18 березня на Netflix вийшла 5-серійна історична драма “Радіоактивна загроза”, сюжет якої заснований на реальному випадку радіоактивного зараження, що сталося у бразильському місті Гоянія у 1987 році. В огляді коротко розкажемо про ті трагічні події, про скандал, пов’язаний з виробництвом, а також визначимо, чи вартий проєкт уваги.

Рецензія на серіал “Радіоактивна загроза” / Emergência Radioativa

Плюси:

історія, що не може лишити байдужим; актори гарно впоралися зі своїми ролями; до технічного виконання немає нарікань;

Мінуси:

в якийсь момент може здатися, ніби бразильські кінороби намагаються змайструвати “Чорнобиль” на мінімалках; є моменти, коли оповідь дещо просідає;

7.5/10

Оцінка
ITC.ua

“Радіоактивна загроза” / Emergência Radioativa

Жанр історична драма
Шоуранер Густаво Ліпштейн
У ролях Джонні Массаро, Пауло Горгулью, Тука Андрада, Букасса Кабенгеле, Ана Коста, Алан Роча, Марина Мерліно, Вільям Коста, Антоніо Сабоя, Луїс Бертаццо, Кларісса Кіст, Дуглас Саймон
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Гоянія, сонячний вересень 1987 року. Двоє хлопців-шукачів металолому, які й гадки не мають про трагічні наслідки своїх дій, заходять у приміщення занедбаної лікарні, ігноруючи знак радіаційної небезпеки. Там вони знаходять металеву капсулу з апарату для променевої терапії та, звісно, забирають цінну знахідку з собою, після чого за щедру винагороду залишають її на звалищі, що належить Евенільдо.

Згодом чоловік помічає, що всередині капсули щось красиво світиться у темряві. Таки діставшись до вмісту, він виявляє, на перший погляд, нешкідливий порошок. Евенільдо не вигадує нічого кращого, ніж взяти його додому, щоб показати рідним та сусідам. Усі захоплено вивчають диво-речовину, хтось натирає “магічним” порошком шкіру, з ним бавляться діти. Приречені ще не знають, наскільки високу ціну їм доведеться заплатити за свою недбалість та легковажність.

Після таких серіалів, як торішній аргентинський “Етернавт” і бразильська “Радіоактивна загроза” вкотре ловиш себе на думці, що Netflix цінний не голлівудським конвеєром, який там відповідає радше за кількість, а проєктами родом з країн, чия кінематографія значно скромніша. І, відповідно, на стримінгових платформах, чи тим більше у прокаті, подібне кіно з’являється не часто. А тому нерідко лишається непоміченим.

Але якщо в “Етернавті” смертельна небезпека була вигадкою, зокрема сюжет ґрунтувався на культовому аргентинському науково-фантастичному коміксі з політичними алюзіями, то тутешні події цілком реальні. У 1987 році в Гоянії справді відбулося радіоактивне зараження цезієм-137, що стрімко розповсюджувалося містом. У підсумку йому піддалися 249 людей. Четверо померли буквально наступного місяця, серед них була 6-річна дівчинка.

Звичайно, в контексті місцевої теми аж ніяк не можна не згадати про “Чорнобиль” (2019) від HBO — еталонне перенесення реальної техногенної катастрофи в площину кіноекрана, також, до речі, з п’ятьма епізодами. Щобільше, чорнобильська біда напряму згадується тут, адже між інцидентами пройшло трохи більше як рік. Для жителів Гоянії, які чули про далекий Чорнобиль хіба що у ЗМІ, страх постраждати від радіації став реальністю.

В багатьох аспектах HBO-шний хіт та бразильська новинка перегукуються — необізнаність людей про небезпеку, ізольовані опромінені у лікарняних ліжках, палкі дискусії у високих кабінетах тощо — усе це присутнє. Навіть певною мірою аналог Легасова є. Не кажучи про недбалість, яка призводить до трагедії, та владу, котра щосили намагається запевнити, що все під контролем. Однак за своїм масштабом, з очевидних причин, це все-таки несумірні історії.

“Радіоактивна загроза” також доводить, що саме життя пише куди тривожніші драми, ніж будь-який, наймайстерніший сценарист. Тому що лишитися байдужим до того, що відбувається на екрані — рішуче неможливо. Під час перегляду ви неодноразово будете журитися, що ті чи інші персонажі поводяться саме так, особливо з огляду на розуміння того, чим все це закінчиться. Чи то ігри маленької дівчинки з яскравим порошком, чи натирання шиї дівчини — без суму на це дивитися неможливо.

Методично, без пафосу та надлишкового героїзму, автори серіалу (синонім шоу тут буде вельми недоречний) показують, як звичайні науковці, лікарі, словом, прості смертні намагаються зарадити біді, бути готовим до якої апріорі неможливо.

При цьому звинувачувати у тому, що сталося босоногих збирачів металолому чи необачних постраждалих, дехто з яких і писати не вміє, не те що ніколи не чули про хлорид радіоактивного цезію-137, хочеться в останню чергу. Першочергово питати треба з тих, хто залишив смертельно небезпечну капсулу у покинутому приміщенні без належного нагляду.

У четвертому епізоді у кадрі з’являться зовнішні консультанти у вигляді експертів навіть не з Радянського Союзу, а прямо з росії. Однак персонажі це другорядні, якщо не сказати, що епізодичні, тому значним чином на сюжет вони не впливають.

Виробництво “Радіоактивної загрози” піддалося критиці з боку Муніципальної ради культури Гоянії, яка засудила те, що фільмування відбулося у Сан-Паулу. Невдоволення організації цілком справедливе, але важливо інше — саме інцидент 1987 року дав зрозуміти, що старі правила контролю за радіацією в медицині та промисловості були надто слабкими. Після цього МАГАТЕ запровадило жорсткі норми безпеки. Зокрема, це стосувалося і Бразилії.

У підсумку — серіал вдався. Бразильські кінороби майстерно інтерпретували трагічні події — побудували захопливу драматичну оповідь, підібрали хороших акторів, добре попрацювати з історичним сетингом тощо. Словом, доклали багато зусиль, щоб глядач ніби перенісся у тодішню Гоянію і став безпосереднім свідком страшного лиха 40-річної давнини.