Серія фільмів «Роккі» із Сильвестром Сталлоне в головній ролі стала своєрідною неперевершеною віхою в жанрі спортивних драм. Інших таких історій про бокс, що вдало поєднують наївність, напругу і пафос, просто немає. Тому також немає нічого дивного в тому, що «Роккі» породив свою підсерію «Крід» з Майклом Б. Джорданом у головній ролі. Яка теж виявилася досить успішною, щоб дожити як мінімум до третьої частини. «Крід III: Спадок Роккі Бальбоа» до того ж став режисерським дебютом самого Джордана. Яким він вийшов — читайте в рецензії нижче.
«Крід III: Спадок Роккі Бальбоа» / Creed III
Жанр спортивна драма
Режисер Майкл Б. Джордан
У ролях Майкл Б. Джордан, Тесса Томпсон, Джонатан Мейджорс, Філісія Рашад, Вуд Гарріс
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
У житті боксера Адоніса Кріда (Майкл Б. Джордан) настала світла смуга. Він закріпив свій чемпіонський титул і залишив спортивну кар’єру, щоб зосередитися на стосунках із сім’єю і навчанні нового покоління. Але тут у житті Адоніса з’являється його друг дитинства Даміан «Дам» Андерсон (Джонатан Мейджорс), який 18 років провів у в’язниці. У дитинстві Даміана вважали майбутньою зіркою світу боксу — і тепер він готовий на все, щоб виправдати колишні надії. Навіть на найбрудніші та найпідліші вчинки.
Серію «Роккі» ніколи не можна було сприймати повністю на серйозному настрої. Нехай драму в кожній частині намагалися зробити максимально приземленою і зрозумілою кожному, у сюжетах все одно вистачало світлої наївності і навіть по-хорошому простої банальності. «Крід III» перейняв усі ці риси — і сприйняття історії цілком залежить від того, наскільки добре ви здатні занурюватися в потойбічний світ кінематографа.
Якщо дивитися кіно неупереджено, то воно здасться прибульцем із зовсім інших, максимально простих часів. У ньому на прості запитання дають ще простіші відповіді, але поставлено все так, ніби глядачам розкривають головні істини світобудови. Майже кожну драматичну сцену немов підгледіли в успішніших і якісніших творів.
У «Кріді III» немає місця самоіронії або хоч якимось спробам зробити подачу історії м’якшою і доступнішою. Сценарій завжди б’є в лоб і по кілька разів промовляє те, що було очевидно між рядків на самому початку. Через це часом не позбутися враження, що глядачів тримають за дурнів.
Але, ймовірно, головна причина в такому ставленні полягає в тому, що «Крід III» цілиться у зовсім недосвідчену кіномистецтвом аудиторію, для яких і кінокомікси Marvel — шедевр креативності. І це зовсім не погано, адже кінематограф існує для всіх і кожного. До того ж у «Кріді III» вистачає і приємних моментів.
Щонайменше це доволі стильне кіно, яке примудряється показати та розкішне життя еліти Лос-Анджелеса, і місцеві спортивні реалії, і нетрі «звичайних» людей. Картинка в «Кріді III» в принципі вкрай приємна. Хоча й видно, що Джордану поки що бракує винахідливості, щоб по-справжньому продемонструвати свої режисерські таланти.
Основний конфлікт Адоніса і Даміана теж вийшов вдалим. Знову ж таки, без надприродних відкриттів, але в його основі лежать теми почуття провини, втечі від себе і придушення своїх бажань. І нехай розповідають їх крізь призму боксу, місцеві істини все одно напевно зуміють знайти відгук у багатьох людей.
Найголовніше, що бокс у «Кріді III» має прекрасний вигляд — і саме заради нього багато хто й піде в кінотеатри. Нехай поєдинків тут не так багато, але кожен викликає щирий захват.
Напруга відчувається в кожному ударі, а загалом перегляд «Крида III» можна порівняти з реальним боксерським матчем. І куди ж без пафосного монтажу з тренуванням головного героя під аранжування тієї самої мелодії з «Роккі».
Втім, і тут не обійшлося без елемента магії кінематографа — а якщо бути точним, то анімації. Адже Майкл Б. Джордан дуже любить аніме і зовсім цього не приховує. А в одному з інтерв’ю зізнався, що його любов до японської анімації знайшла відображення в режисерському дебюті актора.
Найкраще це помітно по фінальному поєдинку, який вийшов максимально стилізованим і в чомусь фантастичним. З іншого боку, є ймовірність, що саме пристрасть Джордана до аніме вплинула на загальну наївність і награність історії. Адже те, що працює в анімації, не завжди підходить для фільмів із живими акторами.