У четвер, 18 січня, в кінотеатрах стартував прокат кримінального трилера «На землі святих і грішних», світова прем’єра якого відбулася на 80-му Венеційському кінофестивалі. Попри те, що здебільшого одноманітні ролі у фільмах за участю 71-річного ірландського актора Ліама Нісона перетворилися на окремий жанр, власне, «фільм з Ліамом Нісоном», у рецензії нижче розповідаємо, чому цей проєкт радше має право на життя, ніж ні.
Плюси:
приземлене і суворе кіно, яке достатньо грамотно веде до кульмінації; черговий впевнений виступ Ліама Нісона, та й інші виконавці знаходяться на своїх місцях; чарівні натурні знімання ірландського прибрежного містечка та безкраїх пагорбів, що омиваються Атлантичним океаном
Мінуси:
тягучість оповіді не завжди виправдана, адже в певні моменти наступає нудьга; сюжет цілковито позбавлений хоч би найменших сюрпризів — у цьому контексті все дуже стандартно і передбачувано; персонажі — суцільні архетипи
«На землі святих і грішних» / In the Land of Saints and Sinners
Жанр кримінальний трилер, бойовик
Режисер Роберт Лоренц
У ролях Ліам Нісон, Кіаран Гайндс, Керрі Кондон, Джек Ґлісон, Колм Міні, Сара Грін
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
У середині 70-х члени Ірландської республіканської армії влаштовують теракт у Белфасті, який йде трохи не за планом. Горе-підривники знаходять сховок у богом забутій глушині під назвою Гленколемкілл, де умиротворений шум прибою порушується хіба що пострілами з рушниці Фінбара Мерфі.
У якомусь паралельному всесвіті цей чоловік міг працювати повітряним маршалом чи водієм снігоочисника, але тут він — ветеран Другої світової з важким минулим, що гарує сільським кілером. Втім, Фінбар хоче кинути цю невдячну справу, щоб зайнятися розсадою квітів, овочів абощо.
На жаль, цим благородним починанням не судилося здійснитися, адже герою доводиться втрутитись у справи місцевої родини, у якій він помічає фізичне насилля над дитиною. Не здатний терпіти таке свавілля, Фінбар змушений стрясти пилюку з рушниці та покарати винного. Але, як виявляється, той пов’язаний з белфастівськими підривниками, які вже готові помститися негіднику, що скривдив їхнього товариша (а для декого ще й брата).
«На землі святих і грішних» — друга спільна робота режисера Роберта Лоренца і тутешньої зірки Ліама Нісона після «Захисника» (2021). Треба відзначити, що ця стрічка, якій навіть вдалося потрапити до однієї з конкурсних програм торішнього Венеційського кінофестивалю, помітно краща за попередника.
Це стовідсотково суворе чоловіче кіно з не менш суворим головним героєм «у відставці», а його дія відбувається у похмурій ірландській глушині, де справедливості чекати нізвідки. При цьому аж до кульмінації автори практично відмовляються від бойових сцен та роблять ставку на трилер, покликаний нагнітати атмосферу. Не сказати, що спостерігати за таким перебігом подій до нестями цікавезно, але бажання прослідкувати, що ж буде далі і яким чином Нісон дасть прикурити черговій банді поганців, нікуди не зникає.
Оповідь тут тягуча, некваплива і якраз будується на тривожному очікуванні того, що сторони конфлікту нарешті почнуть діяти.
Ліам Нісон вчергове видає образ втомленого від життя старого, котрий повісив рушницю на цвях, але у якого ще достатньо пороху, щоб дати бій купці поганих хлопців (і лихій дівчинці). Актор давно зайняв свою нішу і почувається у таких ролях як риба у воді, а його невловне вміння бути вкрай привабливим персонажем нерідко стає корисним навіть на тлі безнадійно вторинного матеріалу. Запам’ятовується і Кіаран Гайндс, здебільшого через те, що вчергове не грає лиходія, і Керрі Кондон, котра знову постала в сетингу розкішних ірландських пейзажів після блискучої трагікомедії «Банші Інішерина», і Джек Ґлісон з «Гри престолів».
«На землі святих і грішних» — достобіса просте кіно, яке явно не хапає зірок з неба і не претендує на лаври цих ваших Джонів Уіків або Тайлерів Рейків. Це кіно дещо іншого штибу, скромніше, спокійніше, зрештою, більш приземлене та реалістичне, а значить таке, що точно знайде свого глядача.
За своїм настроєм і темпом фільм ближче до третього «Праведника», тільки він є менш витонченим і з Ліамом у сетингу вітряного ірландського закутня замість непохитного Дензела серед залитих приємним сонечком сицилійських краєвидів. Можливо, запропонованої приземленості буде недостатньо, щоб сюжет не вивітрився з голови через пів години після перегляду. Але цілком достатньо, щоб повболівати за чарівного героя Нісона принаймні ще разок. Недарма ж місцева барменка саме його пригощає пінтою відмінного Guinness.