Фільм «Криваво-червоне небо» / Blood Red Sky відноситься до того самого жанру, що й нещодавня «Армія мерців» / Army of the Dead. Бюджет цієї англо-німецької стрічки на порядок (так, у 10 разів) менший ніж у твора Снайдера, але дивитися її часом цікавіше.

Blood Red Sky, відомий також як Transatlantic 473, починається як будь-який фільм про викрадення літака. Випадкові пасажири приїздять до аеропорту, реєструються на стійці, здають багаж, займають свої місця, ведуть пусті (насправді цього разу ні) розмови. Мати з сином їдуть до США, тому що жінці потрібно лікування, вона дійсно виглядає як після хіміотерапії. Стюардеса фліртує з пілотами. Немолодий чоловік трохи нав’язливо турбується про дружину. Вчений-мусульманин прямує на якусь конференцію. Та таке інше. Ви бачили, мабуть, сотні таких фільмів. Коли почнеться колотнеча, хтось із перелічених персонажів виявиться терористом, а хтось — хоробрим повітряним маршалом / військовим в відставці / поліцейським у відпустці та таке інше. Тобто ви вже знаєте, до чого готуватися.

У випадку Blood Red Sky все трохи не так. На борту літака – вампір, який дуже хоче позбутися, сховати свою природу. Він не хоче кривдити нікого, тільки долетіти до Америки цим нічним рейсом. Але, щоби вижити, врятувати пасажирів та найріднішу йому людину, він буде вимушений вбивати… Зрозуміло, що добром це не скінчиться.

Тобто, Blood Red Sky — це два в одному. Бойовик про терористів на борту літака, та зомбі/вампір хоррор про живих мерців у замкненому приміщенні. Ми бачили багато таких фільмів поодинці, але, чесно кажучи, з ходу я не можу пригадати жодного саме у такій комбінації. На жаль, взявши два трешових та вже досить затертих жанра, автори не спромоглися привнести в них майже нічого нового. З самого початку зрозуміло, що терористи програють, а на борту літака почнеться кривава бійня, назва вимагає! Ви навіть легко вгадаєте, хто саме з людей, що були показані на початку стрічки, доживе до титрів, це геть нескладно.

Умовно Blood Red Sky можна розділити на дві частини. Першу, інтригуючу та цікаву, де ще незрозуміло хто є хто, та до чого все іде. Вона напружена, змонтована з кінця та виглядає непогано. Та другу частину, де починається бійня, а вампірів стає трохи забагато. Це вже майже треш-муві, хоч автори намагаються й тут довести до глядачів свою думку. Але вже якось кволо.

А ось що у Blood Red Sky точно гарно, так це виконавець головної ролі. Малий Карл Антон Кох грає дійсно переконливо, а його почуття до матері, яка, намагаючись захистити, зраджує його, такі справжні. Пері Баумейстер, яка грає Надю, теж молодець, під час трансформації в неї змінюється міміка, пластика, рухи. Це дуже гарне перевтілення.

Так, Blood Red Sky — дуже простий фільм, а закінчується він і зовсім трешово, але, на відміну від тієї ж Army of the Dead, він виглядає… реалістичніше, як би безглуздо це не звучало на адресу хоррор-бойовика з вампірами у літаку. Тут наслідки розгерметизації відчувають усі та дуже швидко, а тендітній жінці, навіть у формі монстра, важко впоратися з чоловіками. Тут набої у зброї рахують, каністра з бензином має вагу, а рани не загоюються самі по собі. Та таке інше. Після Army of the Dead це дуже тішить.

«Криваво-червоне небо» / Blood Red Sky – це відверто не шедевр, але його на подив легко дивитися і він точно вартує одного перегляду. Якщо вас, ясна річ, не нудить від вигляду крові. Для протоколу, фільм майже не жахливий, незважаючи на монстрів у літаку, хоч якщо рахувати терористів…