У 1978 році комп’ютери ще не були масовим явищем, а інтернет у тому вигляді, як ми його знаємо сьогодні, ще не існував. Проте навіть тоді були ентузіасти, які бачили потенціал у комп’ютерних мережах і прагнули створити щось більше, ніж просто окремі машини для обчислень. Одними з таких піонерів стали Ворд Крістенсен і Ренді Сьюз — програмісти та члени комп’ютерного клубу Chicago Area Computer Hobbyists’ Exchange (CACHE).

У січні 1978 року Чикаго накрила сильна хуртовина, яка паралізувала місто. Замість того щоб витрачати час на очікування кращої погоди, Крістенсен і Сьюз вирішили реалізувати ідею, яку давно обговорювали: створити систему, що дозволяла б комп’ютерним користувачам обмінюватися повідомленнями без фізичних зустрічей чи паперових записок.

Так народився CBBS (Computerized Bulletin Board System) — перша у світі електронна дошка оголошень. Система працювала на комп’ютері S-100 з процесором Intel 8080 і підтримувала підключення через модем. CBBS дозволяв користувачам телефонувати до системи, залишати текстові повідомлення, читати відповіді інших і навіть вести дискусії, хоч і з великими затримками.

16 лютого 1978 року CBBS було запущено, і він став справжнім проривом. На той момент одночасно під’єднатися міг лише один користувач (оскільки система працювала через одну телефонну лінію), але це не завадило їй прокласти шлях до багатьох BBS по всьому світу. У 80-х і 90-х роках дошки оголошень стали центром спілкування для програмістів, геймерів, хакерів і всіх, хто цікавився комп’ютерними технологіями. Тут обговорювалися новини, поширювалися програми, обмінювалися файлами, а також зароджувалися перші інтернет-спільноти.

Крістенсен і Сьюз описали свій винахід у статті «Computerized Bulletin Board System for Hobbyists», опублікованій у журналі Byte у листопаді 1978 року. Саме ця стаття допомогла ідеї BBS поширитися серед комп’ютерних ентузіастів по всьому світу.

CBBS став не просто технічним досягненням, а важливим культурним явищем, яке вплинуло на розвиток інтернет-форумів, чатів і, зрештою, сучасних соцмереж. Він довів, що навіть за допомогою обмежених технологій можна створити цифрову спільноту, здатну об’єднувати людей навколо спільних інтересів.