Огляди Кіно 11.02.2024 о 10:00 comment views icon

Рецензія на фільм «Кінець, з якого ми починаємо» / The End We Start From

author avatar
https://itc.ua/wp-content/uploads/2022/09/InShot_20211019_133817124-96x96.jpg *** https://itc.ua/wp-content/uploads/2022/09/InShot_20211019_133817124-96x96.jpg *** https://itc.ua/wp-content/uploads/2022/09/InShot_20211019_133817124-96x96.jpg

Денис Федорук

Автор статей та рецензій

Рецензія на фільм «Кінець, з якого ми починаємо» / The End We Start From

6 лютого відбулася онлайн-прем’єра британського фільму про виживання «Кінець, з якого ми починаємо» з Джоді Комер у головній ролі. Це кіноадаптація дебютного однойменного роману англійської письменниці Меган Гантер, який з’явився на полицях книгарень у 2017 році. Компанія Бенедикта Камбербетча SunnyMarch, спільно з Hera Pictures, заволоділа правами на екранізацію ще до того, як книга вийшла у світ. В інтерв’ю актор і продюсер зізнався, що це «приголомшлива історія». У рецензії нижче розповідаємо, чи так воно є насправді, принаймні у площині кіноекрана.

Рецензія на фільм «Кінець, з якого ми починаємо» / The End We Start From

Плюси:

історія зосереджена на персонажах, а не апокаліпсисі, і тут це доречно; реалістичне зображення подій, котрі розгортаються під час глобальної катастрофи; прекрасна акторська робота від Джоді Комер, яка заслуговує найвищої похвали; приємний зірковий каст на другорядних ролях

Мінуси:

суцільно некваплива оповідь, яка відмовляється від гостросюжетності, де вона все ж передбачена; фільм розрахований на те, щоб відчути його наративи, персонажів тощо, але беземоційний тон оповіді може стати цьому на заваді; мало Камбербетча

6/10
Оцінка ITC.ua

«Кінець, з якого ми починаємо» / The End We Start From

Жанр фільм про виживання, драма
Режисерка Махалія Бело
У ролях Джоді Комер, Джоел Фрай, Марк Стронг, Кетрін Вотерсон, Бенедикт Камбербетч
Прем’єра цифрові сервіси (Vudu, Prime Video, Apple TV+)
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

Лондон. Ллє як з відра, хоча така негода для столиці Сполученого Королівства, як відомо, явище звичне і навіть буденне. Та цього разу у природи були свої плани щодо Туманного Альбіону. Молода вагітна жінка чекає на скоре поповнення, але екологічна катастрофа у вигляді потопу застає її зненацька. Однак героїні вдається дістатися до лікарні, яка працює на генераторах, та народити хлопчика. А там вже не зволікає з поверненням її чоловік, який був у від’їзді.

Оскільки Лондон добряче затопило, пара з немовлям на руках шукає прихистку у батьків чоловіка, які живуть у сільській місцевості, куди катастрофа не дісталася. Вони мають затишний будиночок, запаси їжі, а у новоспеченого дідуся є мисливська рушниця, тож можна і зайця вполювати за необхідності. Але через деякий час продовольча криза наздоганяє героїв і тут, тому їм доведеться здійснити небезпечну вилазку у пошуках їжі. Коли навколишній світ починає потроху божеволіти, молодій матусі доведеться зробити все, щоб вберегти своє дитя і не вмерти з голоду.

«Кінець, з якого ми починаємо»

Тут одразу потрібно відзначити, що «Кінець, з якого ми починаємо» вельми далекий від звичних нам фільмів-катастроф з масштабними сценами затоплення мегаполісів, які красиво йдуть під воду. Це скромне, неспішне та безмежно похмуре кіно, яке розповідає про труднощі материнства і про не стільки запеклу боротьбу за виживання, скільки за можливість повернутися туди, де почуваєшся щасливим.

Курс QA Manual.
Отримайте персональну стратегію як стати QA Engineer та одержіть свій перший офер у $ уже через 6 місяців.
Інформація про курс

Ще у дебютній сцені вода у ванній символічно заповнює кадр, поки головна героїня відсторонено займається своїми справами. Трохи згодом камера зловить її відображення у журнальному столику, котре недвозначно натякне на те, що зовсім скоро світ перевернеться догори дриґом. Так, оповідь тут зосереджена саме на молодій мамі та викликах, з якими їй доведеться зіштовхнутися, в той час, як зовнішній світ мало цікавить авторів — режисерку Махалію Бело та сценаристку Еліс Берч.

А разом з тим повністю відпадає необхідність якось блокбастеризувати сюжет, зробити його попсовішим чи видовишнішим на догоду широкій публіці. Перед переглядом варто пам’ятати про це.

«Кінець, з якого ми починаємо»

Навіть з усвідомленням того, що все навкруги більше не буде таким, як раніше, героїня не може уявити себе у чужому їй середовищі. Її жага дістатися домівки за будь-яку ціну, туди, де все розпочалося, сповіщає не так про бажання повернутися до минулого життя, якого більше немає, як про переродження, шанс розпочати з чистого листа. Адже вода, окрім того, що це потужна і руйнівна природна стихія, одночасно — одне з основних джерел життя. А разом з багатостраждальною матір’ю катастрофа може стати підґрунтям і для переродження усього навколишнього світу.

Не дивлячись на скромне зображення апокаліпсису, котрий відбувається здебільшого поза кадром, творцям вдалося добре передати почуття безвиході перед подальшою катастрофою, що невпинно наближається, в тому числі особистою.

Тут немає місця показному героїзму, а навпаки, чоловік поводить себе як ганчірка, адже не розуміє, як діяти в екстремальній ситуації. Реалістично показаний і хаос, котрий охоплює суспільство: голодні черги за продуктами, мародерство, людина людині вовк і оце все.

«Кінець, з якого ми починаємо»

Не будемо забувати, що потоп як масштабна екологічна катастрофа — добре знайома тема нам, українцям, зокрема тим, що постраждали внаслідок терористичного підриву Каховської гідроелектростанції влітку минулого року. Ця жахлива подія — не вигадка письменника чи кіносценариста і навіть не примха матінки-природи, як у кіно, а дії жалюгідних істот, котрі викривають їхню сутність. На жаль, це наша жорстока дійсність.

Камера С’юзі Лавелл, як приклеєна, усюди прямує за героїнею Джоді Комер і ні на хвилину не випускає її з поля зору.

Таким чином на плечі 30-річної володарки «Еммі» та премії Британської кіноакадемії за роль у серіалі «Вбиваючи Єву» (і ще однієї BAFTA за драму «Допомога») лягла велика відповідальність, і акторка прекрасно з нею впоралась. Тут у неї є сцена, де героїня істерично лупить по паркану з дроту, чим миттєво нагадує ще одну потужну мамцю Сару Коннор. Щоправда, остання зіткнулася з апокаліпсисом вогняним, та ще й уві сні, тут же у нас цілком справжній, а причина біди — вода.

«Кінець, з якого ми починаємо»

Інші зірки, в тому числі Бенедикт Камбербетч, гарно вписалися у сюжет, але надто епізодичні, щоб претендувати на повноцінну глядацьку увагу. Хіба що персонаж Кетрін Вотерсон здатний запам’ятатися.

Такі фільми, як «Кінець, з якого ми починаємо» не піддаються раціональному оцінюванню. Критикам вони подобаються більше, масовому глядачу — значно менше, і тут вже все буде залежати від того, наскільки метафоричні неспішні історії загалом і конкретно ця, про силу материнства, єдності у скрутну хвилину і власне переродження, буде близька саме вам. В іншому випадку краще обрати для перегляду щось із високобюджетних нетлінок Роланда нашого Еммеріха, дай Боже йому здоров’я.

Триває конкурс авторів ІТС. Напиши статтю про розвиток ігор, геймінг та ігрові девайси та вигравай професійне ігрове кермо Logitech G923 Racing Wheel, або одну з низькопрофільних ігрових клавіатур Logitech G815 LIGHTSYNC RGB Mechanical Gaming Keyboard!

Висновок:

«Кінець, з якого ми починаємо» вартий стриманої уваги, якщо ви впевнені, що саме зараз потребуєте похмурого, далекого від розважальних мотивів кіно. Інакше доведеться нудитися, та навіть за таких обставин як мінімум багатозначними довгими планами Джоді Комер ви будете забезпечені.


Loading comments...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: