Супутникові дані демонструють, що слабке місце у магнітному полі Землі над південною частиною Атлантичного океану збільшується у розмірах з 2014 року.

Регіон, відомий як південноатлантична аномалія, збільшився у розмірах, що дорівнюють приблизно половині європейського континенту. Аномалія утворює виступ у бік Африки, де поле слабішає найшвидше. 

Аномалію пов’язують з загадковими коливаннями поблизу зовнішнього ядра планети. Вона може представляти небезпеку для супутників, які пролітають над цим регіоном. 

Аномалію вперше виявили ще у 19 столітті. Всередині магнітне поле, що виходить з надр планети, опускається на висоту до 200 км над поверхнею, що значно нижче середньої висоти поля, яка складає близько 650 км. Магнітне поле захищає Землю та об’єкти на низькій навколоземній орбіті від сонячного вітру, рентгенівського та УФ-випромінення.

На думку Кріса Фінлі та його колег, аномалія продовжує збільшуватись у розмірах і поширюватись на схід через дивні потоки на кордоні між мантією Землі та зовнішнім ядром — планетарними шарами, стиснутими між земною корою та внутрішнім ядром. Магнітне поле значною мірою утворюється зовнішнім ядром Землі — бурхливим океаном розплавленого заліза на глибині приблизно 3 тис. км під поверхнею. Рідке залізо генерує електричні струми, потік яких утворює магнітне поле, що шириться у мантію та пронизує атмосферу, утворюючи два великих кільця, які з’єднуються поблизу полюсів.

Вчені до цього виявили, що магнетизм у деяких областях під південноатлантичною аномалією, який генерується зовнішнім ядром, повертається до ядра, а не потрапляє назовні. Ці закономірності отримали назву областей оборотного магнітного потоку. Вони можуть мігрувати та збільшуватись, що пояснює зростання розмірів аномалії протягом останніх 11 років. 

Вчені помітили незвичайні зміни у даних, отриманих в рамках місії Swarm Європейського космічного агентства (ESA). Місія використовує три однакових супутники для вимірювання сигналів від магнітного поля. Були також виявлені зміни у динаміці магнітного поля над Канадою та Сибіром, де магнетизм виявився більш інтенсивним, ніж зазвичай від початку вимірювань у 2013 році.

Нове дослідження демонструє, що з 2014 року магнітне поле над Канадою трохи послабшало, а над Сибіром навпаки посилилось. Область сильного магнітного поля над Канадою скоротилася на площу, майже порівняну з площею Індії, тоді як область сильного магнітного поля над Сибіром збільшилася на площу, що дорівнює Гренландії. Дослідники пов’язують зміни зі зміщенням північного магнітного полюса Землі у бік Сибіру останніми роками, але розуміння динаміки необхідні додаткові спостереження. 

Результати дослідження опубліковані у журналі Physics of the Earth and Planetary Interiors

Джерело: LiveScience