18 листопада на Apple TV+ вже почали ділитися різдвяною атмосферою завдяки виходу стрічки «Дух Різдва». Головні ролі у проєкті виконали Раян Рейнольдс та Вілл Фаррелл, тож перед переглядом можна було очікувати не лише святкового настрою, а ще і якісної комедійної складової. Як впоралися з нею, а ще з танцями й співами автори та головні зірки — розповідаємо у рецензії.
«Дух Різдва» / Spirited
Жанр різдвяний комедійний мюзикл
Режисер Шон Андерс
У ролях Раян Рейнольдс, Вілл Фаррелл, Октавія Спенсер, Джо Тіппетт, Роуз Бірн
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
«Дух Різдва» це осучаснена кіноінтерпретація «Різдвяної пісні в прозі» Чарльза Дікенса, в яку додали гумору й музичних номерів. Постановкою та сценарієм займалися досвідчені у комедійному жанрі кінематографісти Шон Андерс та Джон Морріс. За їх плечима є як невибагливі дурниці типу «Хто в домі тато» з тим же Фарреллом, так і хітові комедії на кшталт «Ми — Міллери». А от досвіду роботи в мюзиклах у хлопців нема, і треба сказати, це відразу впадає в очі.
Після того, як трьом духам Різдва вдається перевиховати якусь злу тітку із зовнішністю Роуз Бірн, вони розпочинають пошуки наступної «жертви». Погляд вихователів з потойбіччя падає на злісного власника готельного бізнесу. Але Дух Теперішнього Різдва (Фаррелл) звертає увагу на самовпевненого жорстокого піарника Клінта Бріггса (Рейнольдс).
Завдання ускладнюється тим, що в досьє Бріггса стоїть страшний жирний штамп з написом «невиправний». Не дивлячись на це, духи таки беруться за перевтілення цього неприємного типа. Але вони уявити не могли, що їх нова робота обернеться для всіх причетних несподіваними наслідками.
Вже з самого початку стає зрозуміло, що творці стрічки намагаються запевнити глядача: під час перегляду краще максимально розслабитися. Та й не треба сприймати тутешні події надто серйозно. Так, фільм, як і класична повість Дікенса, намагається повчати та по-різдвяному автентично оспівує добро, причому навіть в прямому сенсі. Але його головна мета — розвеселити, потішити, і з цим «Дух Різдва» справляється на пристойному рівні.
Очевидно, що як мюзикл робота Андерса не становить нічого особливого, якщо не сказати, що слабенька. Головні зірки не виконують якихось захопливих номерів, а танці на дальньому плані виглядають не ліпше, ніж стандартна танцпідтримка. У тої ж Полякової на сцені відбуваються речі куди яскравіші, ніж тут.
Та добре те, що пісеньки не затьмарюють власне комедію, де Вілл Феррелл та Раян Рейнольдс почувають себе, як риба у воді. Якихось гумористичних одкровень чекати не доводиться, та покращити настрій і забезпечити святкову атмосферу стрічці до снаги.
Дуже чітко зрозуміло і те, що «Дух Різдва» нічого нового не розповість. Його мораль прозора та проста. Але цікавою виглядає сюжетна лінія персонажа Феррелла. По-перше, його дух має пряме відношення до героя твору Дікенса. А по-друге, він також проходить власний непростий шлях, так само як і його підопічний. Тож місцевий сюжет не лише про перевтілення поганця. Це обопільний процес для обох головних героїв історії.
При цьому основна дія відбувається у наші дні, тому й теми тут зачіпаються сучасні. Розмови про агресивну стратегію піар-кампаній (є алюзія на президентські вибори в США), наслідки культури відміни, якщо вона відбувається необґрунтовано, легке висміювання корпоративних бюрократичних установ — ось що фігурує у наративі. Такий підхід бачиться вдалим, бо кому буде цікава просто чергова старанна екранізація безсмертної дікенсівської класики? Разом з тим стрічка не забуває говорити й про вічне.
Гармонійно в кадрі виглядають і Рейнольдс з Фарреллом. Перший відіграє типового балакливого циніка, другий бере фірмовою фареллівською придуркуватістю, але без перегинів, і це добре. Взаємодіють актори теж прекрасно, і їх дует досить переконливо веселить глядача. Сьогодні добрі емоції на вагу золота, тож дозвольте собі трохи відволіктися та отримати задоволення, наскільки це дозволяє фільм.