Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
Насправді питання ширше і стосується далеко не тільки китайських виробників, але у світлі тематики ITC важливі саме вони – смартфони, ноутбуки і ось це от усе. Нема ніякої таємниці в тому, що найбільший постачальник смартфонів в Україну – Xiaomi. ноутбуків – Lenovo, присутні та популярні й інші. Тож питання варте уваги поза емоціями та хейтом у соціальних мережах. Хто саме постраждає від бойкоту та санкцій?
Почнемо з загальних речей. Що таке китайська економіка у світі? Це приблизно 20% світової економіки, і це така ж частка, як в США. Так, китайська економіка на 75% залежна від співпраці з Заходом. Але й він залежний від неї. iPhone 15, який ви придбаєте восени, буде вироблений в Китаї на Foxconn. Бойкотуватимете? Його покупка так само спонсоруватиме китайські заводи, даватиме заробіток китайським сім’ям та надходження у китайський бюджет, як і покупка Xiaomi.
Зараз світові виробники прагнуть диверсифікувати виробництво, окрім Китаю створюються заводи в Індії, Мексиці, Європі, США тощо. Але це саме диверсифікація. Індійське виробництво Apple обслуговуватиме саме ринок цієї, населення якої минулого року перевищило населення Китаю. Це ж стосується значною мірою й інших виробництв. Річна хроніка подій свідчить, що відбувається не вихід с Китаю, а саме диверсифікація, розкладання яєць у різні кошики.
Претензії США та інших країн до китайських компаній лунають усе частіше. Але вони в жодному разі не є якимось бойкотом Китаю як такого. Вони обумовлені міркуваннями безпеки: зв’язку, конфіденційності даних, захистом стратегічних галузей. Техніку ZTE та Huawei у США визнали небезпечною, TikTok збирає дані, виробництво чипів здатне підсилити китайську оборонку – все це має справжні конкретні причини, а не базується на хейті. До того ж частка китайських товарів у економіці США не є такою великою, як в Європі або в Україні.
Повертаємося до України. Чи здатна наша надпотужна економіка сказати китайським або іншим виробникам, яки на жаль зберегли відносини з росією, «Йдіть звідси?». До китайських компаній додамо ще й інших світових виробників – яких тисячі та товари яких ви бачите у магазинах та купуєте не замислюючись, бо вони вам потрібні – і отримаємо десь 30% світової економіки, яку наші активісти вимагають ігнорувати. Це товари, які не надійдуть українським користувачам і яким не так в же й багато адекватних аналогів за співвідношенням ціни/якости, це зменшення прибутків українських ритейлерів, втрата робочих місць.
Про частку України у світовій економіці соромно навіть згадувати. Чи впливає наш бойкот на потужних виробників? Як комар покусав. Чи може вплинути бойкот на нас? Так, і суттєво. Чи призводить наш бойкот або санкції до реакції у світі? Окрім поодиноких випадків – ні. Xiaomi та будь-хто навіть не помітить втрати українського ринку та легко перерозподілить його частку на Африку, Азію, або ту ж Європу, до якої ми ніби-то прагнемо – ось і весь результат.
До речі, в нас популярно хейтити виробників за відсутність українських локалізацій. А чи цікавились ви, чи є вони в Болгарії, Румунії, які є членами Євросоюзу? Сюрприз. Чому їх переважно немає? Тому що локальний ринок замалий і не вартий уваги. Нас поки що «люблять», але коли війна скінчиться і України зникне з радарів – не думаю, що хтось буде працювати на збиток.
Ну й у кінці припустимо, що ми перемогли, війна закінчилася, ба більше – нема вже ніякої росії. Чи повалить до нас натовп компаній з пропозиціями про будівництво заводів, наповнення ринку товарами, іншими формами інвестицій? Та ні в якому разі: корупція, погана захищеність у правовому полі, податки. До того ж запевняю, всі пам’ятатимуть, що окрім цих приколів тут ще можуть ввести санкції з політичної доцільности. Бо війна завершиться, а ми залишимося з цими самими корпораціями та тим самим інвестиційним кліматом, який створили власними руками.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
