У Сонячній системі своїми кільцями перш за все відомий Сатурн, однак Урану теж є чим похвалитися. Крижаний гігант має 13 кілець – 11 з них (9 основних та 2 темніших пилових) чітко видно на останньому зображенні, яке зробив телескоп Джеймса Вебба.
Деякі кільця Урана настільки яскраві, що зливаються на знімку – однак найдивовижніше те, що камера ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam) виявилась настільки чутливою, що зафіксувала два найглибші пилові кільця планети. Раніше їх вдалось побачити лише двом апаратам – «Вояджеру-2», який пролітав повз гіганта у 1986 році, та обсерваторії Кека з передовою адаптивною оптикою.
Однак «Вояджер-2» побачив планету, як інертну блакитну мармурову масу без чітких рис – а фото JWST розкриває більше унікальних деталей крижаного гіганта. Його камера ближнього інфрачервоного діапазону добре підходить для захоплення зображень дуже слабких об’єктів – коронографи NIRCam блокують будь-яке світло, що надходить від яскравіших об’єктів поблизу, тому інструмент може похвалитися більшою чутливістю та здатністю «бачити» хвилі з більшою довжиною.
«Уран ще ніколи не виглядав так добре», – коментують в NASA.
Уран має унікальну орбіту в Сонячній системі, обертаючись навколо нашої зірки ніби на боці під кутом 90 градусів. Це спричиняє екстремальні пори року на планеті – коли кожен полюс піддається постійному сонячному світлу протягом 42 років, перш ніж зануритися в темряву на такий же довгий час.
Наразі на північному полюсі Урана весна – на правій стороні зображення видно полярну крижану шапку, де виділяється велика світла пляма та кілька яскравих хмар. Такі хмари типові для планети і їх можна побачити в інфрачервоному діапазоні; вважається, що вони пов’язані зі штормовою активністю на крижаному гіганті. Дані, зібрані телескопом Вебба, мають допомогти розгадати таємницю того, чому ця полярна шапка з’являється під прямими сонячними променями у теплі періоди, але зникає восени.
Крім того, телескоп Вебба зловив 6 із 27 відомих супутників Урана – на фото видно найяскравіші з них.
Надалі обсерваторія продовжить спостереження за Ураном – очікується, що розширене дослідження дозволить побачити ще два слабші зовнішні кільця планети, які виявив телескоп Габбла у 2007 році.
- Телескоп Джеймса Вебба було запущено в космос у грудні 2021 року, а в середині січня 2022 року він дістався робочої гало-орбіти навколо другої точки Лагранжа в системі Сонце-Земля, і в липні після кількох місяців калібрування приладів та юстування оптики нарешті взявся за виконання своєї наукової програми. Серед основних цілей Джеймса Вебба — атмосфери екзопланет, протоскупчення, навколозіркові диски, квазари, транснептунові об’єкти та комети.
- У вересні 2022 року телескоп отримав знімки першої екзопланети — HIP 65426b, гіганта, який, як вважається, у кілька разів перевищує масу Юпітера – найбільшої планети Сонячної системи. Серед інших, зафіксованих обсерваторією об’єктів – Квінтет Стефана, туманність Південне Кільце, туманність Кіля, Стовпи Творіння. Телескоп також зібрав дані, аналіз яких допоможе астрономам визначити склад атмосфери Марса та його поверхні; зробив найчіткіше фото кілець Нептуна, зняв Юпітер з полярним сяйвом, що в тисячу разів сильніше за земне; попрацював одночасно з Габблом, знявши момент зіткнення зонда DART з астероїдом, а також показав галактики, які утворилися приблизно через 350 мільйонів років після Великого вибуху.