Японські нейробіологи в ході нового дослідження з’ясували, що активність мозку людей-оптимістів дуже схожа між собою. Між тим, нейронні патерни менш оптимістично налаштованих людей більш різноманітні. 

Дослідники під керівництвом доктора Куніакі Янагісави з Університету Кобе зазначають, що оптимізм може бути способом, яким мозок обробляє інформацію, а не просто життєрадісним настроєм. Науковці провели МРТ-сканування мозку десяткам добровольців, вимірюючи активність мозку і відслідковуючи зміни кровотоку. 

 Коли учасники потрапляли всередину апарату МРТ, їх просили відтворити низку майбутніх подій, від приємних, до вкрай негативних. Вони уявляли, як ці події вплинуть на них та їхніх близьких. Окрім цього добровольці заповнювали анкети для визначення ступеня оптимізму та песимізму. 

Японські науковці зосереджувались на медіальній префронтальній корі лобної області мозку. Ця область пов’язана з різними когнітивними та емоційними функціями, включаючи соціальну взаємодію і розуміння психічного стану інших людей. Це також ключовий вузол “мережі пасивного режиму” мозку — системи, що активується, коли ми дозволяємо собі прокрастинувати і відпускаємо мозок блукати, згадуючи минуле та уявляючи майбутнє. 

Порівнюючи складні патерни активності у префронтальній корі різних людей, дослідники з’ясували, що в деяких з них мозок малює дуже схожі сценарії майбутнього, тоді як в інших, більш індивідуальні. Результати двох окремих досліджень продемонстрували, що чим вищими були бали людини відповідно до стандартного опитування на оптимізм, тим більш схожими були патерни у префронтальній корі на патерни інших оптимістів. 

Більш песимістично налаштовані люди доволі своєрідно уявляли собі похмуре майбутнє. В них науковці спостерігали широкий і різноманітний спектр активності мозку.

З’ясувалось, що оптимізм безпосередньо залежить від того, наскільки чітко мозок розрізняє погані і гарні сценарії майбутнього. У свідомості оптимістів нейронна сигнатура позитивної події сильно відрізняється від нейронної негативної сигнатури. Іншими словами, оптимісти обробляють негативні сценарії майбутнього абстрактно і відсторонено, що допомагає зменшити негативний емоційний вплив від подібних сценаріїв. Між тим позитивні події оптимісти уявляють собі більш конкретно і наживо. 

Оптимізм також пов’язаний з активною соціальною взаємодією і розширенням кола соціальних зв’язків, а також більш якісними відносинами з іншими людьми. Результати дослідження вказують, що мозок оптимістів налаштований більш гармонійно. Це дозволяє оптимістам простіше і краще спілкуватись з іншими і полегшує встановлення соціальних зв’язків.

Це, однак, зовсім не свідчить про те, що оптимізм гарна риса, а песимізм — погана. Песимізм може бути корисним у окремих випадках, допомагаючи людині підготуватись до майбутнього із врахуванням негативних сценаріїв, тоді як виключно оптимізм може призвести до надмірної самовпевненності і негативних наслідків.

До того ж, а ні песимізм, а ні оптимізм не є чимось незмінним. Вони постійно формуються протягом життя і різняться в залежності від культурних та етнічних умов. На думку доктора Куніакі Янагісави, проведені дослідження можуть допомогти краще зрозуміти, як люди ставляться один до одного, і що іноді заважає імпатії між ними. Кінцевою метою Куніакі Янагісави є прагнення глибше зрозуміти причини самотності та факторів, які зближують людей. 

Результати дослідження опубліковані у журналі PNAS

Джерело: ZME Science