Енергонезалежність бізнесу: скільки «коштує» темрява та як не помилитись, вибираючи систему автономності

Сьогодні питання енергонезалежності для українського бізнесу — від локальної кав’ярні до промислового підприємства, — перейшло з розряду бажаного у категорію необхідного. Проте купівля інвертора та акумулятора — лише вершина айсберга. Разом із експертами ринку розбираємося, як правильно рахувати збитки, чому системи на 8 годин «падають» за дві та як юридично захистити інвестиції в енергобезпеку.

Матеріал підготовлено за результатами панельної дискусії «Безперервність бізнесу: коли енергія і безпека працюють разом», яка відбулася 22 січня на найбільшому в Україні заході у сфері безпеки СИНЕРГІЯ БЕЗПЕКИ, організованому компанією VIATEC.

Експерти панельної дискусії:

• Наталія Черняєва, експертка з впровадження систем накопичення енергії, регіональна менеджерка KSTAR в Україні;
• Гнат Дудка, експерт з інтеграції енергетичних рішень, власник Energy Smart Solution;
• Ольга Савченко, старша партнерка юридичної компанії Altelaw&Sempra.

Економіка простою мовою: що насправді втрачає бізнес під час відключень 

Більшість підприємців під час відключень світла рахують лише втрачену виручку. 

«Однак реальна вартість години без електроенергії завжди вища, ніж здається власнику», — пояснює Наталія Черняєва.

До повної обсягу витрат входять:

• Прямі збитки: недоотриманий виторг та зіпсована сировина або продукція.
• Операційні витрати: зарплата персоналу, який не може працювати, але перебуває на зміні; штрафи за зрив контрактів.
• Технологічні втрати: витрати на перезапуск виробничих ліній; збої в налаштуваннях обладнання та програмного забезпечення.
• Втрачена лояльність клієнтів (LTV): клієнт, який одного разу прийшов до зачинених дверей або отримав збій у сервісі, у більшості випадків не повертається.

Для кав’ярні година простою може коштувати 5 000 грн. Для виробництва — сотні тисяч або мільйони гривень.

«Коли ці цифри з’являються на папері, бюджет енергетичного проєкту вже не здається великим», — пояснює Наталія Черняєва. 

Чому система не тримає: головні помилки розрахунків 

Часто трапляється ситуація: замовили систему на 6–12 годин автономності, а вона вимикається через 2–3 години. 

За словами Гната Дудки, причини майже завжди системні:

1. Поверхневий аудит. Очікуване навантаження (споживання) часто відрізняється від теоретичних паспортних даних під’єднаного обладнання.
2. Приховані споживачі. Обігрівач, чайник або кондиціонер, увімкнені на хвилинку, можуть звести нанівець роботу всієї системи. Одна дуйка на рецепції — і акумулятори сідають у рази швидше.
3. Пускові струми. Дешеві інвертори, підібрані без значного запасу потужності, не можуть впоратись з пусковими струмами технічного обладнання. 
4. Відсутність культури користування. Навіть найдорожче рішення не є безлімітним. Без чітких сценаріїв роботи та інструкцій для персоналу система приречена.

«Коли в тендері беруть участь кілька компаній, якісна пропозиція часто програє дешевшій. Але з часом проблеми виникають у тих, хто демпінгує, а не у тих, хто робить ставку на якість і відповідальність», — зазначає Гнат Дудка. 

Автономність vs безперервність: що вам потрібно

Під час вибору систем резервного живлення критично важливо розрізняти два поняття, які часто помилково ототожнюють, але які вирішують різні бізнес-задачі та мають різну вартість.

Автономність (інвертор + акумуляторні батареї) забезпечує можливість продовжувати роботу у разі зникнення електропостачання. Однак такі системи мають ненульовий час перемикання — зазвичай у діапазоні 10–50 мс. Для освітлення або побутового обладнання ця пауза непомітна, але для серверів, мережевої інфраструктури, медичного чи промислового обладнання вона може спричинити збої, перезапуски або втрату даних.

Безперервність (UPS) працює за іншим принципом і забезпечує нульовий час перемикання. Навантаження постійно живиться від інвертора, а зовнішня мережа або генератор не впливають на стабільність живлення. Такі рішення застосовуються там, де навіть короткочасне падіння напруги є неприйнятним, наприклад, для медичного обладнання.

Бізнесу варто порівнювати не вартість UPS із ціною інвертора, а вартість безперервності з вартістю збою. Якщо коротка зупинка призводить до перезапуску лінії, втрати даних, порушення технологічного процесу або ризиків для безпеки — рішенням має бути UPS. Якщо ж наслідки обмежуються короткою паузою в обслуговуванні клієнтів без критичних втрат — автономної системи може бути достатньо.

«В автономному живленні вирішальне — не обладнання, а те, як воно реалізоване технічно. Навіть якісна система не працює, якщо вона складна для користувача. Потрібно закладати реальні аварійні сценарії: у потужних енергетичних системах перемикання під навантаженням може сягати до 50 мілісекунд, і обладнання це відчуває. Саме тому УПСи є обов’язковим елементом — вони нівелюють момент перемикання. У критичній ситуації людина не має думати, що і куди перемикати — вона має в темряві одним рухом увімкнути живлення. Технічні рішення повинні бути простими для користувача, надійними, прорахованими й із запасом міцності. Бо коли все погасло й почалася паніка, жодні інструкції вже не працюють», — зауважує Гнат Дудка. 

Юридичний щит: договір і гарантії

Енергетичне обладнання — це дорога інвестиція. Договір на одній сторінці тут не працює. Ольга Савченко пояснює, на що варто звернути увагу, укладаючи договір з інсталятором:

• Відповідальність сторін. Чітко пропишіть, за що відповідає інсталятор (монтаж, налаштування), а за що — постачальник (наприклад, заводський брак).
• Зв’язок із виробником. Обирайте бренди, що мають офіційні сервісні центри в Україні. Це гарантує швидкий ремонт, а не очікування запчастин з-за кордону місяцями.
• Специфікація. Саме тут мають бути прописані всі технічні нюанси: ємність, пікові навантаження та умови експлуатації.
• Форс-мажори. Враховуйте «дії третіх сторін» (обстріли, проблеми в загальній мережі), які не залежать від якості обладнання.

Замість висновків

Енергонезалежність — це інвестиція з довгим горизонтом, де помилка на старті коштує дорожче, ніж саме обладнання. Ринок пропонує багато рішень, але лише частина з них відповідає реальним умовам роботи бізнесу під навантаженням і в кризових сценаріях.

Успішні кейси об’єднує не вибір «найпотужнішої» системи, а здатність бізнесу заздалегідь визначити критичні процеси, допустимий рівень ризику та межі відповідальності кожної зі сторін. Саме така логіка — від управління ризиками, а не від технічних характеристик — дозволяє перетворити енергонезалежність з вимушеного витратного пункту на елемент керованості й стійкості компанії.

Більше інсайтів від експертів дивіться у відео: