У другій половині вересня під Куп’янськом українським силам оборони вдалося захопити танк Т-90М. Це найсучасніша російська бойова машина (не рахуючи фактично вигаданої «Армати»), яка демонструє максимум того, на що був здатний у найкращі свої роки оборонний комплекс країни-агресора. Командир 92-ї бригади ЗСУ Павло Федосенко провів тест-драйв танка. Зараз машина вже бере участь у боях та громить своїх колишніх господарів.
Т-90М цікавий тим, що дозволяє зрозуміти межі промислових можливостей противника та потенційний рівень загрози у бою. За свідченнями ворожих засобів пропаганди, зараз російські мобілізовані проходять навчання на цих танках у Криму – найближчим часом вони можуть у значній кількості брати участь в бойових діях. Розглянемо номінальні параметри Т-90М та оцінимо їх критично.
Зміст
Історія створення та характеристики
Танки Т-90 були створені на початку 1990-х років. Спочатку модель називалася Т-72БУ, оскільки була глибокою модернізацією танка 1970-х Т-72. Тут важливо відзначити основну рису російської оборонки – напрацювання сягають корінням у радянські роки, фактично часів Другої Світової. Наприклад, танки серії Т досі оснащуються модернізованими версіями двигуна від Т-34.
Виробництво Т-90 ведеться з 1992 року. На 2010 рік максимальна кількість 90-х оцінювалась близько 500 одиниць. Згідно з наявними даними, планувалося створення ще до 261 машин. Не всі вони перебувають на озброєнні армії Росії – якусь кількість було поставлено до Індії (де з 2010 року існує їх власне виробництво), до низки інших країн. За відкритими даними можна зробити висновок, що у російсько-українській війні може брати участь до кількох сотень цих танків.
Озброєння
Танки Т-90 озброєні гладкоствольною 125-мм гарматою 2А46М – майже тією самою зброєю, що встановлено в Т-80 (2A45M). Зброя замінюється без демонтажу башти та здатна стріляти осколково-фугасними та бронебійними снарядами. Можливе використання протитанкових керованих ракет «Рефлекс» з лазерним наведенням у зоні прямої видимості та кумулятивною бойовою частиною. Ефективна дальність ураження танка – від 100 м до 6 км. Для пострілу на максимальну дистанцію потрібно 17,5 секунд.
Автоматичний зарядний механізм містить 22 снаряди та заряджає снаряд за 5-8 секунд. Підривач Ainet дозволяє підривати снаряди на потрібній відстані від танка, яка визначається лазерним далекоміром навідника.
12,7 мм дистанційно керований зенітний кулемет НСВ може керуватися командиром танка, має дальність стрільби 2 км і циклічну скорострільність 700-800 пострілів за хвилину. Пізніше був замінений великокаліберним кулеметом «Корд» та спареним кулеметом ПКМТ 7,62 мм.
Система управління вогнем на Т-90 включає денний та нічний прицільний комплекс ПНК-4С/СР «АГАТ» на місці командира, що дозволяє виявити в нічний час бронетехніку на відстані від 700-1100 м. Ранні моделі Т-90 оснащувалися прицілом ТО1-КО1 «Буран», у пізніші моделі Т-90С було встановлено тепловізійний приціл ESSA, що дозволяє вести прицільну стрілянину на дальність 5000-8000 м з прицілу Catherine FC виробництва Thales Optronique.
Навідник має у своєму розпорядженні денний приціл 1Г46, що містить лазерний далекомір і прилад наведення ракет. Приціл дозволяє виявляти техніку на відстані від 5 до 8 км. На місці водія встановлено денний та нічний приціл ТВН-5. У 2010 році росія розпочала ліцензійне виробництво тепловізорів Catherine FC для танків Т-90М. З 2012 року росія виробляє та встановлює у різні моделі танків приціли «Агат-МДТ», а з 2016 – нічні приціли «Ірбіс-К».
Захист
Танк Т-90 має трирівневу систему захисту. Перший рівень — композитна броня башти, що складається з основної оболонки зі вставками з шарів алюмінію і пластику, що чергуються, і секцій керованої деформації.
Другий рівень – блоки динамічного захисту «Контакт-5» третього покоління, які знижують кінетичну енергію та пробивну здатність боєприпасів. Ці «цеглини» надають башті характерного незграбного вигляду. Блоки розташовані на даху башти для захисту від атак зверху. Передня броня башти, крім динамічного захисту та сталевої обшивки, оснащена композитним захистом між верхніми та нижніми сталевими листами.
Третій рівень – це комплекс засобів протидії «Штора-1». Ця система включає два електронно-оптичних/інфрачервоних активних глушників в передній частині башти, чотири датчики попередження про лазерне наведення дві системи скидання димових гранат і електронну систему управління. Інфрачервоний глушник збиває напівавтоматичну систему наведення по команді в межах прямої видимості, яку використовують деякі протитанкові керовані ракети. Димові гранати запускаються автоматично після того, як «Штора-1» виявляє наведення.
Крім систем броні та маскування, Т-90 також оснащені засобами ядерного, біологічного, хімічного захисту та автоматичної системи пожежогасіння.
Двигун
Танк Т-90 має двигун і трансмісію із заднім розташуванням. Двигун потужністю 1000 к.с – чотиритактний, 12-циліндровий, розрахований на різні види палива В-92. Також використовується дизельний двигун В-96 потужністю 1250 к.с.. Танк розвиває максимальну швидкість 60 км/год трасою і до 45 км/год перетнутою місцевістю.
.
Особливості моделі Т-90М «Прорив»
Відомо близько восьми модифікацій Т-90, з яких Т-90М є найбільш просунутою у складі армії росії. Вперше експортну версію цієї модифікації танка під найменуванням Т-90МС було представлено у 2011 році.
Основною особливістю модернізації стала заміна старої башти новим бойовим модулем, оснащеним удосконаленою системою управління вогню «Калина» з інтегрованою бойовою інформаційно-керуючою системою тактичної ланки, новий автомат зарядки та модернізована гармата 2А46М-5, а також дистанційно керована зенітна установка УДП Т05БВ-1.
На Т-90М та Т-90МС встановлено більш досконалий динамічний захист «Релікт». Ця броня захищає від тандемних боєголовок, знижуючи здатність снарядів, що проникає, більш ніж на 50%. Замість неї можна використовувати системи «Контакт-1» або «Контакт-5». Також застосовано систему зниження помітності «Накидка».
Особливу увагу було приділено покращенню пошуку цілей та управління вогнем у будь-який час доби. Вперше застосовано керування штурвалом та автоматичну коробку передач з можливістю ручного перемикання. Також встановлено новий комбінований нічний денний приціл «Сосна-У» та камера заднього виду. Боєкомплект винесений за межі простору екіпажу для покращення його виживання.
Маса нової версії становить 48 т. У танк встановлено моноблочну силову установку В-93 потужністю 1130 к.с., яку розроблену на базі В-92С2Ф2. Антирадіаційний підбій замінений на вогнестійкий протиуламковий кевлар, покращено систему пожежогасіння. Вогнева міць, захищеність і рухливість танка помітно покращилися за тих же габаритів та без істотного збільшення ваги.
Критика конструкції Т-90М
Танк Т-90 є модернізацією моделі Т-72БУ, випущеної в середині 1980-х, що зберегла багато конструкційних недоліків останнього. Т-72 створювався як недорогий у виробництві та масовий, насамперед із метою експорту. Характерно, що в той час, коли Т-72 йшли на експорт, усередині радянського союзу на озброєння постачалися Т-64 та Т-80. Т-90 не використовувалися й пізніше, під час чеченської кампанії. Таким чином, піар «сучасного російського танка» був насамперед «зовнішньою рекламою» та елементом ідеологічної пропаганди всередині росії.
На початку 2000-х років свою модифікацію Т-90С закупила Індія. Під час експлуатації було виявлено критичну проблему – перегрів та швидкий вихід з ладу двигуна. В основі цього явища – глибока архаїка конструкції двигуна. Мотор В-92, яким оснащені Т-90 – по суті, форсована версія двигуна В-2 із тих самих «легендарних» Т-34. Паливо в ньому часто не встигає згоріти та розкрутити турбіну, вилітаючи назовні у вигляді темного диму. Це явище призводить до різкого зменшення ресурсу двигуна.
Потужність двигуна Т-90М, моделі В-92С2Ф була форсована до 1130 к.с.– що все ще не робить його спритніше від західних аналогів і навіть Т-80У у перерахунку потужності на одиницю маси. Т-90М має обмежену тягу та швидкість заднього ходу, на ньому відсутній реверс трансмісії.
Динамічний захист «Контакт-5», котрий на практиці застосовується частіше за «Релікт», цілком показав себе на полі бою в Україні – він дуже обмежено здатний протистояти сучасним засобам ураження. З іншого боку, російські танки часто оснащені імітацією динамічного захисту (порожні коробки чи невідповідне наповнення).
Анонсована система управління вогнем «Калина» оснащена порівняно неякісними моніторами та погано працює у динамічних умовах. Як і російська нова система радіозв’язку. У сукупності ці фактори не дозволяють досягти бажаної керованості та ступеню координації у бою.
Сюрпризом для експертів стала реальна відсутність нової системи автоматичного заряду та безпечної боєукладки у башті – ці конструктивні зміни залишилися нереалізованими.
Із запланованих змін також не відбулося заміни гармати на калібр 152 мм та встановлення нової системи «Арена», яка дозволила б ефективніше боротися з сучасними протитанковими зарядами. Її дешева заміна, протикумулятивні грати, також відомі як «мангал», показала мінімальну ефективність – кадри підбитої техніки говорять самі за себе.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що виріб російської оборонної промисловості програє у різних характеристиках не лише західним Abrams та Leopard 2, а й українській розробці Т-84БМ «Оплот». Без сумніву, Т-90М отримав більш сучасні засоби управління та наведення, але програє у маневровості, витривалості, безпеці, динамічному веденні бою та дальності нічного виявлення цілей. Використання імпортних компонентів систем накладає обмеження на повноцінне оснащення цих танків за умов санкцій.
Танки Leopard – покоління та модифікації, актуальність для України, ймовірність постачання
Джерела: Wikipedia, Defense Express, Shawshank Redemption та інші