівчина скоро матиме на це право, тому за нею повинна прибути агентка Вірти — особистість Номер два мільярди сімнадцятий. Її створили з декількох особистостей та відправили в реальний світ в справжньому тілі. Проте мати зробить усе, щоб її донька не потрапила у Вірту, бо там усі раби, а тут усі вільні. Чи не так?
«Нагострені леза» Наталки Ліщинської відразу привертає увагу читачів фантастики, особливо про віртуальну реальність тощо. На відміну від більшості подібних творів від українських видавництв, а іноді і того ж «НК Богдан», обкладинка відразу повідомляє свою направленість, приблизний жанр тощо.
Саме вона й привабила мене: гарне виконання, стильна картинка із загадковою кібержінкою, окуляри віртуальної реальності, безліч механізмів та дротів, та й в цілому вайб Ghost in the Shell.
Судячи з опису вище, вміст теж не підвів, тому маємо щось типу української варіації «Матриці» з утопічним далеким майбутнім, потужним ШІ, протистоянням реальності з віртуальністю тощо.
Порівняння з «Матрицею» означає й інше — книга не просто фантастична, а й багато в чому філософська. А ще вона, як і безліч української літератури, багатошарова, з різними пластами міркувань та роздумів про людську та жіночу сутність, про майбутнє, про важливість життя, про наслідки наших дій тощо.
Ну не можуть наші автори написати просто гарну фантастику про віртуальний світ. Їм обов’язково треба глибина та страждання.
Не кажу, що це погано, просто іноді хочеться розважитися гарним фантастичним романом без заглиблень. Наприклад, у випадку з «Нагостреними лезами» згадана вище багатошаровість тільки завадила, бо на 200 сторінках в авторки просто не вийшло акуратно вмістити й потужний не провислий сюжет, і продуманий всесвіт, і важливі питання, які вона зачепила. Тому маємо, що маємо, бо книга спочатку йде неквапливо та обережно, а з останньої чверті несеться галопом по дуже складних речах, які не варто обговорювати в такому темпі.
І хоч ніякого фантастичного екшену у віртуальному світі ми не отримали (якщо хтось його взагалі чекав), але маємо гарно написану книгу, яку просто приємно читати. Так, вона нерівномірна та дивна, вона занадто складна в плані заявлених тем, а ще перенасичена роздумами окремих героїв. Останнє означає, що дії тут дуже мало і це головний мінус книги.
Плюс — вона чудово написана, а сама авторка прекрасно вміє в словоутворення. Наталка Ліщинська віртуозно грає словами з нашої чудової української мови, але також придумує свої. Наприклад, «шінтик» — особистий ШІ у кожного жителя Вірти.
Окремо зазначу дивний шрифт, який видавництво «Навчальна книга — Богдан» обрало для своїх фантастичних видань. Я вже писав про нього в матеріалі про трилогію «Війна старого» Джона Скалці. Але цей шрифт присутній й тут, а також в інших книжках видавництва, які вони прислали на рецензії (матеріали про них обов’язково будуть, бо там чудова фантастика і фентезі).
Зазначу, що зі шрифтом це чиста смаківщина. Якщо він не подобається мені, і я до нього звикаю, то це не означає, що не зайде вам. Він нормальний і навіть із засічками, що сприяє кращому читанню великих текстів, але мені доводилося звикати, і тут головне оте «доводилося». В усьому іншому видання гарне, якісно зроблене з ефектним тематичним форзацом та зручним лясе.