Напевно, багато затятих геймерів хотіли б мати комп’ютерну гру, яка знає про них усе: бажання, таємниці і симпатії. Щоб проєкт не обмежувався екраном монітора, а виходив у реальне життя, змушуючи виконувати завдання не тільки у “віртуалі”, а й серед звичайних людей. Саме таку історію розповідає австрійська письменниця Урсула Познанскі у своєму романі “Ереб”. Книга вийшла ще у 2010 році та стала справжнім літературним феноменом. У 2019 році її випустило українською видавництво “Астролябія” і лише зараз, у 2025-му, я дістався до неї і ділюся враженнями. Але мушу сказати, що роман дотепер актуальний, бо чіпляє складні та важливі теми, пов’язані із серйозними ігровими залежностями та наслідками всього цього.

“Ереб” / Erebos

Авторка Урсула Познанскі
Видавництво “Астролябія”
Перекладачка Наталка Сняданко
Мова Українська
Кількість сторінок 512
Обкладинка Тверда
Рік видання 2019
Розмір 135×205 мм
Сайт astrolabium.com.ua

“Ереб” — це науково-фантастичний трилер, події якого відбуваються в одній зі шкіл Лондона. Головний герой, шістнадцятирічний Нік Данмор, отримує диск із таємничою комп’ютерною грою, яка стрімко поширюється серед його однокласників. На перший погляд, це звичайна рольова гра у фентезійному світі з орками, ельфами, вампірами та квестами, щось на кшталт World of Warcraft чи Lineage II. Але “Ереб” має одну важливу особливість, адже гра ставить завдання, які часто потрібно виконувати не у віртуальній реальності, а в житті.

Спочатку ці квести здаються безглуздими дрібницями, але поступово стають дедалі небезпечнішими, морально сумнівнішими, змушуючи підлітків втручатися в життя інших людей і навіть шкодити їм. Головний герой та його друзі вирішують розібратися що це за гра, хто її створив і яку страшну ціль має на думці.

Стиль написання письменниці простий, але не примітивний, динамічний, але не поверхневий. Вона вміє створювати напругу без зайвих літературних вигадок, не вдаючись до надмірної патетики чи розтягнутих описів. Речення тут короткі, точні, та влучні. Напевно, це саме те, що потрібно для якісного фантастичного трилера. Читається книга легко, але це не означає, що твір позбавлений глибини. Навпаки, за простотою викладу ховаються складні психологічні механізми та серйозні філософські питання.

Хоча саме в ті часи, коли я став залежним, добре, що не надовго, від згаданих вище World of Warcraft, Lineage II та інших подібних онлайн ігор, я грав з людьми, які вкладали в гру сотні та навіть тисячі доларів. Вони забували своїх хлопців чи дівчат, сварилися з батьками, кидали школи та університети. Я навіть пам’ятаю, як учасники декількох топових кланів на нашому сервері зустрілися в реалі та влаштували махач, а справа дійшла до поліції.

Зараз, через п’ятнадцять років, “Ереб” читається як пророцтво. Ми живемо у світі, де кордони між онлайн та офлайн майже зникли, де соціальні мережі знають про нас більше, ніж ми самі про себе, де алгоритми маніпулюють нашими емоціями та поведінкою. Урсула Познанскі ніби як передбачила цей тренд і показала його найтемніший бік.

Однією з найсильніших сторін книги є її психологічна правдивість. Авторка точно розуміє підліткову психологію і соціальну динаміку. Вона знає, що мотивацією для багатьох героїв є не жадібність чи жорстокість, а прагнення приєднатися до чогось більшого, відчути свою значущість. У підлітковому віці, коли самооцінка крихка як скло, гра дає ілюзію важливості та могутності. Ти не просто звичайний школяр, ти — обраний гравець таємничої організації. Це п’янить сильніше за будь-який алкоголь.

Письменниця не боїться ставити складні моральні питання. На що здатна людина заради досягнення мети у грі? Як легко можна переступити власні принципи? Чи є віртуальні досягнення виправданням для реальних злочинів? Урсула Познанскі посилається на справжні психологічні експерименти, які доводять, що людина здатна на жахливі речі за певних обставин. Гра перетворює групу звичайних школярів на організовану підпільну злочинну організацію. Це відбувається поступово, майже непомітно, що робить процес ще страшнішим.

Персонажі в книзі прописані переконливо. Нік Данмор — не ідеальний герой, він робить помилки, піддається спокусам, бореться з собою. Його внутрішній конфлікт між бажанням грати далі та розумінням того, що гра небезпечна, створює напругу, яка тримає до самого фіналу. Другорядні персонажі теж не є картонними декораціями, адже кожен має свою мотивацію, історію та слабкості. Читач бачить, як гра впливає на різних людей по-різному, залежно від їхнього характеру та обставин.

Структура роману продумана і працює на загальну атмосферу. Письменниця чергує оповідь про реальне життя Ніка з описами його пригод у грі. У віртуальності розповідь ведеться в теперішньому часі, а у реальності в минулому. Спочатку це може трохи дезорієнтувати, але швидко стає зрозумілим і додає динаміки. Єдина потенційна проблема — детальні описи ігрового процесу. Для тих, хто не грав у рольові комп’ютерні ігри, деякі ігрові механіки можуть здатися складними або навіть нудними. Але авторка намагається балансувати між достатньою деталізацією для правдивості та збереженням темпу оповіді. Ну, а для геймерів ці описи будуть як мед на вуха та уяву, тому ця книга зайде, на мою думку, більше саме їм.

Фінал книги заслуговує окремої розмови, хоча, звісно, обійдемося без спойлерів. Лише скажу, що він переконливий, логічний і несе потужний меседж. Урсула Познанскі не вдається до дешевих трюків, не залишає все недомовленим заради ефекту таємничості. Вона дає відповіді на поставлені питання, але робить це так, що фінал змушує задуматися ще довго після того, як ви закрили книгу.

Також можна відзначити, що в деяких місцях описи ігрового процесу занадто детальні. Для геймерів це точно буде плюсом, бо вони як мінімум відчують ностальгію за улюбленими іграми. Але для тих, хто далекий від ігрової культури, ці фрагменти можуть сповільнювати темп і відвертати від основної сюжетної лінії.

Український переклад Наталки Сняданко заслуговує окремої подяки. В “Еребі” вона зберегла і динаміку, і атмосферу, і складність психологічних нюансів. Читається природно, без відчуття перекладу, що для трилера критично важливо. Саме видання якісне, з приємним на дотик жовтавим папером, зі зручним для читання шрифтом, але без лясе. Також обкладинка у книги максимально універсальна та не привертає увагу. А про тему та жанр можна лише здогадуватися. І ні, відповідні надписи в цьому не сильно допомагають.