Сьомий сезон «Чорного Дзеркала» — це не просто чергова порція антиутопічного трешу про майбутнє, яке ми самі собі влаштовуємо. Це щось глибше: спроба не лише налякати, а змусити дивитися всередину. Не в екран, а в себе.
З кожним сезоном серіал усе менше про гаджети — і більше про людей. У сьомому це особливо відчутно. Тут не буде класичних сюжетів про вживлені чіпи чи зламані віртуальні реальності. Тут — страх втратити контроль над собою, коли ніяких технологій уже й не треба. Лише звички, амбіції, самотність і бажання бути «кимось».
Іронія? Так. Жах? Місцями — аж до фізичної напруги. Але головне — чесність. Сценарії здаються фантастикою тільки на перший погляд. Насправді — це тривожні притчі нашої епохи, просто загорнуті в блискучу обгортку стримінгового шоу.
Один епізод змушує задуматися, скільки в нас залишилось людського після щоденної гонитви за контентом. Інший — б’є по темі відповідальності, яку не можна «видалити» як пост з інстаграму.
Чарлі Брукер дає нам не відповіді, а тривожні дзвінки. І найнеприємніше — вони лунають зсередини.
Новий сезон «Чорного Дзеркала» — це не про майбутнє. Це про теперішнє, яке ми не хочемо бачити.
