Колись Spotify, Apple Music та інші музичні сервіси здавались музикантам порятунком. Більше не треба було просити радіостанції про ефір чи сподіватися на добру волю продюсера. Але реальність цифрової платформи виявилася жорсткішою: артисти отримують крихти за мільйони прослуховувань, а тепер їх ще й виштовхує штучний інтелект.

Нині, коли генеративні ШІ-моделі навчилися штампувати біт за бітом, стримінгові сервіси починають потопати в музичному спамі. Ідеться не про креативне використання технологій, а про тисячі бездушних треків, які забивають рекомендації і позбавляють реальних музикантів шансів на увагу.

Як описує журналіст Pitchfork Кіран Прес-Рейнольдс, особливо постраждав жанр lo-fi — мрійливий, ненав’язливий стиль, що виник у 2010-х і набув шаленої популярності завдяки YouTube-стрімам під зображення аніме-дівчат. Колись це була тепла онлайн-спільнота музикантів, слухачів і ентузіастів, яка ділилась досвідом і треками в Discord і соцмережах.

Тепер усе це затопило «бітспамом» — тисячами треків, які згенерував ШІ. Багато справжніх артистів не просто втрачають роялті та контракти, а навіть не можуть відрізнити, чи трек створив живий автор, чи нейромережа. Дехто вже просто здається і йде з платформи. Музикантка Mia Eden каже:

Alex Reade, артист із Великої Британії, виступає під ніком Project AER. Його Spotify мав 2 млн слухачів на місяць. Тепер — менш ніж 500 тис.

При цьому 2 млн стрімів дають приблизно $7600, без урахування витрат на створення музики. Тобто весь його дохід буквально розтанув, бо алгоритми більше люблять машинне ШІ-творіння, ніж справжній емоційний продукт. Чи то проблема в тому, що ШІ генерує музику у сотні разів швидше за композитора, і платформи просто переповнені «бітспамом», а розмір аудиторії майже не змінюється.

Meta створює ШІ-друзів — не дадуть сумувати, пам’ятають деталі й самі почнуть розмову

І це не тільки проблема lo-fi. Цього тижня соцмережі вибухнули через нову «інді-групу» The Velvet Sundown, у якої понад 750 тис. слухачів на місяць. Але жодної живої людини за проектом немає. Усе — від фотографій до пісень — має чіткі сліди генеративного ШІ.

Назви пісень підозріло схожі на вже відомі хіти, як-от Dust on the Wind, що явно натякає на легендарну Dust in the Wind від Kansas. А сама назва групи звучить надто близько до The Velvet Underground — цілком можливо, це розрахунок на плутанину в пошуку. І Spotify дійсно ставить Sundown вище за Underground у результатах. Автори спочатку все заперечували, а потім зізналися: так, це був експеримент зі ШІ.

Можна було б подумати, що це нова музична еволюція, якби не одне «але»: справжніх музикантів витісняють зі сцени. А потік бітів заради заробітку — це не експеримент, а холодний розрахунок.

Іронія в тому, що зупинити хвилю ботів можуть лише керівники технокомпаній — ті самі, хто й отримує найбільше вигоди від цього цифрового шуму.

Отже, поки генеративна музика множиться, як гриби після дощу, справжні артисти лишаються з дедалі меншою сценою. І поки для слухача це просто ще один лоу-фай трек у плейлисті, для когось це останній цвях у кар’єру.

Зауважимо, генеративний ШІ створює загрозу для різноманітних професій та цілих галузей. Наприклад, відео для YouTube тепер створюють нейромережі, ШІ звільняє програмістів, а перегляди новинних сайтів падають через ШІ-пошук. Добре хоч картоплю ШІ ще не навчився самостійно генерувати.

Коли ШІ доводить до самогубства: OpenAI вивчає вплив ChatGPT на психічний стан людей

Джерело: futurism