«Крізь «Всесвіт DC»: АРМІЯ фанатів, МОВА кіно, ВІРА у комікси!»

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

Вітаю, друже! Минуло всього 10 років, а здається, пройшла ціла епоха – епоха глядацьких надій, яким не судилося збутися. Зовсім нещодавно ти міг читати (або якщо цього ще не зробив, то хутчіше) мій блог «Кіновсесвіт Marvel» йде на дно… Це кінцева зупинка?!», де ми препарували головну комікс-франшизу без жодного пієтету. Та є ще одна медіафраншиза, котра у свій час хотіла (а якийсь час і могла) конкурувати з дітищем Кевіна Файгі, що отримав тренерську кепку посаду в команді Marvel Studios та Disney, а ось боси Warner Bros. і DC Comics натомість обрали талановитого візіонера Зака Снайдера.  

Коротенька ремарка: шлях крізь «Всесвіт DC» ми пройдемо за датою виходу фільмів, а не опираючись на хронологію подій у них. Це вічна суперечка, наприклад, у спільноті фанатів «Зоряних Війн». Як правильно дивитися обирає кожен глядач на свій розсуд, але я вважаю, що вірніше це робити саме за датою релізу. Тож для зручності навігації – користуйтеся переліком-змістом нижче.

P.S. Традиційно я звертатимусь до свого відеоархіву для створення візуального наповнення статті. До речі, для зберігання своєї кінотеки я використовую жорсткий диск APACER 2.5″ USB 3.1 AC233 2TB. Маю лише позитивний користувацький досвід в процесі його експлуатації. Тихий, швидкий та ємнісний. Його технічні характеристики наступні:

Форм-фактор	2.5″
Інтерфейс підключення	USB 3.1 (сумісність з USB 2.0)
Сумісність з ОС	Windows 10, Windows 7, Windows 8.1
Живлення (зовнішнє)	USB-порт
Об’єм накопичувача	2 Тб
Зовнішня швидкість передачі даних	До 480 Мб/сек, До 5 Гб/с
Резервне копіювання	Так
Захист від ударів	Ні
Розміри, мм	127,7×80,4×15
Матеріал корпусу	Пластик
Вага, грам	152
Країна-виробник	Тайвань
Габарити в упаковці (ВхШхГ), см	4x18x11
Вага в упаковці, кг	0,2

P.P.S. А нам вже час вирушати. Поїхали! 

Зміст:

• «Людина зі сталі»
• «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості»
• «Загін самогубців»
• «Диво-жінка»
• «Ліга Справедливості»
• «Аквамен»
• «Шазам!»
• «Хижі Пташки (та фантастична Харлі Квін)»
• «Диво-жінка 1984»
• «Ліга Справедливості Зака Снайдера»
• «Загін самогубців: Місія навиліт»
• «Миротворець»
• «Чорний Адам»
• «Шазам! Лють богів»
• «Флеш»
• «Синій Жук»
• «Аквамен і загублене королівство»
• «Епітафія чи ода?»

«ЛЮДИНА ЗІ СТАЛІ»

Стрічка чи радше справжній кіноепос став міцним фундаментом для майбутньої франшизи. Маючи трошки літнього блокбастерного вайбу, картина сміливо порушувала питання теології в сучасному світі, месіанський тягар бога серед людей, нелегке моральне дорослішання героя і намагання залишитись вірним своїм принципам до останнього подиху. Зак Снайдер вгадується тут з перших кадрів, бо що-що, а стиль у нього є дуже впізнаваним. І суто естетично – це справжня насолода для очей та вух. Каст героїв також вдалий, а саундтрек від Ханса Ціммера задає тон чогось вартісного та видовищного. Власне, це і є явлення бога… бога видавництва DC.

Ні, не Доктора Манхеттена, а останнього сина Криптона, який асимілювався на фермі біля безкраїх кукурудзяних полів Канзасу. Взагалі, дуже влучно іронізує і сам Супермен, коли з усмішкою звертається до Марсіанського Мисливця військового посадовця: «Я виріс у Канзасі, генерале. Я – американець до самих кісток». Цьому посприяли земні батьки Кларка, котрі й «налаштували» йому життєві компаси. Кевін Костнер дуже переконливий у своїй ролі. Як і місцева Лоїс Лейн, котра не стала звичайною дамою в біді. Свої «nuts» у критичних ситуаціях вона демонструє. А таких пригод стає все більше у другій половині фільму, і так, це можна трохи покритикувати. Що занадто, то не варте.

Але саме в екшен-сценах ти бачиш весь розмах і те, що є основоположним для франшизи: тут є боги й просто люди. В той саме час як Marvel навпаки «приземлювала» своїх персонажів по максимуму, що можливо і знаходило додатковий відклик у глядачів. Але різнилося не лише це, а й загальний тон стрічок: там, де ми звикли бачити легкість та гуморески, тут – серйозно, похмуро та драматично. Про це ще пошуткує Дедпул у виконанні Раяна Рейнольдса, з яким доля також «пожартувала» свого часу, подарувавши роль Хела Джордана у «Зеленому Ліхтарі».

До речі, кілька слів про зв’язок з іншими дотичними до DC фільмами. Він відсутній, бо саме стрічка про Супермена є першою в новій франшизі. Тобто забувайте (в багатьох випадках: і слава Богу!) про всі фільми по коміксам DC минулих років. Але до пори до часу… спойлер: до 2023 року.

Драматичні переживання головного героя сягають апогею у фіналі стрічки. Просто задумайтесь, а що в кінці може відчувати Кларк? Так, він рятує земну сім’ю, але свою… ні. Бо генерал Зод був одним з останніх представників його планети, якої вже давно не існує. Дуже грубе порівняння, але це якби Робінзон Крузо скрутив шию П’ятниці й залишився сам на острові.

Slo-mo, біблійні метафори, наїзди камери вперед-назад, ціна надскладного морального вибору – прекрасний початок для франшизи з теглайном штибу «Gods among us».

«БЕТМЕН ПРОТИ СУПЕРМЕНА: НА ЗОРІ СПРАВЕДЛИВОСТІ»

Пройшло майже три роки й ось наші очікування, підігріті багатообіцяючими трейлерами, мають бути виправдані на 110%. Так? Майже. Шквал критики, лютий хейт та розгнівані глядачі на виході з кінотеатру. Проте непогані касові збори. Хоч «висота» в 1$ млрд. і не підкорилася. Що ж сталося? Поспіх, напевно. Річ у тому, що це кінополотно можна легко «розбити» на пару фільмів. Сама стрічка мала бути містком до «Ліги справедливості», але все відбувається дуже швидко. Це схоже на появу Флеша у видіннях Бетмена, який помилився у часовому стрибку. Таймінг «ламає» все. Лаври Marvel не давали спокою студійним босам DC, а цей поспіх можна описати прямим перекладом назви комедійного фільму «Fools Rush In».

Але візуально – це приголомшлива робота, фантастичні кадри сміливо можна забирати на шпалери робочого столу чи «в рамочку» на стіну. Візіонерський погляд Снайдера – його сильна сторона, як і розкриття драми персонажів… щоправда, переважно через візуальну складову. Так арка Супермена, який «розривається» між божественним єством та людськими почуттями – це гарна робота. До речі, це «камінчик» в бік тих, кому смішно від меметичного «Марта?!». Річ у тому, що Брюс Вейн в цей самий момент розуміє, що «бог» – це людина, у якої є мама (а для нього це тригер, бо втрата батьків – рана, яка не загоїться ніколи) і кохана дівчина, яка благає Темного Лицаря зупинитися. То що не так зрештою?

Моя головна претензія – це фінальний двобій з Думздеєм, точніше зображення одного із найзнаменитіших ворогів Людини зі сталі. Це просто якась черепашка-ніндзя з дилогії Майкла Бея, хіба тільки на криптонських стероїдах. А сама ідея реалізувати арку, що закінчується смертю ключового героя «Всесвіту DC» вже у ДРУГОМУ фільмі франшизи – дуже поспішна. Притримайте коней… але ні. Нам тизерять і майбутні події в рамках сиквелу «Ліги справедливості» – оммаж на комікс Injustice. І тут, і там є відсилання та натяки. Це супер для фанатів коміксів, але для пересічного глядача – це too much.

Є і розширена версія стрічки, що на тридцять хвилин довша оригіналу. Вартує переглянути саме її, бо багато сюжетних моментів розкриваються з зовсім іншого боку. Більшість запитань просто відпадуть. Та ось до кого не має жодних питань, то це до касту: Бетмен у виконанні Бена Аффлека – найкраща екранізація саме «кажана», проте Крістіан Бейл – це все ще найкращий Брюс Вейн.

А скільки бруду та хейту отримав Бен перед прем’єрою, але втер усім носа. Сцена порятунку Марти Кент – це насолода для очей. Видовищне і брутальне шмагання лиходіїв у виконанні Темного Лицаря. І сцена, яка викликала посмішку. Такий гумор доречний, аби трохи розрядити атмосферу.

При всіх своїх недоліках, це гідна стрічка, яка просто занадто багато хотіла показати й розповісти за один кінотеатральний сеанс. Але пам’ятайте, що це перший фільм, де зустрінуться дві ікони видавництва DC, яких знає навіть людина, що жодного разу не брала до рук комікси.

«ЗАГІН САМОГУБЦІВ»

Трішки відійти від «похмурості» намагалась стрічка про команду (не)видатних антигероїв з сумнівним минулим і ще більш непередбачуваним майбутнім, бо місія на яку відправляє їх дама з залізною хваткою Аманда Воллер – тільки для самогубців. Перед прем’єрою вперше голосно було заявлено про перезйомки частини сцен, бо тестові покази не виправдали очікувань. Хотілось чогось веселішого… і кислотного. Гамма кольорів трохи змінилася, але фільм беззаперечно був стилістично схожий на два попередніх не тільки візуально, а й персонажами й окремими сценами, які продовжували центральну лінію оповіді.

Ми вже були знайомі з вдалим прикладом командної взаємодії у «Вартових Галактики», тож планка якості була доволі висока. Так, ми отримали абсурдний сюжет і невиразних антагоністів. Але компанія головних героїв вийшла колоритна, строката. Кожного навіть намагалися наділити своїм характером та мотивацією. Антигероїчна та цинічна Аманда Воллер зарекомендує себе як впізнаваного та ненависного персонажа. Гарна акторська гра Віоли Девіс.

На перші ролі у промо-кампаніях до фільму вийшла, звичайно, скажена love story Джокера та Харлі Квін, але самого Принца злочинного світу тут катастрофічно мало. Сам Джаред Лето залишився невдоволеним цим і підтвердив, що сцени піддалися роботі монтажних ножиць, а багато чого залишилось за кадром. А ось Марго Роббі сяє в кадрі, а кількість дівочих косплеїв її персонажа у 2016 році перевалила за «нескінченність».

Роздовбайський фільм про непутящих антигероїв із все ще якісним візуальним наповненням, прямим зв’язком із попередниками, стильним звуковим та музичним супроводом має право на існування. Одним із секретів успіху, мені здається, є спроба показати драматичну історію кохання і, взагалі, поговорити про нього через комедію, фарс та божевілля. Бо що таке кохання? Кохання – це божевілля. Самогубство, одним словом.

«ДИВО-ЖІНКА»

Ще на один крок ми стали ближче до першого великого кросовера героїв DC, але спочатку екскурс в минуле: від Райського острова до полів Першої Світової. Картина прямо пов’язана з попередніми стрічками й вона тримає заданий тон оповідання. Петті Джексон виправдала наданий їй кредит довіри і її Диво-жінка у виконанні чарівної Галь Гадот сяє на екрані, показуючи сильного жіночого богоподібного персонажа. Причому стрічка сподобалась навіть фем-спільноті, але кадри, де ізраїльська акторка демонструє доглянуті пахви стали «яблуком розбрату».

Якщо дивитись фільм за фільмом в рамках «Всесвіту DC», то все ще відчувається, окрім сюжетного, і стилістичний зв’язок між ними. Ідея співіснування людей та богів в одному світі, важкі моральні вибори й біблійні відсилання з роздумами на цю тему. Міфологія франшизи по тихеньку вибудовувалася. Проте у більш світлих тонах, так.

Пригоди Діани допомагають нам краще зрозуміти персонаж принцеси-амазонки, зрештою співпереживати їй. Візуальна та графічна складова – насолода для очей, головна музична візитівка стрічки від Ханса Ціммера та Junkie XL може легко потрапити до вашого плей-листа. Звукові ефекти під час батальних сцен дуже «соковиті».

Головний антагоніст також цікавий, непоганий сюжетний твіст з ним присутній. Але цікавіше те, що саме пошуки його є рушієм змін характеру Діани: від наївної принцеси до воїтельки-амазонки. У неї відбувається злам всього того у що вона вірила, її ідеали як рожеві окуляри розбиваються… скельцями всередину. Дуже цікавий фінальний діалог, де бог війни дохідливо пояснює, що насправді це не він ляльковод і підбурює людей до війн, а самі люди розпалюють багаття конфліктів. Стрічка вартує того, щоб ви її подивилися.

«ЛІГА СПРАВЕДЛИВОСТІ»

«Що ж ти наробив, Джосс Відон?» – єдине питання, яке спало на думку після першого перегляду. Цирк-шапіто з моїх улюблених героїв, «диверсія» від автора двох сиквелів «Месників» чи просто невдалий збіг обставин? Здається що в цій точці своєї історії «Всесвіт DC» побував у нокауті після якого не встають на рахунок «10». Та не так сталося, як гадалося.

Перший фільм без Снайдера відчувався… як фільм без Зака Снайдера. На фінальному монтажі «повикидали» ¾ напрацювань і додали свою, кхм, візію. І заблюрені вуса Супермена – це найменше зло, повірте. Бути як «Месники», певно такий був лейтмотив. Але ж ви повністю заруїнили арку персонажа Кіборга, зробили з важливого і легендарного персонажа DC Флеша гіперболізованого посміховиська-дивака, який десь на других ролях… тягає пікапи в дупі світу, а головний антагоніст стрічки Степовий Вовк лише одним своїм виглядом викликає не захоплення і велич, а крінж.

Про Дарксайда, який його big boss і ВЕЛИКЕ цабе в міфології DC, наче й забули, а як самодостатній лиходій Степовий Вовк нічого не вартує. Як і сам фільм – не вартий вашої уваги. Проте тепер це канон для наступних фільмів. О-о-окей.

Єдиний промінець надії після виходу цього «франкенштейна» – це початок руху #ReleasetheSnyderCut, який через чотири роки дав змогу спільними зусиллями Зака Снайдера та Warner Bros. побачити режисерську версію мільйонам глядачів на стрімінговій платформі HBO Max.

«АКВАМЕН»

Перший фільм в рамках «Всесвіту DC», який зміг «пробити» 1$ млрд. в прокаті. Заслужено? Так! Це драйвовий візуальний атракціон, який мчить на шаленій швидкості, занурюючи нас у пригоди атлантійців та жителів семи підводних королівств. Це сольний фільм про персонажа, якого у поп-культурі не підколював тільки лінивий. За його любов…кхм…до риб. Це викликає посмішку, але брутальність Джейсона Мамоа змогла зламати цей стереотип. Хоча це і не блакитноокий блондин, але персонаж типовий badass-герой. Я відчув навіть вайби «Людини зі сталі». Дорослість у подачі персонажа присутня. Хоча сама стрічка дуже «легка», не зважаючи на серйозні конфлікти, які тут піднімають автори сценарію. Це справжня казка для дітей і дорослих, і той факт, що її прем’єру відклали до різдвяних свят – це правильне рішення. Власне money talks, достатньо подивитися на касові збори.

Візуально тут все на високому рівні, флора та фауна жителів підводних царств показані різноманіттям шалених форм. Навіть є епізод фільму, де натурально вмикається хоррор-mode, не дарма режисер стрічки Джеймс Ван. Тут він почуває себе як риба у воді! Зірковий каст додає балів картині. Патрік Вілсон відкрився як колоритний і підступний лиходій, його персонаж не просто картонна декорація. Антагоніст другого плану, який є архіворогом Аквамена, також отримує свою хвилинку часу і обов’язково завітає до сиквелу. У всіх є другий шанс, це підтверджує і головний герой, який приймає своє призначення і важкий тягар короля атлантійців.

Єдине питання, а чому стрічка вийшла ПІСЛЯ «Ліги справедливості»? Такий сольний фільм міг би вписатися у бачення «Всесвіту DC» Зака Снайдера, але його зйомки почалися вже після остаточного розриву студії з режисером. Тож окей, перефразуємо, а чи могла почекати Ліга свого зоряного часу ВЖЕ після ось таких міцних і впевнених сольних перформансів? Адже можна було зняти фільми і про Флеша, і про Кіборга, а вже потім цю дрім-тім відправляти на зустріч епічних масштабів з лиховісним Дарксайдом. Але історія не знає умовного способу.

Та повертаючись до самої стрічки, я раджу подивитися її саме в час прочитання цього блогу, а потім ще й встигнути до кінотеатру на прем’єру другої частини. Як висновок: Aquaman doesn’t suck.

«ШАЗАМ!»

Цією стрічкою боси та маркетологи DC хотіли буквально у всьому зіграти на полі Marvel, яка в той час була у праймі і через місяць нас вже чекали «Месники: Фінал». Можна іронічно сказати, що фінал тут доволі передбачуваний. Але касу, хоча й по-голлівудським мірка скромну, все ж фільм зібрав. Свої плюси у «Шазама» безумовно є. Присутні відсилання на персонажів попередніх стрічок, друг головного героя Білі Бейтсона взагалі справжній гік, який тільки і мріє про зустріч з Суперменом, Бетменом чи Диво-жінкою. Спойлер: мрії збуваються.

Не можу позбутися аналогії з кінострічкою «Великий» з Томом Хенксом – вони «близнюки» багато у чому. Діти-актори грають дуже переконливо, що подібно до акторських робіт у серіалі «Дивні дива» чи дилогії «Воно». Антагоністом рухає люта ненависть до власного батька і комплекс неповноцінності. Клішована і нецікава історія, якій виділяють забагато часу. А ось персонаж Біллі Бейтсона/Шазама схожий на свій коміксовий образ. Драма його молодшого альтер-его зрозуміла, і його катарсис відбувається з прийняттям себе у новій родині. Стрічка дуже сімейна, у різдвяно-новорічний час рекомендує до перегляду. Плюс місце дії, Філадельфія, радує око і… сходинки по котрим бігав Роккі будуть, так.

Іронічні підколювання, сатира на супергероїв (вже й не зовсім «богів») серед людей, обсміювання деяких штампів фільмів по коміксам. Стрічка намагається слідувати рецептурі блокбастеру від Marvel… але назавжди втрачає будь-які натяки на візію «Всесвіту DC» Зака Снайдера.

«ХИЖІ ПТАШКИ (ТА ФАНТАСТИЧНА ХАРЛІ КВІН)»

Фантастично погана ода нинішньому голлівудському порядку денному, що явно націлена в бік феміністичної спільноти. Будьте впевнені, всі ваші найжахливіші очікування будуть реалізовані на екрані. Марго Роббі все ще запальна, грайлива та гонорова. Але історія, в яку її відправляють автори, не витримує жодної критики. Ми тільки «за» сильних жіночих персонажів, але через їх грамотне розкриття, логічність дій і дрібку адекватної мотивації. Тут просто «капусник» з різноманітних квот: вікових, расових і т.д.

Стрічка є прямим продовженням (точніше, все ж спінофом) «Загону самогубців», де початкові анімовані титри нагадують нам життєпис Харлі Квін та її хворобливі аб’юзивні стосунки з Джокером. Власне це і стало тригером до розриву. Тепер героїня стрічки сильна та незалежна вільна. І може летіти як та пташка, що вирвалась з золотої клітки. Поетично, але це викликає лише кількахвилинний інтерес.

Жодної цікавої екшен-сцени (хіба-но сцена у поліцейському відділку), пусті діалоги та абсолютно непереконлива гра центральних персонажів історії. Але все це на екрані виглядає яскраво, дійсно приємна для ока картинка. Ось і виходить, що на дереві «Всесвіту DC» – це ялинкова іграшка, яка дуже приваблива ззовні, а всередині неї – порожнеча.

«ДИВО-ЖІНКА 1984»

Здавалося, що у сиквелі пригод принцеси-амазонки все має стати ще кращим, ніж у першому сольному фільмі. Стало… але гірше. Приємні та легкі вайби 80-х рр. США передають настрій глядачеві, автентичні декорації навколо і навіть костюмери-дизайнери постарались на славу. Але от сюжет… якимсь чином він ігнорує серйозний тон першої частини, а повернення любовного інтересу головної героїні викликає питання, хоч автори і намагаються наголосити на необхідній присутності його як морального компаса Діани. Сценаристи додали і трошки фан-сервісу у вигляді знаменитого невидимого літака принцеси-амазонки, а також Диво-жінка косплеїть Людину-павука за допомогою ласо та блискавок і приміряє на себе золотий крилатий обладунок легендарної амазонки Астерії.

Повертаючись до сюжету, сама ідея про ціну наших бажань – цікава. Та фінальне відкочування всього, що відбулося за майже дві з половиною годиною до старту стрічки і як наслідок жодного впливу на розвиток «Всесвіту DC» – це ознака типового серіального філеру.

Хоча авторам вдалося непогано показати головного антагоніста. Максвелл Лорд – персонаж, який наочно демонструє політика-популіста і до чого призводять такі прості, здавалося б, рішення. Чи це оммаж на Стругацьких: «щастя для всіх даром, і нехай ніхто не піде ображеним!» Хотілось би сказати те саме і про емоції глядачів після перегляду стрічки, але… на жаль.

«ЛІГА СПРАВЕДЛИВОСТІ ЗАКА СНАЙДЕРА»

Надія є – за неї варто боротися! Вихід дітища Снайдера – це перемога авторської візії і таланту над «рахунковою палатою» Голлівуду, хоча і кращої реклами для «розкрутки» стрімінгової платформи HBO Max годі було шукати. Everybody wins, іншими словами.

Цей 4-х годинний епос про богів серед нас, де є місце трагічному героїзму, болі втрат і жертовності. Це не типовий поп-корновий блокбастер, а монументальне полотно, яке заохочує до рефлексії і обговорення.

Всі персонажі отримали зрозумілу мотивацію, стали глибшими і гармонійно вплетені у глобальний сюжет, в якому нам нарешті показують антагоніста, що є втіленням зла, смерті та опустошення. Навіть Степовий Вовк тепер виглядає і візуально, і характерно набагато краще. А скільки тут фан-сервісу, «великодок» і відсилань, але всі вони доречні. Відчувається любов до найменших дрібниць.

Фільм розбитий на глави, де в кожній приділяється увага окремому персонажу, щоб підвести їх до фінальної конфронтації з вірними слугами Дарксайда і влаштувати потім багатозначну зустріч face-to-face. Кількість біблійних відсилань б’є рекорди, це вже схоже на Євангеліє від Снайдера. Це щиросердний комплімент. Окремі сцени – це міні-фільми у фільмі. А моторошна сцена пост-апокаліптичного майбутнього продовжує ідеї зловісних видінь з «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості». Прикро, що це лише тизер до продовження, якого ніколи не буде.

Окремо вартує згадати феноменальну сцену із Флешем, який тут буквально рятує «Всесвіт DC», а не штовхає іржавий пікап. Досі до дрижаків. Якщо ви хоч трохи були дотичними до коміксів і погортали пару номерів про червоного бігуна чи навіть подивилися сезон-другий «Флеша» на каналі CW – ви отримаєте справжнє дистильоване задоволення! Велич! Ультимативна!

Ось такий підхід у дорослу супергеройську драму міг би стати противагою приземленим, смішкуватим та майже безтурботним фільмам Marvel. Міг би. Але, на жаль, був обраний шлях мімікрії. Копія ніколи не стане кращою за оригінал. Тим більше, якщо і сам оригінал не завжди надто високої якості. Та деякі притомні висновки для себе студія DC все ж зробила.

«ЗАГІН САМОГУБЦІВ: МІСІЯ НАВИЛІТ»

Робота над помилками – цим виразом можна описати цей фільм. Градус гонорової і шаленої історії тут «пробиває» стелю очікувань глядачів. Але чи був таким поганий перший фільм? Звичайно, що ні. Тому і певний бекграунд для наступника він підготував із запасом міцності. Стрічка є її прямим продовженням, але разом із тим «забуває/губить» деяких колоритних персонажів загону Х. Головні зірки тут – це Харлі Квін та сірий кардинал «Всесвіту DC» Аманда Воллер. Але і для лиходіїв-невдах знаходиться час для розкриття їх характерів, показуючи не завжди яскравий бік життя-буття мета-людини. Часом це приводить до в’язничної камери Бель Рів, де самогубні пригоди їх зрештою і наздоганяють.

Головний антагоніст, окрім інфернальної Аманди Воллер, це позаземний гість – Старро. Прибулець, що схожий на велетенську морську зірку, що може створювати міні-копії себе, а ті можуть захопити людину як той хедкраб з ігрової серії Half-Life. Недарма він отримав псевдо «Завойовник». Ідея такого паразитування і підкорення може здатися ідіотською, але на сторінках коміксів цілий склад Ліги справедливості опинявся під його контролем. Тут, звичайно, розмах не такий. Історія більш камерна.

Перша стрічка намагалася конкурувати з «Вартовими галактики», а ось друга – впевнено виривається вперед. Джеймс Ганн лукаво посміхається, бо тут йому дали «зелене світло» на всі його сміливі фантазії: кров, кишки та жарти нижче поясу. В якості дорогого екшен-атракціону цей фільм те, що треба. Запалу вистачить до фінальних титрів. Є й типові для Ганна моменти, коли від фарсу ми різко перемикаємося на драматичну історію одного з персонажів. Взагалі тут у нас «сімейне» кіно, і воно заходить глядачеві куди краще, ніж який-небудь «Форсаж 9». Та й Джон Сіна гармонійно перевтілюється у карикатурного патріота своєї країни без жодних моральних дилем, що можливо і відкрило йому шлях до першого серіалу «Всесвіту DC».

«МИРОТВОРЕЦЬ»

Чи була ця проба серіального пера таким собі манівцем для Джеймса Ганна, аби той врешті прийняв рішення приєднатися до конкуруючого табору? Можливо, бо як на мене, цей серіал дуже намагається показати себе хлопцем-друзякою, що кричить тобі «Let’s Get Nuts!» і швидко-швидко!

Суміш трешу, ultra-violence, купка трагікомедійних персонажів, ріки крові, інтим та чорний гумор на межі фолу… Що це? «Вартові галактики» 18+? Чи такі собі «Хлопаки» від DC? Скоріш, перший варіант. Бо тоді відносини Ганна з Marvel були «на паузі», а тут йому просто розв’язали руки. І він непогано зіграв на цьому полі. Я б назвав це не спробою деконструкції жанру, а навіть реконструкції надбань коміксів срібного віку.

Наскільки вдалою є така спроба? Вирішуйте після перегляду першого сезону самі, але те, що цей серіал є продуктом кращим за деяких представників «великого екрану» в стайні DC – багато про що говорить. Це не рівень каналу CW, не хвилюйтесь. Наостанок, згадуючи Жадана: «Господь симпатизує аутсайдерам», схоже що і творець цього серіалу також.

«ЧОРНИЙ АДАМ»

Ця стрічка свого роду ідейний спіноф стрічки «Шазам». Тут дали «розгулятися» колишньому професійному рестлерові Двейну «Скелі» Джонсону. Фільм розширює межі географії «Всесвіту DC», демонструє певні зв’язки з іншими фільмами франшизи і серіалом «Миротворець» та знайомить нас з Товариством Справедливості Америки. Саме ж дійство відбувається у країні Кондак з покладами унікального металу за який точиться серйозна боротьба, скажімо так, не завжди в межах закону. У стрічці є кому навести з цим порядок, проте спочатку треба трохи порефлексувати. Власне головний герой, точніше анти-герой, протягом фільму і буде цим займатися, щоб у фіналі в нас не залишилось питань стосовно його морального вибору. Є місце навіть невеличкому сюжетному твісту з флешбеків далекого минулого Адама.

Також у стрічці рясніє і фансервіс з купою відсилань на героїв DC. Кімната одного з персонажів, що фанатіє від супергероїв виглядає так само як і кімната юної Камали Хан, наприклад. Дивитися можна у сімейному колі, адже рейтинг PG-13 тут не просто так. Графічна складова викликає приємні відчуття, до дизайну головного лиходія є питання, а от до спецефектів – майже ні.

Окремо варто відзначати екшен-сцени з Пірсом Броснаном у ролі «Доктора Фейта», які буквально «крадуть» увагу глядача. Фігурує у сюжеті і найперший чарівник Шазам, котрий потім вибере чемпіоном-наступником Біллі Бейтсона. А ось останнє камео одного зі стовпів «Всесвіту DC» в сцені після титрів… це лише дражнилка. Чи вартує фільм уваги? Скоріше ні, ніж так.

«ШАЗАМ! ЛЮТЬ БОГІВ»

А ось це був лютий… epic fail, тут без питань. Буквально пара моментів, що викликали хоча б посмішку: вступна сцена на мосту під стареньку Holding Out For A Hero, цікава рекламна інтеграція «Skittles» та камео Діани Принс в прекрасному, ба навіть «ЧУДОвому» вбранні. Все… більше абсолютно нічого. Подивився й забув. Стрічка намагається слідувати типовому атракціону від Marvel, але ми у 2023 році і це вже не захоплює, а викликає радше нудьгу і крінж. Крен від підліткової драмеді змістився до типової супергероїки з картонним тріо антагоністок.

Перший фільм про Біллі Бейтсона був зі своєю атмосферою та характером, ніс в собі певну ідею. Тут в нас якісь марні потуги вичавити посмішку у глядача несмішними гегами. Талановитий актор Джек Ділан Грейзер старається, але… Втома, я відчув її майже фізично. Це справжнє дежавю як після перегляду третьої «Людини-мурахи». Але з однією поправкою: спецефекти та загалом рівень комп’ютерної графіки на дві голови вище останніх фільмів Marvel. Це факт. Як і факт, що цей фільм не те, що ми хочемо бачити від DC.

«ФЛЕШ»

Багатостраждальний, але такий очікуваний фільм про найшвидшого героя на Землі. Історія Барі Алена є свого роду і трішки origin-фільмом, і спробою частково (бо маємо лише «шматочок» з варіацією на тему) екранізувати знамениту серію коміксів «The Flashpoint», який заглиблюється у тему мультивсесвіту та подорожей різними таймлайнами. Звучить для непідготовленого глядача може і заплутано, але майте трохи терпіння і Майкл Кітон вам все пояснить… макаронини у поміч. Окрім цього центрального та закликаючого у кінотеатри повернення старого-доброго «кажана» Тіма Бертона, ми отримали справжній фестиваль камео масштабів поменше, але всі із минулих стрічок за мотивами коміксів DC.

Потенціал у картини був, але як на мене, дуже підвів сценаристів антагоніст. Той, хто читав оригінальний комікс розуміє, що всі чекали «хлопака у жовтому костюмі», а отримали… Те, що отримали. Проте пригоди одразу двох Барі не є вистражданими, але іноді автори перегинають палицю в спробах віджартуватися в кожній репліці. Але це додає легкості стрічці. Візуально фільм виглядає суперечливим: в динаміці – все дуже непогано, а в статиці чи slow-motion інколи відчуття іспанського сорому. Режисер Андрес Мускетті наголошує, що це не баг, а фіча. У підсумку вирішувати буде кожен самостійно.

Повертаючись до касту, хочеться сказати «дякую» Езрі Міллеру, хімія між його двома персонажами відчувається завдяки впевненій акторській грі. Саша Калле вдало приміряла спідницю костюм Супердівчини, а Майкл Кітон все ще неперевершений. На свій останній уклін вийдуть у якості камео і Бетмен у виконанні Бена Аффлека, і Диво-жінка Галь Гадот, навіть Джеремі Айронс у ролі дворецького Альфреда. Дуже важливо, що в останньому діалозі з Бетменом Аффлека ми дізнаємось, що СПРАВЖНІЙ КАНОН «ВСЕСВІТУ DC»… ЦЕ «ЛІГА СПРАВЕДЛИВОСТІ ЗАКА СНАЙДЕРА». І дуже іронічно, що це відбулося вже наприкінці життя франшизи.

У питанні ви «за» чи «проти» оновленого дизайну костюму Флеша можна посперечатися, але що беззаперечно: такого ВЕЛИЧНОГО моменту, який був у червоного бігуна в стрічці Снайдера тут немає. Шкода. Але є прямий зв’язок із фільмом «Людина зі сталі». Тепер ми бачили страшну бійню Супермена та генерала Зода не тільки очима самого криптонця, мільярдера Брюса Вейна… а й Барі Алена. В цій картині не відчувається саме духу чи бачення Снайдера, тільки запозичення і гра за мотивами.

Дивитися чи ні? Я б таки порадив, бо незважаючи на всі труднощі, переноси дат, зміни у планах студії – стрічка побачила світ. Якби так само вправно можна було подорожувати у часі як головний герой, то цей сольник пригод червоного бігуна мав бути хронологічно другим чи третім фільмом у «Всесвіті DC». На зорі, а не на схилі…

«СИНІЙ ЖУК»

Якщо ми порівнювали fempower на чолі з Харлі Квін із фастфудом, то ця стрічка – це одноразовий посуд на якому подають цю кінотеатральну «їжу». Фільм на один вечір з мексиканським флером. У центрі уваги знайомство саме з такою веселою та колоритною родиною, проте відчуття міри у авторів присутнє, бо у «Міс Марвел» було аж занадто глибоке занурення у близькосхідну культуру. Так, кіно має «розмивати» кордони і показувати багату мультикультурність, але що з сюжетом? Він максимально шаблонний, ви це вже десь точно бачили. Типовий origin супергероя.

Ба навіть «бойовий» антагоніст – це допельгангер Синього Жука. Коміксова ентомологія на рівні першої «Людини-мурахи». Проте до візуалу питань немає. Все якісно – як і має бути у голлівудському блокбастері. Наївний і простий фільм, але який намагається в душевність. А от зв’язок з «Всесвітом DC» мінімальний, хіба но запам’ятовується неоднозначний жарт про Бетмена, який «захопившись ультранаціоналістичними ідеями…» і далі по тексту. Можливо це єдине, що ви згадаєте після перегляду.

«АКВАМЕН І ЗАГУБЛЕНЕ КОРОЛІВСТВО»

А ось наступна стрічка – це вже лебедина пісня «Всесвіту DC», вихід на уклін… і різкий стрибок у безодню. Але сам фільм і не намагається бути хоч якось дотичним до чогось глобального в рамках франшизи, вся історія присвячена лише Артурові Карі у виконанні колоритного Джейсона Мамоа, який навіть не особливо-то й грає, він просто править теревені. Може й добре, що маститий Віллем Дефо був зайнятий у інших проєктах і сценаристи його тихенько закадрово вивели з сюжету. А ось Ніколь Кідман (чия героїня тільки-но сходила «на брівки» чи це гримери трохи перестаралися) «пощастило» менше: вустами матері Аквамена глядачеві намагалися розповісти по екологічні проблеми людства. Грета Тунберг стидливо опускає очі.

Візуально є відчуття, що перший фільм був більш яскравим і вигадливим у спробах показати підводні королівства. Деякі CGI-ефекти виглядають наче кадри з комп’ютерної гри початку 10-х рр. Та є і ті сцени за які не соромно, але їх кіт наплакав. Натомість додали продакт-плейсмент: в одній такій інтеграції є 100% дежавю із «Форсажем», різняться тільки виробники хмільного напою.

Схожість із головною «сімейною» сагою простежується і у сюжеті стрічки. Він тут більш однозначно «чорно-білий», ніж у першому фільмі. Спокута брата короля Атлантиди виглядає «по-форсажному»: і у своїй подачі, і у змісті діалогів. І таке спрощення я не можу зарахувати у плюси стрічки. Антагоніст тут просто для «ґалки», до речі. В першому сольному фільмі він виглядав на порядок краще, а зараз його «зміксували» з іншим смішкуватим CGI-злодієм – якийсь крабовий коктейль.

Вінчають все це дійство два епізоди: якийсь дуже ліниво-комедійний «камінг-аут» Аквамена з явленням жителям суходолу атлантійців і сцена після титрів в якій… нам показують, що ми зараз «споживаємо» з екранів кінотеатрів. Nuff said.

«ЕПІТАФІЯ ЧИ ОДА?»

Що ж, друзі, ось і вона – кінцева зупинка 10-ти річної історії «Всесвіту DC». Чи була вона успішною? Яскравою? Нудотною? Претензійною? Провальною? Епічною? Чи стала справжнім культурним явищем? Так, а Marvel перемогли? Однозначної відповіді не існує. Хіба-но тільки касові збори чітко відповідають на останнє питання, бо кіноіндустрія – it’s just business. Та все ж Зак Снайдер створив справжнє маленьке диво в рамках франшизи, яка переживала свої найтемніші часи. Гучно грюкнув дверима і показав авторську візію «Всесвіту DC», яку ми втратили. Бо це кінець, а надалі «тренувати» команду супергероїв буде Джеймс Ганн під пильним наглядом Пітера Сафріна.

Доречно процитувати (мовою оригіналу) і самого Зака Снайдера:

Такі справи. Масовий розважальний продукт > сміливе експериментальне кіно. Але саме завдяки мас-маркету можна непогано окупатися в прокаті у найкоротші терміни і плодити нескінченні сиквели/приквели/спінофи і т.д. Я не згоден з тезисом про «втому від коміксів», проблема криється у занадто великій кількості низькоякісного супергеройського «фаст-фуду» від якого вже і можливе відторгнення. Хоча глядач має право обирати: Біг Мак Меню чи паста фетучіні з волоськими горіхами та руколою. Збори стрічок останніх років це наочно показали. Тепер уже ринок має більш тонко підлаштовуватися під глядача, всіляко стимулюючи його відвідати кінотеатр, а не ввімкнути вдома Netflix/AppleTV/Paramount Plus. Проте є беззаперечним один факт – заробити 1$ млрд. на кінопродукції можливо лише в стилі old school: прем’єра фільму в кінотеатрі, вибір кращих місць у темному залі, цеберко попкорну, величезний екран і магія кіно перед нами.

Матимемо надію, що глобальний перезапуск франшизи дасть поштовх до нових висот і формування свого унікального та впізнаваного стилю оповіді без огляду на конкурентів, яких зараз явно дуже штормить. Може саме зараз вдалий час як слід підготуватися до гучного повернення у вищу лігу? А першим фільмом оновленого «Всесвіту DC» стане… вже вдруге стрічка про Людину зі сталі – «Супермен: Спадщина». Історія циклічна?

Le Roi est mort, vive le Roi!

Новорічні космознижки до -50% від Click.ua на широкий асортимент техніки - від стильних гаджетів до потужних геймерських комп'ютерів! 🎮📱
Забезпечте собі та близьким подарунки за вигідними цінами.
Акція триває з 2.12.2023 по 4.01.2024.

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.