Питання до кожного з нас — чи бачимо ми зміни, які відбуваються навколо нас? Чи ви помітили, що ваші діти та учні рідше читають книги, а замість значущих дискусій вважають за краще обговорювати відео з TikTok та YouTube? А може ви помічаєте, що вам важко зосередитись на такій довгій статті, як ця?

Нас це буде цікавити в контексті загальносвітових кризових явищ в освіті, адже дослідження ОЕСР показують зниження результатів у PISA починаючи з 2010 року, і саме в ці роки маємо різке збільшення користувачів мобільного Інтернету і соцмереж, а в TikTok 80% авторів відео — користувачі до 25 років, окрім того TikTok не обмежує доступ за віком і не цензурує вміст відео.

Окрім того, підлітки не в змозі контролювати час перебування в соцмережах — у багатьох країнах час перебування дітей в TikTok досягає 40 годин на тиждень. Хіба це не може вплинути на успішність в навчанні? Спостережувана кореляція може не мати причинно-наслідкового зв’язку, але вона вказує на те, що зміни в способі споживання інформації та проведенні часу впливають на навчальні результати.

Щоб зрозуміти причини та можливі наслідки, нам варто розпочати з питання — чому люди вчаться і що стимулює інтерес до навчання.

Чому люди вчаться?

Процес навчання є невід’ємним від прагнення до вивчення навколишнього світу, і це притаманно не тільки людям — тварини теж постійно досліджують навколишній світі, адже від цього залежить їх виживання — їм потрібна їжа, вода і партнер для відтворення потомства, які не завжди знаходяться поруч.

У рослин такої потреби не виникає, адже насіння проростає там, де вже є достатнє зволоження, енергетичні потреби загалом задовільняють сонячні промені, а матеріал для формування організму рослина добуває безпосередньо з повітря — вуглекислий газ.

Також людям, як і тваринам притаманний обмін інформацією в групах, який дозволяє їм краще взаємодіяти — допомагає у виживанні, добуванні їжі, формуванні певної соціальної ієрархії або навчанні.

Процес пізнання (вивчення навколишнього світу) забезпечується чинниками внутрішньої та зовнішньої мотивації. Внутрішня мотивація не є тим, що притаманне тільки людям — тваринам теж притаманна цікавість, оскільки вони отримують задоволення від самого процесу дослідження, який стимулюється через нейробіологічні механізми.

Адже надходження нової інформації активує викид дофаміну (нейромедіатора, який викликає відчуття задоволення) — це підкріплює поведінку, спрямовану на отримання нової інформації (наприклад, у тварин — пошук їжі, у людей — інтелектуальну цікавість).

Зовнішня мотивація — їжа для тварин, гроші чи суспільне схвалення для людей, теж впливає на дофамінову систему, і це стимулює подальше навчання. Зважаючи на це процес навчання ми маємо розглядати не просто як прояв вищої психічної функції, притаманної тільки людям, а як складний нейрофізіологічний процес, який у комплексі пов’язує можливості рецепторів органів чуття, провідної системи, та системи опрацьовування і збереження інформації (нейронів гіпокампу та неокортексу).

Хоча базові механізми прагнення до пізнання у людей і тварин схожі, але люди, внаслідок вищої організації нервової системи, володіють певними унікальними можливостями, притаманними, можливо, лише Homo sapiens :

• абстрактне мислення, яке проявляється у тому, що людина може оперувати не тільки з конкретними об’єктами, які вона безпосередньо бачить/відчуває, а й з уявними категоріями — це проявляється у творчості, передбаченні наслідків через моделювання подій та яви тощо;
• мова та культура, які полегшують передавати знання між поколіннями або у спільноті(хоча і тварини теж вчаться певним способам дій у батьків або інших тварин у зграї/стаді.
• найголовніше, що нас відрізняє від тварин — це свідоме цілепокладання, при якому навчання відбувається заради майбутнього, а не лише для негайного виживання (принаймі так має бути).

Разом з цим ми маємо розуміти, що вищеперелічені можливості не є притаманними людині від народження, а такими, які формуються під час перебування людини у спільноті собі подібних та під час навчання.

Людський мозок еволюціонував для постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Якщо людину позбавити всіх зовнішніх подразників (стан сенсорної депривації), це призведе до серйозних психічних і фізіологічних наслідків.

У дослідах Дональда Гебба з університету Макгілла добровольців поміщали в спеціальні звукоізольовані камери без світла, звуків та з обмеженням дотикових відчуттів — і вже через 2–3 години у багатьох виникали галюцинації, тобто мозок починає “генерувати” власні образи та звуки, а через добу — серйозні когнітивні, а з часом і фізіологічні, порушення: відсутність стимулів призводить до дезорієнтації, втрати почуття часу, труднощів у логічних роздумах, дехто відчував сильну тривогу або навіть параною, порушувався сон, з’являлися м’язові спазми, виникали зміни серцевого ритму і тиску через відсутність зовнішніх орієнтирів.

Позбавлення зовнішніх стимулів призводить мозок до “збоїв” — від галюцинацій до психічних розладів, і це підтверджує, що пізнання світу та зовнішні впливи критично важливі для нормального функціонування свідомості.

Сенсорне та інформаційне перевантаження теж не є чимось, чим можна знехтувати — коли людину занадто сильно або тривало піддають інтенсивним стимулам (шум, світло, соціальні медіа, інформаційний потік), її нервова система не встигає обробити всі вхідні сигнали, що призводить до когнітивних порушень, психо-емоційних розладів і навіть до фізіологічних реакцій.

Класичні експерименти з сенсорним перевантаженням Георга Зімеля довели, що постійні стимули призводять до “притуплення” реакцій. Сучасні дослідження інформаційного перевантаження проведені в Microsoft показали, що середній час концентрації людини скоротився з 12 до 8 секунд через постійне перебування соцмережах.

Зниження концентрації уваги виникає через те, що мозок намагається обмежити надходження “зайвої” інформації, яка фізіологічно не може бути опрацьована. Також надмірні дані перевантажують робочу пам’ять, ускладнюючи запам’ятовування.

Надлишок інформації може викликати стрес та відчуття тривоги, оскільки це активізує мигдалевидне тіло, що викликає відчуття небезпеки, як наслідок — збільшення рівня кортизолу (гормону стресу), це може порушувати сон і травлення.

Отже, для ефективного навчання має бути збалансовано кількість навчальної інформації, яка має опрацьовуватись під час освітнього процесу:

• недостатня кількість інформації буде гальмувати процес навчання;
• надлишок інформації може бути навіть гіршим, ніж її недостатня кількість, адже може сприяти зниженню когнітивних функцій та виникненню психофізіологічних розладів

Чому діти перестали читати книги?

Бібліотеки, які ще 20–30 років були популярними серед дітей, спорожніли. Вони почали пропонувати читачам нові послуги, але залучити дітей до активного читання поки що не вдається — у дітей змінився формат сприйняття інформації як через розвиток так званого “кліпового мислення” — 65% школярів не можуть утримувати увагу на тексті довше 10 хв. (PISA, 2021 р.), так і через те, що перегляд відео (TikTok, YouTube) вимагає значно менше когнітивних зусиль, ніж читання (Nature Human Behaviour, 2023 р.).

На це вплинули й соціальні фактори, адже тепер відсутні практики читання вголос та переказування прочитаного, а в школах більшість уроків літератури зосереджені на аналізі коротких уривків, а не повних книг, причому у деяких випадках обговорюють і аналізують не художні твори, а фільми, зняті за їх мотивами.

Також книги не витримують конкуренції з цифровими технологіями, у 2023 році середній час, який діти проводять у соцмережах або за комп’ютерними іграми сягнув до 7–9 годин на добу, тобто час в соцмережах вже порівняний з часом, який діти проводять в школах.

45% підлітків вважають книги “занадто повільними” порівняно з відео (Pew Research, 2022 р.), і, як не дивно, падіння інтересу до читання найвище у країнах з високим рівнем цифровізації (Південна Корея, Швеція — 35% за 5 років, звіт UNESCO, 2023 р.). Дослідження 2021 року, у якому було залучено 11000 підлітків показало, що при зростанні часу в соцмережах на 1 год в день, читання книг зменшується на 23%.

Діти в соцмережах або “цифровий наркотик” для підлітків

Соціальні мережі, без сумніву, стали одним з найбільш важливих феноменів початку ХХІ ст., який суттєво змінив спосіб спілкування людей завдяки багатьом чинникам, таким як:

• швидкість комунікації — можливість миттєво ділитися інформацією з тисячами (або навіть мільйонами) людей;
• анонімність та віртуальна цифрова “особистість” для багатьох стали способом самоствердження в суспільстві;
• ефект “соціального доказу” — користувачі схильні повторювати те, що роблять інші (уподобайки(likes), репости, тренди);
• алгоритми залучення — соцмережі використовують психологічні механізми (дофамінові “нагороди” за лайки, коментарі) для утримання уваги;
• персоналізація контенту — алгоритми підлаштовуються під інтереси користувача, роблячи соцмережі “наркотично” привабливими;
• економіка уваги — бізнес-модель, де платформи заробляють на рекламі, утримуючи користувачів якомога довше.

Для користувача соцмережа є способом спілкування та отримання інформації, для компанії-власника соцмережа є способом отримання прибутків, і оскільки основним способом є відкрита або прихована реклама, тому для соцмережі критично важливими є кількість користувачів і час їх перебування на платформі.

Саме з цих причин деякі соцмережі (TikTok, Roblox, YouTube Kids) орієнтуються на користувачів дитячого віку, і це зовсім не через “гуманітарні цілі”, адже це маркетингова стратегія, яка спрямована на формування звички використання соціальних мереж з дитинства — якщо дитина звикає до платформи, вона, ймовірно, залишиться її користувачем і в дорослому віці. Крім того, діти теж впливають на покупки через витрати батьків на іграшки, ігри (у тому числі й комп’ютерні) та розваги.

Питання щодо кореляції між залученістю дітей до соціальних мереж, таких як TikTok, і зниженням їх когнітивних здібностей останнім часом хвилює не тільки психологів та педагогів, а й політиків, хоча це достатньо складний і багатоаспектний феномен. Наразі є кілька ключових загальновизнаних моментів, які варто враховувати:

1. Вплив на увагу та концентрацію — соцмережі, такі як TikTok або YouTube Shorts використовують короткі, швидкозмінювані відео, які легко сприймаються дітьми, але їх перегляд яких може сприяти зниженню зосередженості та зменшенню тривалості концентрації уваги, що може впливати на здатність дітей довго утримувати увагу на одному завданні, що важливо для навчання.
2. “Інфотоксикація” та ефект “переповнення інформацією” — постійне надходження нової інформації під час перебування соцмережах може призводити до інформаційного перевантаження, яке своєю чергою може ускладнювати процеси запам’ятовування та обробки інформації, що впливає на когнітивні функції.
3. Зменшення часу для навчання та розвиток — якщо діти проводять багато часу в соцмережах, це може зменшувати час, який вони витрачають на читання, навчання, фізичну активність або інші розвивальні заняття.
4. Тривале перебування в соціальних мережах, особливо ввечері або вночі, може порушувати режим сну, що своєю чергою може викликати синдром постійної втоми та психофізіологічні розлади.
5. TikTok не обмежує доступ за віком і не цензурує контент, що може призводити до перегляду невідповідного для дітей відео. Це може впливати не тільки на навчальні результати, але й на емоційний стан та соціальну поведінку.

За даними ByteDance, 80% авторів відео в TikTok — це користувачі до 25 років, і це свідчить про те, що платформа активно залучає молодь, яка ще не має повноцінних навичок самоконтролю, а відсутність механізмів контролю часу перебування в соцмережі призводить до того, що діти проводять у ній занадто багато часу, часто в шкоду навчанню, сну та іншим важливим аспектам розвитку.

Звичайно, що дехто може дорікнути, щодо того що не всі аспекти використання соцмереж є негативними, адже за допомогою соцмереж можна поширювати навчальний контент, розвивати соціальні навички та стимулювати творчість, і без сумніву це так, але такі чинники у більшості популярних соцмереж насправді є досить малими, щоб впливати на загальні тенденції.

Згадане вище не є притаманним тільки Україні — це є загальносвітовою проблемою, і вже декілька років освітяни, громадські діячі та політики починають бити на сполох, адже ми спостерігаємо досить чітку кореляцію між зростанням кількості користувачів соцмереж, появою “дитячих” соцмереж і падінням результатів у дослідженнях PISA.

Сучасна система освіти намагається адаптуватися до викликів, які створюють соціальні мережі, але цей процес є складним і неоднозначним, є спроби використання соцмереж як освітніх інструментів — через створення навчальних груп у Viber, Facebook, Telegram, Google та Microsoft пропонують платформи для онлайн-курсів та вебінарів (Google Classroom, Microsoft Teams), дехто намагається “гейміфікувати навчання”, використовуючи “техніки” із соцмереж (уподобання-лайки, досягнення, бейджі, рейтинги, інтерактивні завдання тощо) для підвищення мотивації.

Також ми спостерігаємо зміну методів викладання (це не загальна тенденція, але це вже є), коли вчителі та викладачі намагаються використовувати короткі форми подачі матеріалу, подібно до роликів TikTok або Reels — міні-лекції, інфографіка, відео до 5 хвилин.

Звичайною практикою є інтерактивність з використанням Kahoot! або подібних застосунків для тестів та обговорень. Деякі вчителі пропонують учням презентувати свої роботи в соцмережах або вести наукові блоги в Instagram або TikTok.

Насправді все це є “паліативом”, схожим на те, коли ми не можемо боротися з наркотичною залежністю, то маємо використати її собі на “користь”, але “користь” у цьому випадку є досить сумнівною, адже ми йдемо шляхом не зменшення, а збільшення часу перебування дітей в соцмережах, тобто ті фактори, про які ми згадували вище(інформаційне перевантаження, “інфотоксикація” та інш.), не тільки залишаються, а й посилюються.

Ми маємо розуміти, що лекції щодо “цифрової гігієни” та “тренінги з медіаграмотності” цієї проблеми не вирішать — має нічого бути зважена державна політика щодо регулювання доступності соцмереж для дітей і підлітків та система заходів з обмеження “інфотоксикації” та інформаційного перевантаження.