6 листопада до екранів українських кінотеатрів, після кількох переносів, нарешті добирається історичний трилер про виживання “Едем”. Стрічка може похизуватися не тільки режисурою Рона Говарда (“Аполлон-13”, “Ігри розуму”, “Гонка”), але й зірковим акторським складом в особі Джуда Лоу, Ванесси Кірбі, Даніеля Брюля, Сідні Свіні та Ани де Армас. А чи є від того якийсь зиск глядачу — вже інше питання, і саме про це поговоримо в рецензії на запізнілу в нашому прокаті новинку.

“Едем” / Eden

Жанр історичний трилер про виживання
Режисер Рон Говард
У ролях Джуд Лоу, Ванесса Кірбі, Даніель Брюль, Сідні Свіні, Ана де Армас, Річард Роксбург, Тобі Воллес, Джонатан Тіттел, Фелікс Каммерер
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

У 1929 році на острів Флореана, що входить у склад Галапагоського архіпелагу, з Німеччини прибувають доктор Фрідріх Ріттер та його супутниця Доре Штраух. У цьому, на перший погляд, райському куточку вони усамітнюються, відмовившись від життя в нібито цивілізованому світі, який добряче лихоманить (наслідки Першої світової досі відчутні, Друга — не за горами). Тут доктор, у тиші та спокої, зосереджується на написанні філософського маніфесту про справжній сенс життя, за можливості відправляючи в Європу листи про своє життя на острові. Там їх публікують у газетах і журналах — його розповіді стають сенсацією.

Однак сповна насолодитися самотністю відлюдникам не вдається: у 1932-му їх острівну ідилію порушують натхненні статтями в ЗМІ земляки Гайнц Віттмер разом з сином-підлітком Гаррі та дружиною Маргрет. Звісно, Ріттер та Штраух не дуже раді непроханим гостям, та останнім все ж вдається облаштуватися на Флореані попри повну відсутність зручностей і мінімальну кількість питної води. Коли ж незабаром на острів навідується самопроголошена баронеса Елоїза Боскет де Вагнер Вергорн разом з двома коханцями з метою побудувати тут розкішний готель, це призводить до повного хаосу і катастрофічних наслідків для всіх причетних.

Така історія дійсно мала місце у реальному житті. Щобільше, про неї написані мемуари безпосередніми учасницями Доре Штраух та Маргрет Віттмер. Ще є, наприклад, присвячений цим подіям роман Жоржа Сімеона Ceux de la Soif (1935), а також документальний фільм 2013 року “Галапагоська справа”.

Оскільки переселення на Флореану призвело до смертей (задля уникнення спойлерів не будемо називати конкретні імена), про подібне заведено казати, що це таємниці, оповиті мороком. Звісно, кінороби не вперше звертаються до таких. Можна згадати психологічний трилер “Проклятий маяк” (2018) з Джерардом Батлером, в основі якого лежить таємниче зникнення трьох доглядачів маяка на шотландських островах Фланнан у 1900 році. І досі достеменно невідомо, що з ними насправді сталося.

Ймовірно, автори фільму на чолі з режисером Роном Говардом не ставили за основну мету розгадати похмурі флореанські загадки. Натомість у кадрі по-голлівудськи автентично фігурують привабливі дівчата, що так і не скажеш, що живуть вони у спартанських умовах. Та й чоловіки цілком у формі (абсолютно голий Джуд Лоу не дасть збрехати); принаймні на тих, хто потерпає від голоду, вони не скидаються, на відміну від реальних переселенців на документальних кадрах, які не забаряться з появою на фінальних титрах.

Справжні “веселощі” починаються з появою героїні Ани де Армас: перше, що вона робить по прибутті на острів, це кохається з двома молодиками прямо в океані. З одного боку це нагадало роль акторки у “Білявці” (2022), де Мерилін Монро було одразу двоє коханців. З іншого — промовисто характеризує саму персонажку, котра напевно уявляла собі життя на острові як щось, що ми бачили у рекламі батончиків Bounty. Недарма ж стрічка отримала назву “Едем” (суть якої насправді лежить на поверхні).

Досить незвично було побачити іспано-кубинську красуню в ролі нестерпного стерва. Здається, востаннє вона виконувала щось подібне в Елая Рота у “Хто там” ще 10 років тому, коли непереливки прийшлося Кіану Рівзу.

Маргрет у виконанні Сідні Свіні інакше, як “зверху гарно та тихо, а всередині ворушиться лихо” і не схарактеризуєш. Коли розповідь дійде до сцени пологів, всім у залі точно стане зле — давненько не доводилося бачити у кіно чогось настільки напруженого і лячного. В певний момент проявить себе і героїня Ванесси Кірбі — акторка, до речі, вже втретє з’являється на екранах в цьому році після “Фантастичної четвірки: Перші кроки” та кримінального трилера “Ніч завжди настає”.

І поки місцевий конфлікт поступово набирає обертів, а наелектризованість свіжого океанічного повітря досягає свого апогею, “Едем” видається цілком захопливим. І на диво актуальним — з моменту подій минуло майже століття, а до ладу так нічого і не змінилося. Стрічка транслює нехитрий меседж “людина людині вовк”, і якщо ми не здатні співіснувати в масштабах, скажімо, материка, то з якого дива повинно щось змінитися на одному окремому острові?

Здається, ніби Говард і компанія видали пікову точку оповіді (власне кульмінацію), а далі не розуміли, як краще фіналізувати історію з огляду на реальні події. Саме цей відрізок здатен зіпсувати враження від в цілому непоганого фільму. В цьому контексті його творці схожі на написаних ними ж персонажів: ніби і хочеться зробити якнайкраще, а у підсумку виходить як завжди. Що, втім, аж ніяк не скасовує факту, що жалкувати про занурення у сумнозвісні перипетії практично 100-річної давнини не доводиться.