Читацькі дописи
IT Community

Microsoft продовжує нав’язування ШІ та знову робить “поворот не туди” у Windows 11. Компанія перетворює всю платформу на те, що вони називають “агентною операційною системою”, і починається все з інтеграції нових ШІ-агентів безпосередньо в панель завдань Windows 11, що, за їхніми словами, має полегшити життя тим, хто цим користується.

Питання автоматизації у Windows не нове. Я в тому числі писав в одному з попередніх дописів, як можна за допомогою AutoHotkey прокачати та автоматизувати свій Windows. Нинішні тенденції йдуть у сторону ШІ-агентів, які інтегруватимуться в ОС та в теорії полегшуватимуть якісь рутинні процеси.

ШІ-агенти з’являться у панелі завдань Windows 11 та включають власний Microsoft 365 Copilot компанії. Ці агенти розроблені так, щоб діяти як персональний асистент, який може керувати вашим комп’ютером і виконувати завдання за одним натисканням кнопки.

Чимось це нагадує Cortana, адже вона теж була в панелі завдань. Це дозволяє користувачам не лише швидко знаходити файли та налаштування, але й запускати ШІ-агентів або розпочинати розмову з Microsoft 365 Copilot безпосередньо з панелі завдань.

Найцікавіша частина цієї зміни панелі завдань полягає в тому, як вона обробляє фонові завдання. Коли ви просите ШІ-агента піти й виконати щось, наприклад, дослідити дані або автоматизувати трудомістку адміністративну роботу, агент переміщується на панель завдань і тихо працює у фоновому режимі. Ви можете в будь-який момент навести курсор на значок панелі завдань, щоб побачити, що саме робить агент.

Якщо агенту потрібна ваша увага або якщо він завершив завдання, він повідомить вас і оновить свій стан прямо там, на значку панелі завдань. Є значки, які дають вам миттєвий візуальний зворотний зв’язок. Ви побачите жовтий знак оклику, коли агенту потрібна допомога, або зелену галочку, коли він успішно виконав те, що ви від нього просили.

Але найбільша проблема з будь-якою новою функцією ШІ – це безпека та контроль. Microsoft вирішує це за допомогою функції під назвою Agent Workspace. Це ізольоване, контрольоване політиками середовище-пісочниця для ШІ-агентів, що дозволяє їм працювати з програмним забезпеченням так, як це робила б людина.

Кожен агент використовує власний обліковий запис Windows, окремий від вашого особистого облікового запису користувача. Така конфігурація забезпечує чіткі межі та ізоляцію під час виконання. Це дозволяє вам делегувати завдання агентам, зберігаючи при цьому повний контроль і видимість кожної дії, яку виконує агент.

Робоче середовище агента допомагає боротися з ризиками безпеки, працюючи за принципом найменших привілеїв. Агенти отримують доступ лише до відомих папок, таких як Документи, Завантаження, Робочий стіл, Зображення, Музика та Відео, і лише якщо адміністратор явно ввімкне експериментальне налаштування агентної функції. Тож якщо щось піде не так, ймовірно, йому надали занадто багато доступу.

Агент не обмежується лише панеллю завдань. Microsoft також інтегрує Copilot безпосередньо в Провідник файлів. Інтеграція з Провідником файлів дозволяє користувачам Windows 11 узагальнювати документ в один клік, відповідати на запитання про файли або складати електронні листи на основі вмісту документа, який вони зараз переглядають.

Microsoft каже, що ці можливості розроблені як опціональні, тож ніхто поки не змушує їх вмикати.

Не всі користувачі в захваті від ідеї впустити штучний інтелект у саме серце своєї операційної системи. Є чимало людей, і я розумію їхню позицію, які просто не хочуть, щоб ШІ втручався в їхній персональний комп’ютер.

Це питання не лише технічне, а й філософське. Комп’ютер – це особистий простір та інструмент, і для багатьох людей ідея того, що якийсь ШІ-агент, навіть ізольований і контрольований, буде шарудіти у ваших файлах і виконувати завдання від вашого імені, викликає дискомфорт.

Хтось цінує повний контроль над кожною дією на своєму пристрої і не бажає делегувати це машині, навіть якщо це обіцяє зручність. Є також занепокоєння щодо приватності – навіть з усіма запевненнями Microsoft про безпеку та ізоляцію, залишається питання: наскільки ми можемо довіряти тому, що ці агенти не збирають дані про нас більше, ніж нам хотілося б?

І чи не стане це ще одним кроком до того, що наші комп’ютери перестануть бути справді нашими, перетворюючись на платформи, де корпорації мають більше контролю, ніж ми самі? Для когось це може здатися параноєю, але для інших – це цілком обґрунтоване занепокоєння про майбутнє особистих обчислень.