З 21 серпня в кіно можна подивитися австрало-американський боді-горор “Одне ціле”, що став режисерським повнометражним дебютом для австралійця Майкла Шенкса. Після успіху низки представників жанру, зокрема скандальної “Субстанції”, зовсім не дивно, що останніми роками “тілесні жахи” замайоріли на екранах з новою силою. Щобільше, навіть один з батьків-засновників цього кінематографічного напрямку Девід Кроненберг не так давно видав свій “Саван”, де образ скаліченої Діане Крюгер надовго зависає у пам’яті після перегляду. Чи запам’ятовується чимось стрічка Шенкса — розбираємося в нашій рецензії.

“Одне ціле” / Together 

Жанр боді-горор
Режисер Майкл Шенкс
У ролях Дейв Франко, Елісон Брі, Деймон Герріман, Міа Морріссі, Джек Кенні, Карл Річмонд, Франческа Вотерс
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Тім та Міллі вже давно разом, але помітно, що пара переживає не найкращі часи. Після прощальної вечірки у колі друзів вони переїжджають у сільську місцевість в будиночок, розташований неподалік лісу. Там Міллі має вчителювати у місцевій школі, а Тім намагатиметься далі займатися музикою, хоча про славу рок-зірки йому лишається хіба мріяти.

Одного разу закохані вирушають на прогулянку у ліс, але там ненароком провалюються в якусь зловісну печеру, де вирішують перечекати сильну зливу. З огляду на непереборну спрагу, Тім не цурається випити води з тамтешнього джерела, а незабаром відчуває дивну тягу до своєї партнерки. Згодом це почуття стає взаємним, і спантеличених молодих людей починає фізично притягувати одне до одного, неначе магнітом.

Існує такий тип кіно, який заведено характеризувати сімейним — зазвичай на такі фільми ходять усією родиною, а сюжети в них максимально прості та безпечні. Під цю категорію підпадає, наприклад, “Minecraft: Фільм”, або той самий “Світ Юрського періоду”, якщо малі вже виросли зі штанців молодшої школи. “Одне ціле” також можна назвати фільмом сімейним. Тільки з тим застереженням, що розрахований він виключно на двох закоханих.

За доброю жанровою традицією за усіма тілесними жахіттями прихована очевидна метафора, в нашому випадку тривалих співзалежних стосунків (і тих наслідків, які з цього випливають). Особливо таких, які дають тріщину. Можливо десь міцніших. Але однозначно таких, коли здається, що неможливо уявити своє життя без того, з ким лягаєш спати увечері та прокидаєшся вранці. З ким їси одну й ту саму їжу. З ким дихаєш одним повітрям. З тим, хто завжди поруч.

Досвідченим подружжям, або давнім партнерам, які ще не узаконили свої стосунки, добре відомо, що незалежно від того, переживаєте ви добрі часи чи погані, то все одно впливаєте одне на одного кардинальним чином. “В певний момент ми справді не можемо розрізнити, де закінчується одне життя і починається життя нашої другої половинки” — відзначає режисер.

Там, де інші, ймовірно, зніяковіли б, ці двоє зосереджені на сцені без зайвих думок. Колись брати Фарреллі зняли комедію про сіамських близнюків “Застряг у тобі” (2003), і місцева сцена сексу (а точніше того, що відбувається після нього) буквально інтерпретує цю назву.

Вистачає тут і непривабливого, а для тілесного жаху це обов’язковість, глядацькому оку контенту. Таємнича печера з магічною водою нагадує дизайни Ганса Рудольфа Ґіґера часів “Чужого”, і в якийсь момент може здатися, ніби це лігво Королеви Чужих, яка зараз випірне з-за рогу, щоб покарати непроханих гостей. Звісно, ніяких ксеноморфів у кадрі не буде, але своя почвара для глядача приготована.

“Одне ціле” вкотре нагадує, що Neon чудово вміє піарити свої жахастики, достатньо згадати торішній “найстрашніший фільм десятиліття” “Довгоніг” з невпізнаваним Ніколасом Кейджем. Стрічка Шенкса позиціюється як “найкращий горор року”, що декларує нам офіційний постер, котрий цитує огляд від Insession Film. Можливо йдеться про подкаст. Але якщо взяти до уваги текстову рецензію, то, по-перше, у згаданому медіа фільм називають “найкращою комедією жахів року” (хоча кумедного тут не так щоб багато), а по-друге, це напевно не найкращий горор навіть цього місяця — згадуємо шокуючий “Поверни її мені” чи вражаючу “Зброю”.

Така щільність якісного жанрового продукту свідчить про те, що горор зараз на підйомі. Відверто потужному. Конкретно “Одне ціле” також є пристойним, непоганим зразком фільму жахів, що заслуговує на увагу. Однак як змістовно, так і технічно у ньому немає нічого видатного. Це просто добротно. Та й після “Субстанції”, яка була і дотепнішою, і більш шоковою, картина не справляє сильного ефекту. Виглядає попсовішою. А як інакше, якщо місцевий наратив підкреслюється невигадливими рядками з давнього хіта Spice Girls.