Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Медіафраншизний корабель Disney під назвою «Кіновсесвіт Marvel» бороздить простори світового бокс-офісу все менш і менш впевнено, а його фатальний «айсберг» у вигляді неприйняття глядачем нового вектору розвитку студії та об’єктивно низьких касових зборів є чітко помітним на обрії подій. Чи розуміє це капітан корабля Кевін Фейгін Файгі і Ко? Пропоную зануритись у цю тему, заваривши чогось гарячого і не забувши про смаколики. Вперед!
«СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО… «ЗАЛІЗНЕ» СЛОВО»
Літо 2008 року, чудова пора, не зважаючи на світову фінансову кризу, бо що молоді та криза, так? Ось і студія Marvel також вирішила «ризикнути», хоча в Голлівуді це радше калькулювання непоганих зборів стрічки. Власне, чудовий профіт мав місце. До речі, за енциклопедичною подачею матеріалу всім сюди, а ми тут більше про емоції та отриманий експіріенс, так? Всі вже чули про те, що фільм планувався ще з 90-х років, і що Ніколас Кейдж та Том Круз хотіли приміряти на себе залізні лати супергероя, а продюсерське крісло пропонували Квентіну Тарантіно… Це все із серії «А що як…?» (що характерно таку концепцію використали самі Marvel у 2021 році).
А ось що, зрештою, отримали – дуже міцний, видовищний і місцями цікавий фантастичний фільм-оріджин одного з ключових героїв коміксів Marvel. Хоча, звичайно, перформанс Роберта Дауні-молодшого «підніс» у топи не тільки самого актора, а й персонажа, якого він зіграв. Дещо схоже між ними було, і це навіть не очевидна шкідлива «рідка та з немаленьким градусом» адикція. Я переймався за долю Тоні Старка, і особисто для мене момент катарсису персонажа був не в кінці стрічки, де він пафосно декларує: «Я – Залізна людина!», а буквально в перші 40 хвилин фільму. Тут і далі, звертатимусь до свого відеоархіву, і робитиму скріншоти для статті.
– Дякую за порятунок.
– Не марнуй… Не марнуй життя, Старк.
Афганський вчений Го Їнсен рятує Залізну Людину, насправді, двічі: спершу створивши перший електромагніт із, сумнівної якості, підручних матеріалів, а далі мотивуючи генія, плейбоя, мільйонера та філантропа до жаги життя, яку той втратив.
І це було… КЛАСНО! В розважальному поп-корновому літньому блокбастері ти отримав справжній драйв, запал творців відчувався буквально у всьому. Тут, вряди годи, згадаєш, «трієчника», який дійсно так старається, що не соромно поставити «добре». Та й, напевно, у багатьох після того залишилися «згадки» про фільм у власних плейлистах:
Black Sabbath – Iron Man
AC/DC – Back In Black
Перший мій перегляд був у старенькому Будинку культури, один із залів якого переобладнали у кінозал, ціна квитка – 5 гривень. А потім був ліцензійний німецький DVD-диск з УКРАЇНСЬКОЮ доріжкою, себто нашим дубляжем, в той час, як у місцевому кінотеатрі його демонстрували російською. На початку 10-х років вже були широко доступні і цифрові релізи (здебільшого на торрент-трекерах, не будемо кривити душею), що сприяло неодноразовому перегляду багатьох стрічок. Зараз у цьому можуть допомогти, і цілком легальні, онлайн-стрімінгові платформи.
Першопроходець Тоні Старк кував залізо, поки гаряче. Трохи «похолов» інтерес у глядачів після «Неймовірного Халка». Не без підстав, до речі. Можна скільки завгодно визнавати акторський талант Едварда Нортона, проте це не рятує стрічку. Вона просто прісна та нудна. Бо тоді здавалося, що це не перезапуск персонажа Халка в рамках нової франшизи, а щось штибу м’якого ребуту. Свіжий у пам’яті Халк Енга Лі, плюс сам фільм – це не оріджин, тобто не історія походження, а просто «галопом по Європах», причому з початкових титрів, де почали показувати зв’язок фільмів через компанію «Старк Індастріз». Це зараз ми «шаримо» за все, а тоді такі деталі були в новинку і, дійсно, працювали, а не скочувались у звичайний фан-сервіс.
Сам фільм потім намагались обходити стороною у подальших сольних стрічках, і у першому кросовері «Месниках» нас нібито обережно повертають у місце, де закінчився перший «зелений» фільм, але ти бачиш перед собою Марка Руфалло… О-о-о-кей.
Втім, всім все одно запам’яталась не сцена битви двох богоподібних (привіт, Снайдер!) титанів на фоні грецьких колон посеред Гарлему, а сцена після титрів, де «вривається» герой минулого фільму серії – Тоні Старк, який із задоволенням кепкує з генерала Росса.
«ДЕ ВСЕ? МИШІ З’ЇЛИ КУПИЛИ!»
ITC.ua – ресурс айтішний, тож потрібні тематичні аналогії. І вони є, бо 31 грудня 2009 року The Walt Disney Company купує Marvel Entertainment за 4$ млрд. доларів. «Мишина хатка» щось знала, так само як знали ті, хто купував крипту по 0,0008 USD в ті далекі роки. Профіт наздогнав усіх.
Проте, як бачите, Disney купують Marvel ще тоді, коли вони випустили лише два фільми різної якості та перспективу відчули ВСІ. Це як Ромул та Рем, яких взяла під опіку вовчиця. Ми лише на зорі величної імперії. А ви часто думаєте про Римську імперію?
«ГУРТУЄМОСЬ І ДО СПРАВИ!»
Хоч 2009-ий рік і був «роком без Marvel», вже наступного нам презентували сиквел «Залізної людини». Всього стало більше: спецефектів, персонажів, сюжетних ліній і відсилань з натяками на продовження. Взагалі, тут вже будують містки на два майбутніх фільми, а саме про найпершого героя з команди «Месників» та богу Грому. Є і щось схоже на прототип щита Капітана Америки у руках Тоні, а сцена після титрів прямо крокує на початок наступного – «Тор» вітає нас.
Побільшало Ніка Ф’юрі у виконанні Семюеля Л. Джексона, показала свої видатні (сексуальна об’єктивація, що-що?) таланти, засвітили у камео Ілона Маска, а Мікі Рурк після ролі шаблонного російського поганця, здається, і далі не полишає оковиту. Проте і «рідний» американський злодій тут картонний, але не без якої-не-якої харизми. Непогана презентація арсеналу зброї із дотепними жартами.
Через пару років «виявилося», що заднім числом нам засвітили у фільмі і Пітера Паркера на виставці «Старк Експо», що має стати Людиною-Павуком й надалі продовжити стосунки «ментор-учень» зі Старком.
Далі був «Тор» – в цілому непогане кіно, але… лише за рахунок сімейних розбратів у сім’ї Одіна. Сцена, де Ентоні Гопкінс шепоче до молота Тора – так, пафосна і емоційна. А сцена після титрів вже «жирно» натякає на щось більше, вперше показуючи один із каменів Вічності, центральної плеяди артефактів Саги Нескінченності. Ба навіть Рукавиця Нескінченності присутня в одній зі сцен, так-так.
«Перший месник» – цікавий пригодницький фільм у сетингу Другої світової. Повноцінний оріджин Капітана Америки, який заклав міцний фундамент для персонажа-стовпа «Кіновсесвіту Marvel», що має одного разу сказати легендарну фразу «Месники…». Та всьому свій час.
Показали і головного антагоніста – Червоного Черепа у виконанні колишнього агента Сміта, з карикатурним німецьким акцентом, так. Любовний інтерес Кепа, що отримала свій власний серіал, також є. І усюдисуща «Гідра», котра «вистрілить» у сиквелі. У сцені після титрів насолоджуємось трейлером «Месників», що підігрівають максимальний інтерес у глядача. А якщо у них, справді, вийде?
«СПОЙЛЕР: У НИХ ВСЕ ВИЙШЛО!»
Дивитися «Месників» у 2012 році в IMAX 3D – було насолодою, це була файна атракція, яка розважала і давала лише позитивні емоції. Нарешті ЇХ зібрали в ОДНОМУ фільмі. Нас готували до цього через сольні стрічки, щоб ми могли встановити емоційні зв’язки з персонажами і переживати їм на великих екранах, де їм кидали серйозні виклики планетарного масштабу. Проте це кліше із синім велетенським променем посеред мегаполісу США – вже тоді викликало посмішку, і було не один раз використано фільммейкерами у майбутньому.
Це була бімба (с). Перший мільярд доларів $ у прокаті для студії Marvel. Касові збори вражали. Але вражала і стрічка. До речі, тут все ще на місці AC/DC, що грають, коли Залізна людина з’являється в кадрі. А потім… вона зникає назавжди. Як і любов «Месників» до шаурми в першій сцені після титрів. Друга сцена знайомить нас із центральним антагоністом Саги – Таносом, так на кілька секунд, проте інтригуючи.
Вже легендарна сцена після титрів. Законодавці моди, так.
Тоді більшість докорінно змінила думку про супергеройський жанр як такий. Це стало модним, поп-культурний ефект був величезним. Як відомо, апетит приходить під час прийому їжі, тож студія Marvel стає на конвеєрні рейки і тепер в нас мінімум дві кінострічки за один рік, а потім і стабільно три. Була спроба випуску короткометражних фільмів, що слугували бонусом на DVD/Blu-Ray носіях після кінопрокату, але це скоріше проба пера перед запуском серіальної гілки «Кіновсесвіту Marvel».
На цій пафосній ноті закінчується перша фаза.
«ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ НАНІВЕЦЬ»
Серіали Marvel Television – це перша спроба інвазії Марвел на малі екрани, але тоді в своєму праймі, зеніті могутності був телеканал CW, тому «злили» їх швидко. Але і без цього, вони нічого не вартували. Єдиний світлий момент – це продаж прав Netflix, які екранізували «Шибайголову». Екшен-сцени були поставлені грамотно і видовищно, а знаменита коридорна сцена одним дублем є класикою.
Вони навіть встигли створити міні-кросовер «Захисники». Але після двох дуже сильних сезонів «Диявола з Пекельної кухні» якість продукту невгамовно падала і ставала калькою серіалів пізнього CW. Що, як ви розумієте, не є компліментом. Серіали на Hulu та інших кабельних телеканалах краще і не згадувати, бо вони не є частиною канону «Кіновсесвіту Marvel» на відміну від серіалів на Disney+. Проте деяким героям першої серіальної хвилі все ж знайшлося місце в канонічній хронології «Кіновсесвіту Marvel». Хто щасливчик – дізнаємось трохи пізніше.
«ПЕРШІ РОЗЧАРУВАННЯ, АБО ЯК НАС ВПЕРШЕ ЗАБАЙТИЛИ НА ХЕЙТ»
Друга фаза стартує з «Залізної людини-3», першого героя, що отримав трилогію фільмів про себе. Це, мабуть, були враження як після покупки iPhone з Аліекспрес, котрого власноруч збирали у підвалі мрійники «світлих» ідей комунізму у цьому цинічному капіталістичному світі. Бо згадаймо перший фільм, там броня Залізної людини була здатна витримати пряме попадання з танку і отримати лише легенькі подряпини корпусу.
А ось це що за репліка?
І посттравматичний Тоні також не додає плюсів, це драма заради драми. Флешбеки з Нью-Йорку… чому він не згадує ту забігайлівку з найсмачнішою шаурмою? Афера/злив сюжетний твіст із головним антагоністом Мандарином – це було не смішно, камон гриз. Іспанський сором. Хоч потім сценаристи Marvel нашвидкуруч у останній своїй короткометражці зробили тізер того, що справжній (невже?) Мандарин буде ви тільки почекайте. Років 8, так.
Феєрверк із костюмів Залізної людини в кінці стрічці аж ніяк не рятує ситуацію. А ось фінальний твіст з операцією по видаленню дугового реактора ставить питання: «Нахіба?» Відповіді так і не отримано, але можу подумати, що справа в «жирному» чеці за кожну появу Дауні у кадрі. Можливо страхувалися таким чином, щоб лайтово потім вивести зі складу Месників, якщо підписання чергового контракту зайде в глухий кут.
Герої також користуються послугами підземки.
«Тор: Царство темряви» також був посереднім, навіть гіршим у сприйнятті, ніж попередній. Так, окей, «Месники» задерли планку якості і очевидно було, що сольні проєкти на відміну від кросоверів будуть більш приземленими, а конфлікти і проблеми більш камерними. І знову ті ж граблі. Центральний злодій темний ельф 0-го рівня – це сміх, його мотивація і роль у сюжеті – також нульові. Єдине, що було цікавим – представлення ще одного каменя Вічності. Сцени після титрів абсолютно прохідні цього разу.
«Перший месник: Друга війна» – ось тут вже краще, бо після першого Кепа з його театрально-буфонадним стилем стрічка різко звертає на стежку шпигунських трилерів. Це дає певний вау-ефект, хоч і ненадовго. Бо все повертається у звичний геройський сетинг після розкриття планів «Гідри» (так, живучі тварюки). Закінчується все епічною трощею майна надсекретної організації Щ.И.Т., а Стів знаходить свого друга з амнезією і тут же в кращих традиціях латинських мелодраматичних серіалів – їх шляхи розходяться. Поки що.
До речі, наскільки штучна та ніяка романтична лінія між Джейн Фостер та Тором, настільки класно вийшло показати флірт Кепа та Чорної Вдови. Вогник є.
Сценою після титрів нам роблять тізер появи двох мутантів-близнюків (а їх в «Кіновсесвіті Marvel» ще жодного разу не показували) – Багряної Відьми та Ртуті. Про їх зв’язок із Магнето та Людьми-Ікс тактовно замовчують.
«НА ХВИЛІ ХАЙПУ»
«Вартові галактики» відкрили нам… галактичні простори! Так, ми вже подорожували з Тором, але це були інші світи, а тут справжні космічні пригоди (які ще Зоряні Війни?). Це був ковток свіжого повітря, а різношерста команда із сумнівною репутацією на чолі із Зоряним Лордом стали улюбленцями глядачів.
Професійний рестлер + єнот + дерево = формула успіху!
Ще один Камінь Вічності, цього разу Камінь Сили, нагадав про центральний глобальний сюжет Саги Нескінченості. Тут треба сказати, що поступове представлення глядачам героїв, їх антагоністів, правил кіновсесвіту, тізери до майбутніх глобальних подій – це кропітка робота і вона того вартувала. Спробуйте зараз подивитися всю Сагу Нескінченності нон-стоп – і отримаєте ще більше задоволення, гарантую. Буде, безумовно, і ностальгічна «патіна».
«Месники: Ера Вольтрона Альтрона» став другим масштабним кросовером після перших «Месників». І це був гідний сиквел, хоча пафосне слово ера… скоріш тиждень Альтрона. Трохи крінжово виглядали романтичні стосунки Наташі та Брюса, які раптово почали форсити, а потім так само швидко і забули про них. Передісторія потенційно цікавого персонажа Віжена уміщується в двох рядках, причому сценаристи чомусь його роблять овер-павер джедаєм (ба навіть молот Тора підіймає і додолу верби гне високі!), аби в наступному кросовері зробити з нього безпомічного котика, якого прикриває своїми геройськими грудьми Ванда.
Але лор всесвіту ширшає, обростає «м’ясом» і стає складнішим для нового глядача, тож потрібно вже мати певну базу для перегляду, аби вловити всі відсилання та сховане сценаристами «яйце-райце». Персонажів стає більше, є відчуття наближення гранд-фіналу. До речі, в сцені після титрів нам показують центрального бед гая – титана Таноса, який вирішує все взяти в свої руки і показати всім «Who is your daddy?».
Marvel – це сімейне кіно? Ось так вирішили і творці «Людини-мурахи» у 2015 році. Непогана спроба, перед нами абсолютний прохідний літній блокбастер. Але не жалкуєш жодної гривні (його ціна на той час близько 40 грн.) на квиток у кінотеатр та на чимале відерце поп-корну. Веселий та безтурботний, в той самий час, персонаж Скотта Ленга ще відіграє свою роль у «Кіновсесвіті Marvel». Хтось каже, що це він врятував всіх у «Месниках: Фінал», але хто це зробив насправді – відповідь пізніше.
Із того, що не дуже сподобалось: чергова схема по створенню антагоніста, який є своєрідним допельгангером головного героя. Це не нове слово в жанрі, аж ніяк. Мотивація у нього також абсолютно клішована. Непогано прописаний персонаж Хенка Піма, взаємодія з мурахами в макро-режимі та винахідлива фінальна бійка у дитячій кімнаті – це є. В другій сцені після титрів нам натурально показують шматочок із майбутньої стрічки «Перший месник: Протистояння». І все — завіса!
Друга фаза офіційно закінчена.
«ОСЬ ЦЕ – НАЙКРАЩИЙ ФІЛЬМ МАРВЕЛ!»
Чому так? Бо тоді глядач просто фанатів від кожного нового фільму і в соціальних мережах чи на форумах – тільки й чути: «…що ну ось це точно найкращий фільм Marvel!» Допоки не вийшов новий, так. Перегляд викликав захоплення та звикання до якісної, хоч і непретензійної, супергероїки.
Третя фаза, шановне панство. «Перший месник: Протистояння» – лайтова екранізація комікс-івенту «Громадянська війна», проте дещо спрощений і не такий масштабний. Наче і сольний фільм трилогії Кепа, а схоже на Месники 1.5. Шляхи Тоні та Стіва розійдуться окремими стежками – це і є основний конфлікт фільму. Чому побили горщики? Багацько всього намішали, проте чимало зусиль приклав Барон Емо, цей антагоніст вже схожий на цікавого злодія, а не прохідного на серію. Його «заземлили» і зробили максимально людську мотивацію, в кінці стрічки ба навіть намагалися викликати сльозу через драму персонажа і його сім’ї.
Але всі тоді пішли в кінотеатри на… Павучка. Він повернуся додому! І зустріли його оваціями. Це була кіллер-фіча кіновсесвіту. «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості» вийшли на перекур після такого. Розквіт однієї медіафраншизи і стагнація іншої. Та це чесна конкуренція, переміг той, хто дав глядачеві те, що той чекав і вірив побачити.
«Доктор Стрендж» був кольоровим дитячим калейдоскопом. Пам’ятаєте такі оптичні іграшки у вигляді трубки? Цим надихалися сценаристи та майстри спецефектів, не інакше. Сольний фільм-оріджин Верховного мага Землі вийшов цікавим, лише трохи забуксувавши ближче до фіналу стрічки. Давно не чули про Камені Вічності за якими полює Танос, будь ласка, ще один – Камінь Часу, який на повну юзає персонаж Бенедікта Камбербетча. Прикро, що перший антагоніст, якого зіграв талановитий Мадс Міккельсен, був лише хлопчиком на побігеньках у головного злодія фільму. Потенціал був, проте…
Магічну сторону кіновсесвіту для нас відкрили все ж досить цікаво. Приємний візуальний експіріенс при перегляді стрічки у кінотеатрі був гарантований. Єдине, що впадало в око, пряма схожість персонажів Тоні та Стівена – обидва «козли з золотим серцем». Що є, то є.
Намагались тримати хвилю і «Вартові галактики 2», показавши нам галактичну космічну оперу про сімейні цінності. Більш-менш традиційні, наскільки це можливо у такому сетингу. Не поділяю гучних захватів та компліментарного потоку в бік стрічки. Вона була відверто посередньою, ось що ви запам’ятали з неї? Перше, що я згадав – це П’ЯТЬ сцен після титрів.
Так, був один сильний емоційний момент, дехто може сказати, що то просто «сльозогінний» момент та й все. Але ні, віриш драмі персонажів. Взагалі, командна Вартових – це те, як треба гуртувати не дуже популярних раніше персонажів в цікаві альянси. Цього не відняти.
Влітку 2017 року, був я у відпустці в місті Лева (здається, то був «Forum Lviv», в форматі IMAX, але не 3D) та й подивився стрічку «Людина-павук: Повернення додому». Том Голланд – це 100% потрапляння в каст, просто це не Тобі чи Ендрю і все. Він інший, більш підлітковий і проблеми має подібного штибу. Це розминка, проте без демонстрування укусу радіоактивного павучка. Він вже плете павутиння, хоча і не так давно. В ментори йому записали, ще з часів фільму «Перший месник: Протистояння», Тоні Старка.
Пітер Паркер тут менше думає про відповідальність, а більше про дівчат. Що робить його ближчим до глядача. Всі тінейджерські драми тут не виглядають вимученими, а цілком природньо. Антагоніст у виконанні Майкла Кітона дуже переконливий, його мотивація і дії цілком зрозумілі. Він скоріше навіть антигерой в складних життєвих обставинах. Для аудиторії 40-45+ є романтична лінія колишнього охоронця Тоні Старка Хеппі Хогана з миловидною мілфочкою тіткою Мей. До екшену та спецефектів питань немає – якісно, без якогось новаторства чи винахідливих сцен, але це не робить стрічку гіршою. Ні.
«ПЕРЕХРЕСТЯ, ДЕ МИ ЗВЕРНУЛИ НЕ ТУДИ»
«Тор: Раґнарок» – це моє особисте перше розчарування у стрічці Кіновсесвіту Marvel. Жоден фільм до цього не викликав таких негативних емоцій. Тайка Вайтіті заруїнив як цей фільм про Бога Грому та й наступний через 5 років теж . Стабільність – ознака майстерності, в цьому випадку зі знаком «-». Почуття гумору у всіх своє, як і взагалі світосприйняття, але сприйняти це шапіто – ну-у-у ні.
Можливо справа у завищених очікуваннях і той факт, що здоровань Халк також завітає на вогник і, можливо, нам покажуть частинку «Планети Халка», та й пафосний заголовок «РАГНАРОК» – все це підбурювало певні сподівання у глядачів. Навіть запальна сестричка Хела не рятує ситуацію.
Кадр, що демонструє раніше небачені висоти гумору стрічки про асгардійського бога.
Який головний висновок робить головний герой у своєму третьому сольному фільмі? Тор – це не бог молотів, прощавай Мйольнір! Добре-добре. Давайте підірвемо не тільки п’яті точки глядачів, а й взагалі весь Асгард? І пожартуємо про це з сотнями жителів, що лишились рідного дому. В цей момент космічний корабель титана Таноса бере на абордаж космічне судно наших героїв і ти вдоволено посміхаєшся. Карай їх без жалю!
«Чорна Пантера» не є поганим саме супергеройським фільмом, він взагалі поганий фільм як такий. Давайте одразу поговоримо про інклюзію, гендерну та етнічну різноманітність і все, що «…matters», як-то кажуть. Моя головна претензія до фільму – це надлишкова увага на тому, що цей персонаж має саме такий колір шкіри, а не інакший. Драйвер для всіх його подій — приналежність до етнічної групи. А де індивідуалізм? Це як розписування в тому, що стрічку знято лише для «галки», аби задовольнити глядачів певної етнічної групи. Можливо акцентувати увагу треба на цікавих персонажах, сюжетних твістах чи передовій графічній складовій?
Ні, просто пустота. «Картонки» замість персонажів, а Мартін Фрімен – це взагалі мем про якогось сина директора, котрого пхають всюди через батьківський протекторат. Цікавий сюжет? Ноуп. Графіка – дуже халтурна, настільки погано ще не було у Марвел. Згадайте битву двох Пантер і жахніться. Знову.
«ГЕРОЇ ПОЧИНАЮТЬ ТА… ПРОГРАЮТЬ!»
«Месники: Війна Нескінченності» зірвали касу в більш ніж 2 млрд. $ та залишили гіркий присмак поразки улюбленої команди супергероїв. Нам нарешті повністю пояснюють за чим полював Танос і які його наміри.
Отже, шість Каменів Вічності володіють майже необмеженою силою. Вони знаходилися в різних куточках всесвіту: Камінь Душі на планеті Вормір, Камінь Розуму (що був у скіпетрі Локі з перших «Месників») у лобі Віжена, Камінь Реальності у Колекціонера, а Камінь Часу знаходиться у Доктора Стренджа в артефакті — Оці Агамото.
А задум «Божевільного Титана» наступний: зменшити населення всього Всесвіту на 50% рандомним шляхом, без жодних упереджень, аби зупинити проблему перенаселення. Ось таке бачення загального блага та рівноваги Всесвіту.
Далі – майже 2,5 години протистояння епічного розмаху. Деякі персонажі засяяли з новою силою і їх поява зустрічалася оваціями у кінотеатрі. А деяких зробили кволими та просто наче оболонками себе колишніх. Пам’ятаєте мою ремарку про Віжена у других «Месниках»? Найяскравіший приклад.
Батальні сцени – з розмахом, проте у Ваканді згадався StarCraft і тактика гри за зергів. Бо саме це нам показують у повний зріст – Zerg rush. До графіки та спецефектів жодних зауважень. І сюжетно нам ніби натякають, що ось-ось і хороші хлопці та дівчата вирвуть перемогу у злого та непоступливого Таноса, але клацання пальцями і половина всього живого стерлася в пилюку…
Так, фінал був більше схожий на класичний серіальний кліфгенгер, проте потрібен певний час аби все це обмізкувати та емоційно «видихнути». Це вже майже пік, вершина екранізацій коміксів. Ще буквально трохи. Браво!
«ПЕРЕРВА НА КАВУ»
Аби трохи перевести подих після мажорного фіналу стрічки «Месники: Війна Нескінченності» ми отримали дві зупинки – «Людина-мураха та Оса» і «Капітан Марвел».
Єдиним важливим моментом в сиквелі пригод Скотта Ленга є знайомство з квантовим виміром поближче та сцена після титрів, яка напряму пов’язана з минулим фільмом і буквально «наздоганяє» героя. Нам таким чином пояснили як він не був стертий після клацання пальцями Таноса. Проте став заручником, не в змозі самотужки вибратися з квантової пастки. Більше нас не дивують нічим. Типовий філлер, одним словом.
«Капітан Марвел» – сильна, незалежна та могутня героїня в центрі уваги сюжету стрічки, Ви хотіли? Отримайте, але не сповна. Взагалі, хвиля хейту в бік Керол Денверс і компанії має обґрунтування, але є і хороші моменти, які варто згадати: початкові титри як присвята батькові студії Marvel – Стену Лі, приваблива стилістика американських 90-х; Брі Ларсон, якій все ж не завадило би трохи поприсідати, та попри це, виглядає вона приємно і ідеї, які несе в собі її персонаж також не про фемінізм, а про відстоювання і віру в себе.
Присідання тут явно не завадять, вже вибачайте за сексизм.
Інша справа це бойова подруга Керол Марія та її донька Моніка. Це персонажі-плакати, які буквально створені для демонстрації прогресивних, на думку сценаристів, ідей. І, звичайно, токсичний маскулінний білий гетеросексуальний чоловік-антагоніст.
Із дійсно цікавого нам показали як Ф’юрі втратив око і дійшов до життя такого створення ініціативи «Месники», а річ у тім, що позивним Керол у ВПС США був «Месниця». Сценою після титрів перенесемося у нерайдужне теперішнє, де героїня зустрічається з іншими «Месниками».
«ФІНАЛ?»
Усі доріжки вели нас сюди, до вінця творіння Marvel Studios – «Месники: Завершення». Градус очікувань був неймовірним, всі чекали цей фільм. І ось він вийшов. Одна з найкасовіших стрічок всіх часів. Заслужено? Так.
Що допомогло головним героям взяти реванш? Щур та фільм «Назад у майбутнє». Проте це майже так. Маленький щур випадково зачіпає машину Скотта Ленга і допомагає «Людині-мурасі» вибратися з квантового виміру і таки покрокувати до штаб-квартири «Месників». І саме на ньому потім випробують концепт подорожей у минуле. Після вже розпочнеться гонитва за втраченими Каменями Вічності, що на початку фільму знищив у оригінальній хронології сам Танос, а «Месники» знесли його «світлу» голову.
Проте, якщо є подорожі у часі, то є і альтернативні версії як антагоністів, так і протагоністів. Будуть і кумедні, і драматичні, і по-справжньому щемливі моменти. Жертовність Наташі та Тоні не залишає байдужими. Доля Стіва та передача факела наступному Кепу, прощання зі «стовпом» «Кіновсесвіту Marvel» Тоні Старком…
А культовий загальний збір? Дрижаки по шкірі…
Тут Танос, побачивши перед собою армію героїв, виразом обличчя став схожий на Гомера. Взагалі певні риси є. Я не буду перевіряти сороміцьке Правило 34, то ж просто зупинимося на ілюстрації з мережі.
Три години пролітають дуже швидко. Це вам не Скорсезе, при всій повазі. Секрет успіху? Так, це mass-market в кіношному світі. Проте не завжди хочеться бріош із гуакамоле і креветками, інколи хочеться звичайної шаурми. Бажано в Нью-Йорку.
Вінчає третю фазу «Кіновсесвіту Marvel» сиквел пригод Пітера Паркера, що боляче переживає самопожертву свого наставника Тоні Старка. «Людина-павук: Далеко від дому» трохи намагається в драму, але все одно не втрачає духу підліткового кіно. Навіть поїздка у Європу має на меті трохи розбавити похмурі настрої. Персонаж Містеріо непогано так шиє в дурні не тільки Пітера, а й Ніка Ф’юрі (технічно не зовсім його, бо сцена після титрів, так-так) і всю організацію Щ.И.Т. Починаються загравання з концепцією мультивсесвіту та різних Земель, що стартує повноправно в новій великій главі Marvel – Сазі Мультивсесвіту.
Mindgaming-ова сцена з Павучком взагалі вище всіх похвал.
Здивувала поява другорядного персонажа ще із першої «Залізної людини». Зв’язок «Кіновсесвіту Marvel» і будується навіть на таких маленьких деталях. Поява Джей Джона Джеймсона – це вже фан-сервіс у чистому вигляду, проте приємний. Свого апогею він досягне у третьому фільмі.
Сага Нескінченності ЗАВЕРШЕНА!
«Сага Мультивсевіту, я викликаю тебе!»
Четверта фаза в рамках нової Саги стартує неочікувано з… серіалу «Ванда/Віжен». Кевін Файгі після приєднання Marvel Television до Marvel Studios анонсує нові проєкти для стрімінг-сервісу Disney+. Це новий рівень серіального життя-буття, і якщо раніше все що було на малому екрані лише намагалося показати тісний зв’язок із великим кіно, а воно своєю чергою їх за канон і не вважало. То тепер все єдине та канонічне. Амінь.
«Ванда/Віжен» була першою ластівкою, що задали непоганий рівень якості для ТВ-шоу. Вінтажний стиль ч/б сіткому напочатку і нагнітання інтриги навколо дивного утопічного міста мрії молодого подружжя Ванди та Віжена непогано розігрівали інтерес. Але потім все «скотилось» у появу нової секретної організації, Багряна Відьма стала типовою «я-матір’ю», а Віжен… ні, це сором.
Показали ще одну відьму кіновсесвіту, а також надпотужний темний артефакт книгу «Даркхолд», яку в сцені після титрів гортає інфернальна Ванда, вже думаючи про майбутній «Доктор Стрендж: в мультивсесвіті Божевілля» і щоб лиха накоїти… заради сім’ї.
«ХОТІЛИ ВАЖЛИВИХ СОЦІАЛЬНИХ КОНТЕКСТІВ У СУПЕРГЕРОЇЦІ? ОСЬ, БУДЬ ЛАСКА!»
Далі були пригоди двох друзів Кепа: «Сокіл та Зимовий солдат». І це було… жахливо. Від передачі Стівом Роджерсом свого щита пройшов деякий час та Сем так і не наважується стати тим, ким бачив його наставник – новим Капітаном Америкою. Ці переживання і постійні напружені переглядання з Бакі Барнсом та коротке фінальне тренування в стилі Роккі Бальбоа перед фіналом серіалу дуже вторинні. Тут все таке, наче вимучене.
Свистіти вона хотіла на ваш етичний кодекс.
А ось соціальні контексти… «Чорна Пантера» на тлі цього кричущого серіалу ще доволі скромна та лайтова версія стрічки з «соціальними» месседжами. Тут же все до купи: погані білі експлуататори, що створили Америку на спинах темношкірих рабів, показне невдоволення їх роллю та положенням в суспільстві і страх перед расовою дискримінацією. Стоп… що ви сказали? B.L.M? Так, буквально за пів року до релізу серіалу. Загравання з лівацькою аудиторією трапилося.
Як вам спроби виправдання тероризму від нового Кепа? Я «горів» ще з перших серій, коли нам показали цю зграйку еко-терористів на чолі з рудою біснуватою дівчиною, яка не гребувала вбивством невинних людей. А що, якби на її місці був якийсь неотесаний, неприємний бородатий чолов’яга в арафатці без посмішки і веснянок? Серйозно? Це звичайне маніпулювання через візуальний образ, адже суть самого персонажу, незалежно від її/його «оболонки» – не змінюється.
Далі «повний метр» – «Чорна Вдова». Але ж Наташа, Вормір, жертва – як? Флешбек минулого. Нам показали оріджин персонажа, а заразом і сам концепт створення супершпигунок у Червоній кімнаті. Феромони, трясця. Якихось цікавих екшен-сцен немає, сюжет не балує, твіст із «милим» личком Ольги Куриленко вгадується, Скарлет у кадрі вже видно трохи втомилася від своєї ролі та й по всьому.
Що запам’яталось, так це відкриваюча сцена під кавер на Nirvana від Malia J – «Smells Like Teen Spirit».
Зрештою, ця стрічка була потрібна для одного: передача факелу новій Чорній Вдові у виконанні Флоренс П’ю. Взагалі, це тепер тренд Marvel. Зміна поколінь героїв, і вона тільки почала набирати обертів.
Через пару днів ми побачили фінал першого сезону «Локі». І, чесно кажучи, нічого цікавого в ньому я особисто не побачив. Із примітного: активне використання теми мультивсесвіту та часових ліній, все ще непоганий акторський перформанс від Тома Хіддлстона та демонстрація одного із центральних антагоністів Саги, точніше одного із його варіантів. Але відчувається, що в серіалі про подорожі у просторі та часі автори… тягнуть цей самий час, не знаючи як правильно завершити перший сезон… тому ми створимо МУЛЬТИВСЕСВІТ!
Час для магічної сторони «Кіновсесвіту Marvel», тож у прокат виходить «Шан-Чі та Легенда Десяти Кілець». Після 8 років очікування нам нарешті покажуть справжнього Мандарина, як і обіцяли. І це на так погано як могло би бути, проте трошки далеко від коміксового оригіналу. Фан-сервіс починає виглядати з кожного кутка, це неминуче із зростанням кількості фільмів та серіалів, а їх ВЖЕ стає багато. Пам’ятаєте часи, коли два фільми в рік було нормою?
Клішоване бачення персонажів з Азії присутнє, без гіперболізованого перебільшення, але краще подивіться «Мулан», наприклад. Відчуття дежавю від деяких сцен дуже сильне. Десь ти вже таке точно бачив. В сцені після титрів Шан-Чі знайомиться з Халком та Капітаном Марвел.
Єдина бадьора екшен-сцена, як на мій розсуд, відбувається ще в Сан-Франциско.
Тим часом закінчується перший АНІМАЦІЙНИЙ серіал «А що як…?». Цікавий досвід перегляду. Концепт не новий та за рахунок появи улюблених персонажів та подій, але зовсім під ІНШИМ кутом – виглядає свіженько. Той випадок, коли фан-сервіс – це «жирнючий» плюс. Краще тільки у стрічці «Людина-павук: Додому шляху нема».
До речі, саме тут альтернативна версія Альтрона, який зміг Віжена розкриває весь свій потенціал на повну. Він іронічно виконує головну мрію Таноса про уполовинення… провернувши це не із Всесвітом, а з ним самим – буквально. І таких історій тут безліч, однозначно рекомендую до перегляду.
Мрії збуваються… хоч і в оригінальний спосіб!
Фільм «Вічні» відчувався як щось прохідне, таким він і став. Ціла плеяда гендерного та расового різноманіття. Я проти того, що в персонажів крім цих ярликів більше НІЧОГО немає за собою. Розумію і бажання Marvel охопити ринки країн всього світу, для того вводячи у сюжет відповідних героїв – представників різних рас, гендеру та навіть релігій. Проте це «too much». Квоти так не працюють. Це ж квоти?
Посміхнувся, побачивши, персонажа Ікаріса – «хлопаківського» Хоумлендера для бідних… найбідніших.
Із примітного, в сценах після титрів показали брата «Божевільного Титана» Ероса та камео Блейда, щоправда, тільки закадровим голосом.
Так вже сталося, що перегляд стрічки «Людина-павук: Додому шляху нема» був першим постCOVIDним походом у кінотеатр. Навіть сама погода, здається, ловила різдвяні вайби з фінальних кадрів фільму: дітвора водить хороводи біля міської ялинки, все в яскравих гірляндах, сніг гучно рипить під ногами, хурделиця, грає наш «Щедрик» та Центральний парк вдалечині…
Гадаю, що дивлячись на цей кадр, ви прямо зараз повторили репліку Отто.
Сюжет стрічки не захоплює, ми знову повертаємось до теми мультивсесвіту та прокладаємо місток до сиквелу Доктора Стренджа. Але у питанні з’єднання минулих (ще до створення «Кіновсесвіту Marvel», і до цього часу не бувши їх частиною) фільмів Marvel Studios та навіть персонажів першої хвилі не зовсім канонічних серіалів в одну стрічку – це «п’ять». Фан-сервіс? Так-так. Це водночас і плюс, і мінус стрічки. Бо для олдфагів поява Павучків у виконанні Тобі Магуайра та Ендрю Гарфілда – це хвилюючий момент, ностальгічні сльози та посмішки. Їх взаємодія, діалоги та хімія між ними трьома. Це якийсь постмодернізм. Проте для нового глядача – це просто нові персонажі, яких вводять сценаристи у тло сюжету, який не запам’ятовується. Можливо не запам’ятаються і антагоністи з минулих стрічок початку 00-х та 10-х років. Але який, трясця, переконливий у своєму божевіллі Вільям Дефо!
Епічність цього кадру зашкалює!
В кінці стрічки ми взагалі приходимо до висновку, що вся трилогія фільмів – це був оріджин, передісторія персонажа, якого нам показують перед фінальними титрами на пару секунд у канонічному костюмі зі сторінок коміксу. Такі справи, доброзичливий сусіде.
Пам’ятаєте, що я вже казав про зміну поколінь? Ось і серіальний «Соколине око» продовжує це робити: Клінта Бартон має передати свій досвід та колчан зі стрілами молодій та енергійній Кейт Бішоп. І нова Чорна Вдова завітає також на вогник, що дає натяки на оновлений склад «Месників».
Взагалі-то сам серіал вийшов непоганим та й виходив у період різдвяно-новорічних свят, щоб розважити глядача. З цим він впорається, попутно представляючи нових героїв, наприклад, дівчину Ехо індіанського походження, яка є першим глухим персонажем у кіновсесвіті Марвел. З’ясується її несподіваний зв’язок із ще одним серіальним персонажем першої хвилі – Кінгпіном у виконанні Вінсента Д’Онофріо, який трохи відрізняється від себе звичного. Це скоріше є легкий перезапуск його в рамках нового концепту канонічності кіно та серіалів Marvel. Так, те саме стосується і Шибайголови у триквелі «Павучка».
Серіаломанія Marvel продовжується, і далі в нас «Місячний лицар». Сміливий хід, як на мою думку. Оскар Айзек разом з Ітаном Гоуком показують гідний рівень акторської майстерності. І їх персонажі запам’ятовуються, але з одним з них ми попрощаємось в кінці. Древньоєгипетська міфологія у сетингу «Кіновсесвіту Marvel» – цікаво! Психічні розлади головного героя Стівена Гранта інтригують через провали пам’яті та рваний монтаж з «білими плямами». Нас по тихеньку наштовхують на розв’язку історії.
Красиві кадри з натурних зйомок в Йорданії радують око. І перша єгипетська супергероїня, яку грає Мей Каламаві не викликає відторгнення, бо вона не просто декорація чи квота заради квоти. Мені така інтеграція в історію сподобалась, хоча нічого і екстраординарного.
«ОСЬ ЦЕ – НАЙГІРШИЙ ФІЛЬМ/СЕРІАЛ МАРВЕЛ!»
Як бачите, із заголовку, в нас новий челендж, так. Проте цього разу він «від’ємний», як-то кажуть.
«Доктор Стрендж у мультивсесвіті божевілля» – це було божевільно нудно, але який був потенціал. Нам представили латиноамериканську супергероїню Америку Чавез, персонаж якої прісний і вирізняється лише тим, що має Маму-1 та Маму-2. Так, «соціальний контекст». Протягом фільму лютує Ванда, проте її мотивація ще більш-менш зрозуміла, а оммаж на культовий фільм жахів «Дзвінок» був файним. А Стрендж… він просто є. Як і його нецікаві варіанти, що відрізняються тільки різною формою борідок та рівнем сивини. Після варіантів Локі із однойменного серіалу – це халтура. Порівняйте:
Варіанти Локі.
Варіанти Доктора Стренджа.
Попутно знайомимось із багатьма Землями, що мають свої порядкові номери, але це знайомство дуже швидкоплинне. Поява групи «Ілюмінатів» не особливо дивує. Відсилань на комікси та фан-сервісу стає дедалі більше, але і він приїдається. Тим більш, коли нічого якісно нового показати не вдається. Жодної цікавої чи винахідливої екшен-сцени.
А це були пів хвилини приємної ностальгії.
Та чим був попередній фільм гіршим за «Тор: Любов і грім»? Ні, бо ця стрічка «перевершила» його. Що вони зробили з Тором? Це Бог Грому чи ass clown якийсь? Останню він якраз і демонструю Расселові Кроу (Et tu, Brute? (с)). Це і є фішка режисера цього шапіто Тайка Вайтіті. Голі мужицькі зади.
Це «обличчя» стрічки у всій красі.
Крінжове все навкруги, навіть Крістіан Бейл, неохайно поїдаючий космічний фейхоа. Актори не грають – вони просто кривляються як малі діти. Графіка зазнала даун-грейду – вона жахлива і впадає в око. Пишуть, що це фріланс-студії «підвели» Marvel, але є і думка, що це сама студія наймає якихось «веслярів на галерах» за три копійки. Тут, певно, the truth is out there (c).
Сценаристи повернули нам колишній любовний інтерес Тора, але чи було це важливо? Заради комікс-відсилань для гіків та хіба заради сцени після титрів. Новий Асгард більше схожий на Содом і Гоморру, здогадаєтесь чому? Єдине, що сподобалося те як обіграли назву фільму «Любов та Грім» у фінальній сцені. Все інше йде вслід за Тайкою Вайтіті – просто геть.
Вам мало? Тримайте близькосхідний бодіпозитив – серіал «Міс Марвел», де знову на чолі не ідея, а показ і випинання квот, на цей раз мігранти із Пакистану та знайомство з мусульманською релігією. Хм, а ми думали, що нам все вже показали у першій «Залізній Людині». Жарт, звичайно.
У мене викликала усмішку деяка самоіронія від Марвел, котра вводить в гру персонажа-фанатку оригінальних «Месників», а конкретно Керол Денверс. Камала Хан буквально фанатіє і готова на все, аби якось асоціювати себе з об’єктом свого нездорового інтересу. І знаєте, те як нам показують культуру іншої країни – це більше схоже на набір штампів. Щось штибу «шароварщини». Але за спробу в підлітково-сімейний серіал +.
Але тут йде гра на полі цільової аудиторії, яка росла на фільмах Marvel, причому навіть не з самого початку «Кіновсесвіту Marvel», але з цієї «голки» вже не злізе. А здобрювати її будуть ось такими героями, які будуть максимально схожі на середньостатистичного глядача. Але я прийшов не за «сірістю» дивитися взагалі-то. На мою скромну думку, сам серіал потрібен був лише для появи у сцені після титрів самої Капітана Марвел та створення містка до сиквелу Керол Денверс. Можливо у вас інша думка? Але це було просто нудно дивитися.
Ще трохи про сильних жінок: на черзі серіал «Жінка-Халк: Адвокатка». Він не такий поганий, насправді, ось перша серія тому підтвердження. Все починає буксувати до фінального епізоду, але на Тетяну Маслані приємно споглядати з «маленьких» екранів, можливо і до кінотеатральних залів вона покрокує. Найцікавіші епізоди шоу – інтро та той, що з «Дияволом з Пекельної кухні». Шибайголова тут більш «дієвий», аніж в якості камео у третьому «Павучку».
Є багацько крінжових моментів, але є і вдалі жарти.
– Хто твій найкращий друг? – Ніккі? – Спандекс! С-П-А-Н-Д-Е-К-С!
Пам’ятаєте як ми згадували постмодерн у кіновсесвіті Марвел? Штучний інтелект K.E.V.I.N., знайомтесь. Це самоіронічно чи це не дуже вдала спроба? Розбити четверту стіну для персонажа Дженіфер справа доволі буденна. Хоча інколи сценаристи про це забувають на цілу серію. І тізер на «Світову війну Халка» наче проскакує в кінці серіалу. Подивимось.
Пару слів про спецвипуски Marvel Studios, котрі є телевізійним продуктом та напряму пов’язані з фільмами та серіалами «Кіновсесвіту Marvel». Це скоріше експериментальні речі, які намагатимуться шукати себе в різних жанрах. Перший з них – «Нічний вовкулака», що власне оперує на полі фільмів жаху, тут і період виходу ближче до Хелловіну був підібраний. Дивитися? Ну таке, я сподівався на вайб Ван Хельсінга, а отримав оммаж на ч/б ретро-жахастики. Проте грим непоганий, без CGI.
А ось друга стрічка – «Вартові галактики: Святковий спецвипуск». Після камео Девіда Хассельхоффа у других «Вартових», справа дійшла до Кевіна Бейкона. Він буде подарунком не тільки для глядачів, а й для Пітера Квіла, що засумував напередодні Різдва, згадавши анімаційні флешбеки минулих свят в компанії Йонду та своїх позаземних друзів. Що сказати? Подивились і забули, але перед Різдвом можна ще раз передивитися, все ж атмосферою стрічка просякнута святковою.
Завершує четверту фазу стрічка «Чорна пантера: Ваканда назавжди» і робить вона це… самі здогадайтесь як. Сиквел став своєрідною присвятою актору Чедвіку Боузману і перші хвилини фільму стартують саме прощанням з персонажем Т’Чалли, впродовж твору ця тема стане центральною: прийняття втрати і дозвіл собі горювати. Наступництво на трон Ваканди і пошук нової Чорної Пантери, сум’яття серед вакандійських племен та політичний тиск інших країн. Справи так собі. Але разом із тим нам презентують антигероя Немора, це вже відсилання до певно що мексиканської аудиторії, бо є пряма аналогія з племенами майя. Ні актор, ні персонаж не викликають жодних емоцій. Власне як і майбутня зірка серіалу Залізне Серце – Рірі Уільямс. А цей костюм… пам’ятаєте, що я висував претензію до броні Залізної Людини з перших фільмів у порівнянні з «пластмасовою» із третього? Тут вона ще більш іграшкова.
Знову в кадрі непотрібний і нехаризматичний «син директора», якого грає Мартін Фрімен. Який тут кінцевий задум? Звести їх в кадрі з Бенедіктом Камбербетчем? Grove Baker Street 4 Life! «Темношкіре різноманіття», про яке ви можете прочитати у кожній другій зарубіжній рецензії також присутнє. До нього ще додали англосаксів, котрі були причетні до трагедії в житті Немора, представника одного із корінних народів тодішньої Америки…
Так закінчується четверта фаза.
«СТАГНАЦІЯ — ДЕПРЕСІЯ, ЗАСТІЙ, БЕЗРУХ…»
А можливо п’ята фаза Саги Мультивсесвіту зараз вийде з крутого піке? Ні? Тоді отримайте стрічку «Людина-мураха та Оса: Квантоманія», триквел пригод Скотта Ленга, який тепер став відомим письменником і написав бестселер про перемогу над Таносом та свій чималий внесок у це. Легкий початок, веселий гег чоловіка, який плутає Людину-Мураху та Людину-Павука… і далі нудьга. Рекаст доньки головного героя мені не дуже сподобався, але типаж обрали із «шилом в дупці», певна логіка є. Бо характер героїні має співпадати із зовнішністю, хоча б частково. Вона і є рушієм пригод та потрапляння родини Ленгів у Квантовий вимір, де вирує життя та… диктатура одного з варіантів Канга. Звучить наче непогано, але…
Єдина сцена, яка дивує. «Мурашник» із сотень Скоттів Ленгів.
Але сюжет нудний, без жодних твістів. Чергова варіація, нагадую, центрального злодія Саги Мультивсесвіту не викликає жодних емоцій. Харизма актора на тлі наполовину комп’ютерно намальованого Таноса десь губиться в кутку. Чи вона відсутня як така? Спецефекти погані, відверто халтурні. Не зважаючи на спробу показати великий розмах, відчуття ніби ви дивились щось камерне. І, зрештою, що це дало «Кіновсесвіту Marvel»? Чи розвинуло воно щось? Тільки сценами після титрів, мабуть. В них бачимо Раду Кангів (в нас тут мультивсесвіт, пам’ятаєте?) і подорож у часі бога-трікстера Локі та Мьобіуса, котрі шукають ще одного варіанта Канга та нагадують глядачам про скорий вихід другого сезону «Локі».
Далі нас чекали «Вартові галактики 3», тут хиби не повинно бути… майже. Бо замість хуліганських походеньок космічної команди нам пропонують спроби в драму, причому найдешевшим способом: через сумну долю милих тваринок з механічними протезами, які стали частиною експериментів головного антагоніста Вищого Еволюціонера. Marvel, що це? Кивок у бік WWF? Можна було б написати WWE і згадати професійну кар’єру рестлера Дейва Батісти.
Втомилися всі: сценаристи, майстри спецефектів, гримери та глядачі. Так, з оригінальною командою Вартових час прощатися. Бо це вже не рівень не те що першого, а й другого фільму. Так, тепер ми знайомі з біографією єнота Ракети. Але чи варто її ставити в центр сюжету? А що зробили з персонажем Гамори? Це ні в які ворота. Вимучені зустрічі, в цьому випадку, краще припиняти. І в кінці стрічки кожен з них обирає свій шлях. Такий відкритий фінал – не найгірше, що могли зробити творці Marvel Studios. Кожного з персонажів можна повернути… при нагоді. Не сумуйте!
Бо сумувати доведеться при перегляді серіалу «Таємне вторгнення». Тут уже не працює навіть напрацьований бекграунд «Кіновсесвіту Marvel» – все настільки погано. Те, що в коміксах мало свою вагу, тут подається поверхово. Без деталей. І без «Месників», так. Зате з Ф’юрі. Хоча ні, тепер це мінус, а не плюс. Де той Нік, якого ми знали? Після вбивства Марії Хілл я чекав, що Ф’юрі ввімкне beast-mode і дасть нам перформанс, що ми заслуговуємо.
Знайомтесь, один із найсильніших персонажів Marvel… Можливо.
Балачки, пусті балачки. Час тягнеться, подій на хвилину хронометражу – мінімум. Антагоніст-скрулл Гравік веде дуже дивну гру і там, де ти чекаєш шпигунський трилер, нас чекає дуже погана супергероїка на задньому дворі закинутої атомної станції. Зате скільки подробиць особистого життя екс-директора Щ.И.Т.а Ф’юрі. Нащо і чому? Червоні кнопки, теракти, ядерна зброя… Графоманія в стилі Тома Кленсі? До речі, Капітан Марвел так і не виконала свою обіцянку, дану скруллам. Ось вони і почали «бешкетувати».
Далі був «Локі», другий сезон. Сказати, що було відверто погано не можна, але це навіть не рівень першого сезону. Тупцювання на місці і, наче грім серед ясного неба, фінал, який можна трактувати як катарсис персонажа Тома Хіддлстона. Тепер він бере в свої руки буквально ВСЕ. Навіть час.
Додали нових персонажів, щоб расове різноманіття буяло на екрані. Але те, що вони заруїнили романтичні стосунки Сільві та Локі, зробивши останнього бісексуалом та першим в історії квір-персонажем Marvel… Досить! Зупиніться, агов. Хіба що Мьобіус у виконанні Оуена Вілсона тут єдиний «живий» персонаж. Джонатан Мейджорс та його персонаж «Той, Хто Залишається» віддалився кудись далеко на задній план. А ось Міс Хвилинка, навпаки, отримала трохи більше часу… пару хвилинок. І в неї є якийсь біснуватий вогник, що створює злодійську харизму навколо персонажа. Але здається, що подібне має бути у головного антагоніста, а не у анімованого маскота УЧЗ. Та чого немає, того немає.
І останній на час написання цього лонгріда повнометражний фільм – «Марвели». Це погане кіно? Ні! Видатне? Ні! Посереднє? Скоріше так. Проте трохи краще першої частини про персонажа Керол Денверс. Ми знову не отримали продовження глобального сюжету (а чи є він, Кевіне?) Саги Мультивсесвіту. Це досить локальні пригоди трьох героїнь. Концепт телепортації між ними, коли ті використовують свої суперздібності – звучить цікаво та й реалізовано непогано. Щодо картинки питань немає, тьху-тьху-тьху, але костюмери щось трохи недопрацювали. Редизайни костюмів виглядають доволі спірно, вони стали ще більш закритими. Чи є це проявом фемінізму, аби звести нанівець будь-які спроби сексуальної об’єктивації? Вирішуйте самі. Але Брі Ларсон не дослухалась порад і так не поприсідала, якщо ви розумієте про що я. Дуже пласко. Ба навіть гребувала фітнес-залом, виглядає дуже худющою, хоча має бути згідно коміксних уявлень – атлетично складеною космічною богинею.
Головна антагоністка… це якийсь ельфі Малекіт з другого «Тора» та Ронан з «Вартових Галактики», хоча спорідненість з останнім логічна. Загалом, трійці дівчат можна було особливо не напружуватися, все одно питання з антагоністкою було би вирішено у… клішований спосіб, авжеж. Барвистий і яскравий калейдоскоп кадрів, присутність хімії між персонажами додають балів стрічці. Але здається, що можна було «вижати» більше.
Сцени після титрів декларують наступне: по-перше, у нас тут з вами мультивсесвіт, тож тримайте олдфаги ностальгічну сльозинку – 20-річної давнини, коли трава була зеленішою, а Звір синішим, синькуватим, синюшним?
А по-друге, все ж таки юним «Месникам» бути! Хоча поки це схоже на «Super girls band».
Що ж чекає в майбутньому «Кіновсесвіт Marvel»?
«Я тепер невідворотний!», – Танос натякає, що і «Кіновсесвіт Marvel» є таким для глядачів великих екранів!
Все буде залежати від… ваших очікувань. Почавши, а зараз вже закінчуючи, цей справжній марафон по найбільшій медіафраншизі сьогодення, я зрозумів, що попри оціночні судження є й ще фактори об’єктивні. Так, ми всі дорослішаємо. Згадуючи Екзюпері: «Бути дорослим не проблема, проблема -—все забути», ми дійсно забуваємо про те, що перед нами якоюсь мірою міні-антистрес на годинку-другу. Бо поглинуті відповідальністю та щоденними зобов’язаннями, забуваємо про прості радощі.
Перші фільми Marvel зараз, особисто мені, важко дивитися без нальоту теплої ностальгії, бо все одно ти асоціюєш стрічку з тим періодом свого життя, а якщо воно було тоді яскраве і безтурботне, то пазл збирається сам собою. І вільного часу було набагато більше. Але ми маємо прагнути до ефективного тайм-менеджменту. Тож, даю пораду, яку ніхто не просив: покрокуйте в кіно на тих самих «Марвелів», бо можливо юна і безпосередня гік-геймерка Міс Марвел стане для вашої дитини тим, ким був свого часу для вас – геній, мільйонер, плейбой і філантроп Тоні Старк.
Новорічні космознижки до -50% від Click.ua на широкий асортимент техніки - від стильних гаджетів до потужних геймерських комп'ютерів! 🎮📱
Забезпечте собі та близьким подарунки за вигідними цінами.
Акція триває з 2.12.2023 по 4.01.2024.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.