Сорок п’ять років тому, в 1977 році, у продаж надійшли відразу три моделі ПК, призначені для домашнього ринку. В результаті вони здійснили цілу революцію в цьому секторі IT, дозволивши вважати комп’ютери пристроями, доступними для будь-якого, навіть самого непідготовленого користувача. У порівнянні з двома іншими представниками «великої трійки», Commodore Pet і особливо Apple II, TRS-80 є на сьогодні не дуже відомою моделлю, хоча протягом кількох років, аж до 1982-го, саме ця система найбільше продавалася у своєму класі.
Майже десять років тому ми вже розповідали відвідувачам ITC.ua про американську компанію під назвою Tandy Corporation, засновану ще в 1919 році, про куплену нею мережу магазинів Radio Shack і про різні серії комп’ютерних пристроїв, що випускалися цим «МакДональдсом від електроніки» — не особливо, втім, популярним за межами США. Сьогодні ж хочеться трохи докладніше розповісти саме про модель TRS-80, про особливості її появи на світ і її внесок у становлення та популяризацію домашніх ПК.
У 1970-х роках комп’ютерна індустрія розвивалася, мабуть, такими темпами, що ніколи не зустрічалися ні до, ні після. На початку цього десятиліття ЕОМ були майже виключно гігантськими мейнфреймами, які могли дозволити собі лише великі компанії та вищі навчальні заклади. Початком зовсім нової епохи можна вважати 1971 рік — дата появи на світ першого мікропроцесора, створеного на одній мікросхемі та доступного у продажу: Intel 4004. Саме ця технологія проклала шлях до масовості кишенькових калькуляторів і персональних комп’ютерів.
Перші пристрої такого типу були скоріше штучними та експериментальними, поки в 1975 Ед Робертс не представив свій Altair 8800. У базовій комплектації, навіть у вже повністю зібраному вигляді, цей ПК виглядав не дуже пристойно, являючи собою лише ящик з лампочками та перемикачами. Проте він швидко став, де-факто, стандартом індустрії та зразком для наслідування завдяки відкритій архітектурі. Робертс не став патентувати свою інтерфейсну шину, що отримала назву S-100 (за кількістю контактів для підключення плат розширення).
Altair 8800 і з’явившийся незабаром MITS 8080, що був, по суті, «клоном» комп’ютера Еда Робертса, породили цілий рух любителів домашніх ЕОМ: потужності зростали, а ціни падали буквально не по днях, а по годинах. Свої моделі та найрізноманітнішу периферію для них, починаючи зі звукових карт та джойстиків і закінчуючи комплексами з трьох або чотирьох приводів для читання восьми- та п’ятидюймових гнучких дискет, пропонували багато американських компаній, чиї назви навряд чи здадуться знайомими сучасним користувачам: Digital Group, Peripheral Vision, Cromemco, Terminal Systems, Alpha Microsystems, PolyMorphic Systems, Newtech Computer Systems, Percom Data Company, Southwest Technical Products.
І все ж ціни на такі ЕОМ поки що були далекі від загальнодоступних, а шанувальники подібних пристроїв (у профільній пресі за останніми закріпилася ласкава назва «micros») становили собою порівняно невелике коло ентузіастів, страшенно далеких від народу.
Бо за традиціями тих років більшість умовно домашніх ПК продавалася як комплект для самостійного складання з прикладених деталей. Звичайно, за бажання можна було уникнути кількох годин роботи з паяльником, сплативши в касу більшу суму та отримавши на руки вже повністю готову машину. Однак такий варіант пропонували аж ніяк не всі виробники, та й у будь-якому випадку, крім власне спайки всіх компонентів, від користувача були потрібні ще й чималі навички щодо налагодження та налаштування зібраного пристрою.
Типовий любитель домашніх ПК епохи 1970-х на фотознімку з журнальної реклами: суворі реалії того часу вимагали від кінцевого користувача цілого спектра різноманітних знань та умінь
Не залишалась осторонь цього руху компанія Tandy Corporation, яка володіла в США цілою мережею магазинів радіо та побутової електроніки. Це відбувалося завдяки Дону Френчу (нар. 1950), що у 16 років став найюнішим продавцем, а потім і наймолодшим керівником торгової точки Radio Shack.
У 1973 р. він був призначений менеджером по продукту в центральний офіс компанії й одним з перших придбав Altair 8800, який успішно використовував для каталогізації продукції Tandy. При цьому Дон усвідомлював, що майбутнє — саме за такими пристроями, але з начальства Френчу вдалося зацікавити лише віцепрезидента Джона Роача, який відповідав за виробництво.
Решта керівництва компанії вважала цей напрямок безперспективним: магазини Radio Shack торгували простим і доступним обладнанням із середньою ціною в 30 доларів, і комп’ютери, що коштували кілька сотень, на їхню авторитетну думку, виглядали б на полицях не дуже привабливо. На щастя, ідею Френча несподівано підтримав сам Чарльз Тенді, який почув про неї практично випадково: саме в цей час він виявляв невдоволення тим, що його компанія не намагається створити щось принципово новаторське.
У пошуках можливості розпочати таку новаторську розробку Френч і Роач у середині 1976 р. вирушили на екскурсію до Кремнієвої долини, де познайомилися з інженером компанії National Semiconductor Стівен Лейнінгер. Зрештою його вмовили перейти на роботу в Tandy, очоливши проєктну групу.
Як розповідав сам Лейнінгер на презентації, що відбулася у вересні 1977 р. в Комп’ютерному товаристві Сан-Дієго, спочатку нову ЕОМ було задумано випустити у вигляді звичного вже набору для самостійного складання, причому на основі нового і досить дешевого мікропроцесора National Semiconductor SC/MP. Однак Стівену вдалося переконати своїх колег, що паяти вміють далеко не всі користувачі, і продавати краще буде повністю готовий пристрій, та й потужності у SC/MP явно не вистачить для реалізації запланованої функціональності.
Постала проблема нелегкого вибору між двома майже однаковими за рівнем конкурентами — Intel 8080 і Motorola 6800, — проте в результаті випробувань відразу чотирьох варіантів зібраної материнської плати перемогу здобув ще один кандидат — новий і вдосконалений Zilog Z80.
Процесор Zilog Z80, який працював на частоті 1,77 МГц і створений одними з авторів Intel 4004 Федеріко Фаджіном і Масатосі Сіма після заснування першої власної компанії. Станом на середину 1976 р. був найсвіжішим і найперспективнішим ЦПУ, більше досконалим порівняно з аналогами від Intel та Motorola
Створення робочого прототипу зайняло кілька місяців і коштувало приблизно 100 тисяч доларів. При цьому розробникам неодноразово доводилося йти на компроміси: амбітною метою, яку вони поставили перед собою, була спроба випустити повністю готовий до вживання комп’ютер вартістю лише 199 доларів.
Для порівняння: Altair 8800 пропонувався в 1975 р. за 439 доларів у вигляді комплекту для самостійного складання і за 621 долар у зібраному та налагодженому вигляді. Apple I, що з’явився в середині наступного року, якраз у момент початку робіт над комп’ютером від Tandy, обходився в 666 доларів з усіма спаяними на платі мікросхемами, але без корпусу, блоку живлення, клавіатури та монітора.
З урахуванням традиційної для корпорації торгової націнки собівартість виробництва повинна була обмежуватися 80 доларами, тоді як один тільки Z80 продавався в роздріб по дві сотні за штуку. На щастя Лейнінгеру вдалося домогтися від Zilog ґрунтовної гуртової знижки.
З рештою компонентів справа була менш райдужною. Перший проєкт включав дешеву клавіатуру мембранного типу і передбачав відсутність у комплекті монітора. Проте Лейнінгер переконав Френча і Роача зважитися на дорожчий варіант. Так, для зображення відеосигналу був пристосований чорно-білий телевізор марки RCA, що продавався в магазинах RadioShack: звідти видалили блок тюнера та динаміки, а замість одного з перемикачів у правому нижньому кутку з корпусу тягнувся кабель до повноцінної клавіатури, хай і лише на 53 клавіші. Ця клавіатура, і вся наступна периферія виявилися виконаними в тій же чорно-сріблястій гамі, що і колишній телевізор. На той час у клавіатурі за традицією ховалася і сама материнська плата.
Обсяг ОЗУ становив 4 КБ — як і розмір ПЗУ, в якому було записано інтерпретатора Tiny Basic, створеного Лі Чень Ваном зі Стенфордського університету та обраного за свою повну безплатність. Дон Франч також надав на безоплатній основі своє ПЗ, створене ним раніше для Altair 8800. Але при цьому в комп’ютері була відсутня, наприклад, підтримка нижнього регістру — всі символи зображалися тільки у верхньому. Це було наслідком того, що автори не додавали в проєкт ще одну мікросхему, заощадивши цим півтора долара собівартості чи п’ять доларів від кінцевої роздрібної ціни.
Материнська плата TRS-80 з підключеною клавіатурою. У центрі зверху розташована підсистема живлення, процесор Z80 — велика мікросхема праворуч
На початку лютого 1977 року прототип був сконструйований і представлений Чарльзу Тенді, який зізнався, що вже натякнув пресі про новинку, що готується. На його відверту думку, навіть якби Tandy і не вдалося зрештою продати жодного комп’ютера, це було б непоганою рекламною акцією, яка стверджує репутацію компанії як новатора, що йде в ногу з часом.
Спочатку було створено чотири екземпляри комп’ютера — для його розробників та для майбутніх авторів докладного посібника користувача; питання про кількість екземплярів, які слід запустити у виробництво, було складнішим.
Як згадував Дон Френч у 2012 році, він не мав жодних сумнівів у комерційному успіху проєкту, але коли вони з Лейнінгером припустили, що продати вийде 50 тисяч штук, їх обсміяло не лише високе начальство, а й власний колега з розробки Джон Роач.
У результаті було вирішено запустити у виробництво 3,5 тис. машин. По-перше, приблизно стільки потрібно для забезпечення викупу процесорів та деяких інших компонентів за гуртовими цінами. По-друге, на території США нараховувалася саме така кількість магазинів RadioShack, де комп’ютери можна було в крайньому разі використати для власних потреб. Примітно, що перспективу поширення ПК як домашніх пристроїв ніхто особливо не передбачав. Керівництво вказувало як потенційних покупців школи та дрібні підприємства, та й то з певною невпевненістю.
3 серпня 1977 року новинка, що отримала назву TRS-80, від скорочених назв компанії та її мережі магазинів (Tandy — Radio Shack) та числового позначення процесора Z80. ЕОМ була урочисто представлена на пресконференції в нью-йоркському готелі «Уорвік». Джон Роач привіз на презентацію шість робочих екземплярів комп’ютера і ще чотири запасні, на випадок, якщо перші раптом відмовляться запускатися. Цього, на щастя, не сталося.
Щоправда, привернути увагу засобів масової інформації тоді так і не вдалося через неприємну випадковість: того ж самого дня в Нью-Йорку пролунали вибухи, організовані терористами з-поміж борців за незалежність Пуерто-Рико, які призвели до людських жертв — їм-то і були присвячені у результаті всі газетні репортажі.
Більш успішним виявилася демонстрація новинки в Бостоні на комп’ютерній виставці, що пройшла через два дні. В результаті центральна контора Tandy була завалена замовленнями: лише за перші півтора місяця їх надійшло понад десять тисяч, тож було навіть вирішено збирати внески по 100 доларів до списку очікування.
TRS-80 на рекламному оголошенні вересневого номера журналу для комп’ютерних ентузіастів: хоча новинка і призначалася для використання також у школах та вдома, на перший план все ж таки була висунута його потенційна користь для малих підприємств: інвентаризація, ведення бухгалтерського обліку тощо
Один тільки системний блок TRS-80, поєднаний з клавіатурою, пропонувався за 399 доларів. Таким чином при проєктуванні намітили мінімальну ціну, яка була перевищена рівно у два рази. За 599 доларіві можна було придбати також і комплектним чорно-білим монітором з діагоналлю 12 дюймів, і касетним магнітофоном для запису даних. У перерахунку на ціни 2022 року це становить відповідно 1751 і 2629 (два останні згаданих пристрої можна було придбати й окремо, як апгрейд основного ПК).
За цими показниками дітище Tandy виглядало дуже привабливо на тлі своїх найближчих суперників. Приблизно аналогічний за характеристиками Commodore Pet нехай і міг похвалитися більш ергономічним дизайном у вигляді моноблока, але коштував 795 доларів, що майже на 200 доларів дорожче. За Apple II просили аж 1298 доларів. (у цінах 2022 року — 5697 дол.), але він відрізнявся кольоровою графікою.
Ґрунтовною перевагою Radio Shack була наявність і власних виробничих потужностей, і розгалуженої мережі магазинів. Якщо перший представник «великої трійки 1977 року», Commodore Pet, був анонсований у січні, але перші його постачання почалися лише в середині осені, то між анонсом і відвантаженням TRS-80 пройшло лише кілька тижнів. Перші комп’ютери були відвантажені щасливим покупцям вже до середини-кінця вересня, хоча для задоволення всіх замовлень знадобився майже цілий рік.
До середини 1978 року дефіцит був повністю ліквідований і комп’ютер можна було просто купити в будь-якій із трьох з половиною тисяч торгових точок Radio Shack. В результаті за ці 12 місяців було продано 55 тисяч машин, а за весь час їхнього виробництва — понад двісті тисяч.
Попри те, що TRS-80 з’явився на арені останнім із «трійки», до кінця 1977 року він зміг завоювати за різними підрахунками від 50 до 70% ринку мікрокомп’ютерів. Якщо вірити висновку аналітиків того часу, то до осені 1980 р. Tandy продавала у три рази більше комп’ютерів, ніж конкуренти в особі Apple, — з Commodore і з рештою в ролі безнадійно відсталих.
Перша модель TRS-80 у повній комплектації — з монітором, касетним магнітофоном та блоком живлення. Джерело фото — Computer History Museum
Зрозуміло, що за такої жорсткої економії справа не обійшлася і без ґрунтовних конструктивних недоліків. Крім іншого, таким виступала відсутність підтримки плат розширення, характерних і для Altair 8800, і для Apple II.
Дон Френч чимало шкодував згодом, що задля економії наважився пожертвувати сумісністю з шиною S-100 (завдяки якій, до речі, можна було легко забезпечити й підтримку популярної на той час операційної системи (CP/M). Проте і сама Tandy, і велика кількість сторонніх виробників вже в середині 1978 року пропонували користувачам великий асортимент розширень та периферійних пристроїв для TRS-80.
Насамперед привертав до себе увагу додатковий блок Expansion Interface, що коштував 299 доларів і розміщувався прямо під монітором. Він додавав машині не лише зайві 32 КБ оперативної пам’яті, а й додаткові порти, яких так не вистачало в основній машині через відсутність підтримки шини розширень, а також контролер для підключення дисководів.
До портів можна було під’єднати найрізноманітніші пристрої, включаючи новаторські станом на кінець сімдесятих: принтер, модем, синтезатор звуку і, окремо, модуль для розпізнавання голосу, своєрідний сканер для зацифрування схем і креслень, контролер мережі (призначався насамперед для шкільних класів), інтерфейс для зв’язку з іншими TRS-80 по звичайній телефонній лінії, прискорювачі процесора і навіть плати, що додають можливість відтворювати кольорову графіку.
Найгірше було з дисководами: система з двох пристроїв Mini-Disk для роботи з 5,25-дюймовими дискетами коштувала 499 доларів. Це більше, ніж сам комп’ютер у базовій конфігурації. Навіть через три роки після виходу TRS-80 ціну на цю периферію вдалося знизити лише до 425 доларів для домашнього користувача. В результаті за комплекс з інтерфейсом розширення, двома дисководами, принтером і 32 КБ ОЗУ потрібно було віддати аж 3874 доларів у цінах 2022 року.
Ще повніша комплектація першої моделі TRS-80 — з інтерфейсом розширення, двома дисководами 5,25», принтером і рідкісним телефонним інтерфейсом. Джерело фото — National Museum of American History
Втім, сім із десяти компаній, що випускали продукцію для TRS-80, спеціалізувалися не на «залізі», а на ПЗ. Як і практично всі інші «micros» того часу, комп’ютер від Tandy був оснащений інтерпретатором BASIC, вшитим у ПЗУ.
В базове постачання входив так званий Level I BASIC розміром всього в 4 КБ, лише трохи модифікований Стівеном Лейнінгер безплатний варіант від Лі Чень Вана. Як згадував Білл Гейтс, інженери Tandy чудово розуміли обмеженість такого постачання і ліцензували у Microsoft більш досконалий різновид розміром вже в 16 КБ, що випускався під назвою Level II BASIC.
При цьому Гейтс вибив собі право продавати ще більш потужний Level III BASIC власного авторства. Завдяки тому, що всі три популярні машини 1977 використовували схожі різновиди одного і того ж Microsoft BASIC, все це дозволяло програмам для них бути більш-менш сумісним і сприяло розвитку ринку ПЗ.
Здебільшого такі програми доводилося набирати, перевіряти та налагоджувати в буквальному значенні вручну. Для цього в комплекті постачалося докладне керівництво користувача на 236 сторінок, призначене для людей, які не мають жодного поняття про комп’ютери, але разом з тим готові стати компетентними програмістами.
Звичайно, куди простіше було завантажити вже готову програму з фабричного носія, але дисководи з’явилися трохи пізніше і, як уже говорилося, коштували дуже дорого, а комплектний касетний магнітофон залишав бажати кращого в плані надійності. Успішність його використання залежала від тонкого настроювання рівня гучності, та й у будь-якому випадку завантаження ПЗ в пам’ять з аудіокасети відбувалося повільно і часто завершувалося помилкою, вимагаючи повторних спроб.
Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х комп’ютерні ігри часто публікувалися в журналах і продавалися у вигляді книг. Тексти програм слід було набирати вручну у вшитому в ПЗУ інтерпретаторі BASIC з урахуванням особливостей синтаксису кожного окремого різновиду цієї мови
На момент появи TRS-80 у продажу у вересні 1977 року для нього було доступно лише п’ять програм: бухгалтерська утиліта для нарахування заробітної плати, ПЗ для ведення обліку особистих фінансів, не дуже виразне щось під назвою Kitchen, освітня програма з вправами з математики та ігровий набір, що називався Game Package. Касета з цим останнім була єдиною, що входила до складу повного 600-доларового комплекту: покупцям пропонувалися дві гри, карткова Blackjack і різновид нард Backgammon.
Написані на Level I BASIC, вони влазили в 4 КБ ОЗУ і були досить нехитрі, особливо з урахуванням скромних візуальних можливостей платформи, що зображає швидше псевдографіку в роздільній здатності 128 × 48 пікселів, але все ж таки справляли приємне враження. Особливо на людей, котрі ніколи не стикалися з таким способом використання дорогого пристрою.
Проте вже до 1979 року TRS-80 могла похвалитися найбільшою бібліотекою з доступного ринку ПЗ серед усіх моделей ПК, зберігаючи цей піонерський статус аж до 1982 року включно.
Після смерті Чарльза Тенді в листопаді 1978 р. його компанія повела справи менш вміло. Зокрема, не дуже сприяючи випуску периферії, ігор і програм сторонніми компаніями та прагнучи до монополізації. В результаті до 1985 тільки продажі ПЗ приносили мережі Radio Shack понад 100 млн доларів. Це перетворило Tandy Corporation на одного з провідних світових видавців.
І все ж саме зусиллями багатьох інших розробників користувачі TRS-80 могли познайомитися з дуже якісними проєктами. Наприклад, одна з перших рольових ігор Temple of Apshai та одна з перших текстових адвенчур Adventureland спочатку з’явилися саме на платформі від Tandy. Тут вийшли деякі порти знаменитих аркад з ігрових автоматів, такі як Frogger.
Слід згадати й знамениту текстову гру Zork. На TRS-80 вона вийшла в грудні 1980 р., ставши першим комерційним виданням від Infocom. Версія для Apple II з’явилася лише через три місяці.
Легендарний Zork з’явився в 1980 році у двох варіантах: для оригінальної моделі TRS-80, оснащеної 32 КБ пам’яті та, звичайно, дисководом, і для її спадкоємця Model III. У комплекті за традицією тих років у поліетиленовому пакеті йшла дискета та обкладинка з ілюстрацією, виконаною стороннім художником. Такий «Варварський Zork» є на сьогодні величезною колекційною цінністю
Втім, до початку 1980-х TRS-80 почала поступатися своїми позиціями спочатку Apple II, а потім і іншим моделям домашніх ПК. Основні її переваги — доступність у продажу і приваблива ціна, поступово зводилися нанівець подальшим розвитком індустрії, а недоліки давалися взнаки все більше і більше.
До таких належала й порівняно низька якість збірки та компонентів. Наприклад, на думку користувачів, «ахіллесовою п’ятою» TRS-80 був кабель, що з’єднує материнську плату і клавіатуру. Він часто виходив з ладу вже через кілька років. Викликали нарікання і монітор, перероблений з телевізора, що лишав бажати кращого в плані чіткості, і проблеми читанням з аудіокасет, що вже згадувалися, і багато інших особливостей конструкції та інтерфейсу, що колись стали наслідком тотальної економії розробників.
Вже в 1979 році Radio Shack випустила другу свою машину TRS-80 Model II, несумісну з оригіналом. З такої нагоди новинку офіційно перейменовано в Model I та орієнтовано на серйозних бізнес-користувачів, чию увагу компанія посилено прагнула привернути. Але серед них ця продукція все ж таки користувалася репутацією низькоякісного «ширпотреба».
У середині 1980-го відбувся випуск TRS-80 Model III. Це модель була вже дещо вдосконаленим варіантом домашнього ПК 1977 року. Виробництво ж початкової моделі було припинено в січні 1981-го через його невідповідність новим вимогам FCC (Федеральної комісії зв’язку) на предмет радіоперешкод.
TRS-80 у сучасному емуляторі
На сьогодні TRS-80, при всій значущості свого вкладу в розвиток індустрії домашніх ПК і особливо ігор та програм для даного класу пристроїв, є інтересом скоріше чисто історичним. За бажання випробувати себе в ролі піонерського користувача персональної ЕОМ можна за допомогою сучасних емуляторів. Наприклад, HmpTRS80. Правда, спробувати завантажити дані з аудіокасети або з п’ятидюймової гнучкої дискети вже навряд чи вийде, але можна хоча б спробувати свої сили в програмуванні загальнодоступною мовою BASIC.