Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
У середині 2010-х років у вільний час я обслуговував та ремонтував комп’ютерну техніку у кількох фірмах. Сукупний парк ПК та ноутбуків становив близько трьох сотень одиниць і серед них іноді траплялися досить цікаві екземпляри, не тільки в плані начинки, але й іноді своїм змістом. Про один з них я б хотів вам розповісти, тому що згодом залишив його для колекції, як гідного представника socket 478 з AGP.
Якось у вихідний день лунає дзвінок від начальника, той тремтячим від хвилювання голосом розповідає, що в нього катастрофа, мовляв, приїжджай швидше… На місці виявляється, що штатний системний адміністратор оголосив бунт, відмовляється обслуговувати сервери і взагалі написав заяву про звільнення. Відповідно, необхідно розібратися з усім цим і повернути безперебійну роботу необхідних програмних комплексів.
Насамперед берусь до комп’ютера адміна-бунтаря, тому що з нього в основному здійснювався контроль: попередньо скинувши паролі на BIOS і в Windows. Що я бачу на робочому столі гуру системного адміністрування? Цілком непогана робоча обставина:)
Заглянувши “під капот”, з’ясувалося, що це досить цікавий ПК свого часу, можна сказати — топовий. На його прикладі можна продемонструвати межу того, на що здатна 478 платформа.
Отже, конфігурація:
- Системна плата на базі чипсету Intel 865PE – ECS 865PE-A v2
- CPU Intel Pentium 4 3200 Мhz Prescott.
- Кулер Zalman CNPS7000-Alcu.
- Оперативна пам’ять на момент, коли я вперше взяв до рук цей системник була об’ємом – 4Gb (4 планки по 1 Gb) DDR PC-3200. Пізніше, я залишив там 2 Гб.
- Відеокарта Asus AH4650 Series з 1Gb DDR2 – одна з найшвидших на AGP шині, випущена набагато пізніше за всі інші компоненти.
- Накопичувач SSD Kingston 240Gb.
- Блок живлення — добротний Zalman ZM400A-APF
Насамперед у материнській платі дивує те, що хоч і бувши бюджетною за своєю функціональністю, вона побудована на фактично найшвидшому чипсеті під процесор Pentium 4 – Prescott, виконана у формфакторі ATX і підтримувала 4 гігабайти оперативної пам’яті. На секунду згадаємо, що в момент її випуску, більшості вистачало діапазону від 512 мегабайтів до 1 гігабайта.
2004 рік був не вдалим для складання нового ПК, тому що буквально ось-ось вийде у продаж наступне покоління з процесорами Core2Duo, а згодом Core2Quad, що повністю змінить вимоги та можливості персональних комп’ютерів, відкривши багатоядерні перспективи. Результатом цього став величезний стрибок «реального» прогресу та початок ери відео з високою роздільною здатністю, ігор з небаченою до цього графікою (так-так – Crysis).
Процесор в даній збірці — один із найшвидших у межах платформи – Intel Pentium 4 3.2GHz (SL7PN, ядро Prescott, 800 МГц FSB, 1 Мбайт L2 кеш) і техпроцес — цілих 90 нм. Його особливістю була підтримка HyperThreading, що стала останнім кроком на шляху до багатоядерності. Тішить те, що процесор підтримує x64, що дозволяє навіть зараз використовувати його у нових операційних системах, хоч і з невеликими хитрощами.
Ну і, напевно, найнезвичайніший компонент цієї системи – AGP версія Asus Radeon HD 4650 з пам’яттю DDR2 об’ємом 1 гігабайт, підтримкою DirectX 10.1 та відеовиходами VGA, DVI-I і навіть HDMI. Тобто без проблем та додаткових перехідників ми можемо під’єднати сучасний телевізор чи монітор. Завдяки цій відеокарті ми можемо запустити ігри, що вийшли набагато пізніше 2004 року.
Даному комп’ютеру вже майже 20 років, багато це чи мало? Як на мене, за цей час хтось уже встиг одружитися і розлучитися, його діти вже стали повнолітніми, хтось заробив пивний алкоголізм:)… Спробуємо відповісти на запитання, на що він все ще здатний у 2023 році, окрім як збирати пилюку на корпусі. Якби ми поставили таке питання у 2004 році та спробували використати комп’ютер із 1984 в часи пентіумів, то максимум, чого б ми досягли – це можливість набирати текст на синьому фоні та слухати тріск спікера.
Я проводив тести на Windows 7 x64, через те, що у неї більш заощадливі вимоги до дискової підсистеми, та і загалом, немає сенсу ставити щось новіше.
У тестах CPU-Z процесор видає 72 бали в багатопотоці. Для прикладу, мій ноутбук з ядерною пічкою – Core i7-10750h набирає +-3900, різниця більш ніж у 50 разів! При повному навантаженні завдяки ефективному і тихому кулеру Zalman CNPS7000-Alcu температура не піднімалася вище 55 градусів, причому температура в будинку близько 26 градусів.
CPU Queen показує результат 3560 балів та обходить свого конкурента-пенсіонера – Athlon 64 3200+
Оперативна пам’ять зараз працює в однопотоці, показуючи смішні за нинішніми мірками результати. На хвилиночку, пропускна здатність кешу 1 рівня цього процесора менша за швидкість сучасної оперативної пам’яті, звичайно ж я розумію, що це трохи некоректне порівняння з урахуванням часу затримки latency.
Комп’ютер легко справляється з хітами своїх років у роздільній здатності 1600×900, хоча ліпше використовувати монітор 1366х768, тому, що все впирається у процесор, що не здатен загрузити відеокарту на повну. У зеленому раю Far Cry фреймрейт скаче в діапазоні від 45 до 74 к/с , закриті темні коридори DOOM3 можна оцінити на 45-50 фпс з рідкісними просіданнями. Без проблем можемо насолодитися шаленим драйвом у FlatOut2 при 60 кадрах або їздою на катері з веселою стрільбою у Half-Life 2 при відносно комфортних 45-55 кадрах за секунду.
Заради інтересу запустив Black Mesa: Source – чудовий ремастер Half-Life на рушії – Source, сама гра – 2020 рік випуску. На середніх налаштуваннях Fraps показав результат в 35-40 кадрів. Загалом період 2004-2008 був повний хітів, які не перелічити і на пальцях всіх рук і ніг.
Ну і куди ж без The Elder Scrolls V: Skyrim – Legendary Edition? Щоправда, тут ситуація вже сумніша – 20-25 фпс при низьких налаштуваннях і побігати по снігових локаціях буде вже не дуже комфортно. Однак, за бажанням можна зайнятися розгоном процесора і вибороти собі ще 5 кадрів, до консольної тридцятки. Звичайно, ніякого сенсу грати на ньому немає — процесор відверто не «тягне», та й відеокарта обмежена підтримкою DirectX 10.1.
Тепер відповім на питання, як справи з інтернетом і браузерами. Google Chrome більше не оновлюється на старій ОС, рекламні фільтри працюють не коректно. У 2023 році є сенс використовувати FireFox, на якому нормально працює магазин розширень. Якби на комп’ютері стояла 32-розрядна версія Windows 7, то для роботи з інтернетом довелося б ще й імпортувати кореневі сертифікати з пізніших ОС, інакше багато сайтів банально не відкриються, але потреби в цьому у 64-розрядній версії, на щастя, немає.
Сайти хоч і повільно, але відкриваються, можливо навіть переглядати відео на Youtube. Відеоролики в 720p дуже сильно навантажують центральний процесор, починаються пропуски кадрів, тому для плавної картинки необхідно знизити якість до 480p. Вже завантажені на носій фільми можна дивитися в HD-варіанті, але при FullHD вже починають помітно гальмувати.
Офісні програми запускаються і працюють без нарікань, особливо якщо стоїть SSD-накопичувач.
Якщо підсумувати все вищеописане, то я впевнений, що з урахуванням віку, socket 478 все ще «живий», він поки здатний “сяк-так” відкривати інтернет-сторінки, працювати з офісними пакетами, відтворювати відео на Youtube, фільми в роздільній здатності HD і навіть дозволяє трішки поринути в ігрові проекти 2000-х років і не дуже вимогливі ігри початку 2010-х.
Звісно, все це йде важко та “зі скрипом”, але і на тому дякую. Усі комплектуючі вже по десятому колу застаріли, їх продуктивність у сотню разів нижча від сучасних топів. Але за великим рахунком, сценарії домашнього використання сучасних комп’ютерів і ноутбуків не сильно відрізняються від свого предка з 2004 року. До того, ПК вже давно втратив монополію на звання центральної мультимедійної системи, більшість використовує для цих цілей смартфони, планшети, ігрові приставки і просто SmartTV або Android-приставки до простих телевізорів чи моніторів.
На мою думку, комп’ютери у 2023 та 2004 мають дуже багато спільного саме у парадигмі свого використання, як і на той час вони цікаві хіба що для розробників, професіоналів та меншою мірою для офісної роботи (не хочу образити ПК-геймінг, але ми у меншості). Для домашнього мультимедійного центру здебільшого розглядають інші пристрої: у 2004 це були музичні/відео центри на CD|DVD носіях, що підключалися до телевізорів, а зараз мобільні пристрої з бездротовими інтерфейсами до засобів виведення мультимедійного контенту.
На мою думку, через 20 років вже не буде сенсу писати про те, що може комп’ютер з 2023 року у 2043, через те, що настільки зміниться сама “філософія” використання цифрових пристроїв, що це вже буде щось інше, що не потребує зовнішніх інтерфейсів вводу/виводу і швидше за все безпосередньо вживатимуться в людський організм, підключаючи його до хмарних технологій.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.