16 січня на платформі Netflix вийшов поліційний екшн-трилер “Зрив” з давніми друзями Беном Аффлеком та Меттом Деймоном у головних ролях. За постановку відповідальний Джо Карнаган, з яким Аффлек вже співпрацював на знімальному майданчику “Козирних тузів”. Нагадаємо, попереднім проєктом режисера був катастрофічно провальний бойовик “Тіньовий загін” (2025), тож новинка має дати відповідь на питання, чи не розгубив остаточно свої навички колись досить вправний кінороб. Про це та не тільки поговоримо в поточному огляді.
“Зрив” / The Rip
Жанр поліційний трилер, бойовик
Режисер Джо Карнаган
У ролях Бен Аффлек, Метт Деймон, Стівен Йон, Кайл Чендлер, Теяна Тейлор, Саша Калле, Нестор Карбонелл, Каталіна Сандіно Морено, Скотт Едкінс, Ліна Еско
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
Після вбивства лідерки загону Управління боротьби з наркотиками в Маямі невідомими у масках ФБР розгортає розслідування. Тим часом лейтенант Дейн Думарс, котрий зайняв посаду полеглої начальниці, отримує анонімну наводку з адресою сховку грошей, що належать картелю. Кожному зі своїх підлеглих він чомусь називає різну суму, втім, команда відправляється перевірити інформацію.
Але хай би як новоспечений командир не забрехався, передбачити те, що поліціянти виявляють на місці, він точно не міг. Спойлер: сума знахідки значно переважає найсміливіші очікування. Опинившись в складній ситуації, колеги обдумують подальший план дій. Серед них, зокрема це стосується сержанта Джей Ді Бірна, закрадаються підозри щодо Дейна — усе вказує на його недобросовісність. А тут ще й дзвонять загрозливі недоброзичливці, ймовірно, з наркокартелю, і обіцяють копам влаштувати “веселу” нічку, якщо ті не заберуться з будинку протягом наступних 30 хвилин.
Джо Карнаган прославився кінорежисером, який вміє створювати міцні жанрові зразки, зокрема у жанрі екшн. Це саме він стояв на чолі низки дуже пристойних бойовиків, таких як, наприклад, “Драйвер на ніч” (2014) чи “Boss Level: Врятувати колишню” (2020). Останній натурально нагадував екранізацію відеогри, дарма, що не мав жодного відношення до цифрових забавок. Але найкращою стрічкою у режисерській фільмографії Карнагана є, мабуть, зимовий виживач “Сірий” (2011) з непохитним Ліамом Нісоном та зграєю комп’ютерних вовків.
На жаль, в останні роки справи в кінороба пішли дещо на спад, і найпомітнішою його осічкою став вищезгаданий торішній кошмар “Тіньовий загін”. Але з виходом “Зриву”, підтриманого продюсерством Бена Аффлека та Метта Деймона через їхню Artists Equity, можна сміливо констатувати, що постановник нарешті реабілітувався за минулі невдачі. Принаймні кіно у нього вийшло знову жанрово міцне.
Цього разу Карнаган на пару зі співсценаристом Майклом Макгрейлом, для якого це був повнометражний дебют, роблять ставку не на екшн. І навіть не на комедійні елементи, як це було в тому ж “Врятувати колишню”. “Зрив” становить концентровану психологічну напругу, яка витає у повітрі протягом майже усього хронометражу і не відпускає аж до самої розв’язки. І в цьому його найбільша сила.
Історія буквально живиться параноїдальною недовірою, що виникає між героями, а бойовик справедливо поступається місцем гостросюжетному і вряди-годи непередбачуваному трилеру. Поки розгублені детективи роздумують над тим, що робити зі знайденими мішками грошей, глядача занурюють у тривожне очікування чогось невідворотного і лихого. В якийсь момент починаєш очікувати осади будівлі у дусі “Нападу на 13-й відділок”, однак тут це явище спорадичне: пам’ятаємо, що присутність екшена у стрічці обмежена.
Натомість Карнаган і компанія починають атакувати глядача розгадками таємниць і відповідями на питання, що давно зависли у повітрі. І роблять вони це старим перевіреним способом — грою з монтажем, коли попередні сцени зі зловісними недомовками отримують флешбеки-відповіді. Не сказати, що тут глядача чекають якісь одкровення, та й лиходія можна вирахувати по голосу в дубляжі, але це не скасовує того факту, що спостерігати за тим, що відбувається на екрані, рівномірно цікаво.
У фінальному акті творці таки прогинаються під необхідністю дати бойовика — екшн на рівні, але нічого особливого. І це відверто найслабша частина стрічки. Від задушливої атмосфери недовіри та, відповідно, напруги не лишилося і сліду.
Аффлек і Деймон вже достатньо стріляні, і пристріляні одне до одного, горобці, взаємодія яких не викликає жодних нарікань. На диво мало простору отримали жіночі персонажі, і взагалі, “Зрив” ніби виринув десь з 2000-х, коли поліційні трилери/бойовики були справою пересічною. А одна зі сцен прямо нагадує ранній “Форсаж”.
В цілому на такі речі, як деконструкція жанру чи розрив шаблонів тут ніхто не зазіхає. Навіть натяків немає. Але у вузеньких жанрових штанцях, себто як сповнений напруги трилер, стрічка працює достатньо справно, щоб у вечір вихідного дня з комфортом відпочити від буденних турбот.




Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: