Цей матеріал – не редакційний
Це – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.
В наш час поціновувача сучасних технологій вже майже нічим не здивуєш, адже виросло покоління, для якого гігагерци і гігабайти в кишені – це звична справа, а гірше за відсутність швидкісного Wi-Fi, хіба що неочікуване зникнення такої потрібної позначки – 4G.
Звідусіль лунають гучні слова: «розумні» гаджети, «розумна» побутова техніка. Неосяжний контент поглинає наш вільний час, адже технології настільки доступні та з низьким порогом входження, що вже починаєш забувати, як виглядає справжня революція, яка йде семимильними кроками на відміну від «сиров’ялених» маркетингових «покращень», де черговий ноутбук на 10% тонше і на 5% легше.
З приходом у побут цифрової епохи, моїм мультимедійним центром від 90-х років і до 2019 року служили персональні комп’ютери, починаючи від intel 80286. Неможливо пояснити (тільки відчути у певний час) той вау-ефект, коли ти переходиш з чорного екрану DOS на віконний режим, коли твій комп’ютер, до цього міг лиш пищати спікером, а тепер починає відтворювати музику (WinAmp forever!), а потім ще й фільми в простенькому Media Player Classic. Але звісно, в той час самою головною фішкою ПК була можливість пірнути у геймерський світ.
Через те, що мій перший комп’ютер керувався операційною системою MS DOS, то надалі іноді хотілось поностальгувати, запустивши старі двомірні забавки. Це не створювало ніяких проблем десь до Windows 98, але з кожною наступною ОС росла кількість ігор, які вже було не запустити на сучасному залізі, через відсутність сумісності. Звісно, ніхто не скасовував емулятори та віртуальні машини, але хотілось “по справжньому” запустити на РЕАЛЬНОМУ залізі старі іграшки.
Тут залишалось 2 варіанти: тримати парк техніки всіх поколінь, що не дивина серед “хардкорних” колекціонерів, або спробувати зібрати паралельно такий системник, який нативно дозволить встановити всі необхідні мені операційні системи, з обов’язковою підтримкою Floppy-дисковода для DOS. Так я знаю, нічого не заважало встановити його на якийсь хард, но ось така в мене був намір, яку я реалізував у 2013 році.
На той момент я хотів, щоб на комп’ютері могло одночасно працювати декілька оперційок: Windows 8, Windows 7, Windows XP, Windows 98 та MS DOS, з можливістю завантаження напряму з дискети. Одразу відмічу, що на той момент материнські плати вже позбавилися такого анахронізму, як роз’єм для підключення Floppy. Другий момент – де знайти материнку, на якій буде підтримка драйверів на весь цей зоопарк операційних систем?
Але як кажуть: «Хто шукає, той знайде», і на очі потрапив дуже дивний гібрид — материнська плата на сокеті AM3+ ASRock 960GC-GS FX.
Сказати, що це нетиповий екземпляр — нічого не сказати. Божевільна фантазія ASRock поєднала в собі несумісне і я отримав такі необхідні мені особливості при актуальній (на той момент) платформі:
- Підтримку IDE, Floppy, SATA, DDR2! та DDR3 у двоканальному режимі з максимальним об’ємом у 16 гігабайтів, що непогано навіть зараз.
- Socket AM3+ дозволяв встановити процесор FX83хх, хоча в материнки слабка система живлення процесора.
- Можливість завантажитись з дискети 3,5 дюйма під MS DOS,
- Підключення як старого IDE жорсткого диска, так і SSD під SATA.
Отже, я почав збірку ПК і вона згодом він отримав такі характеристики:
- Процесор AMD FX8300 (8 ядер, хоч не зовсім чесних і вічний батл Intel vs AMD).
- ОЗУ 2×4 Gb Kingston HyperX 1333 Mhz у двоканальному режимі, які без проблем можна працювати у режимі 1600 Mhz.
- Відеокарта Asus PCI-Ex GeForce GTX 670 DC II 2048MB GDDR5
- Корпус Chieftec Mesh CG-01B-SL-OP (один з найдобротніших і найважчих корпусів, з якими я мав справу).
- Накопичувачів згодом там було багато всяких та різних.
Без відеокарти системний блок з начинкою важив 12 кг. Уважні читачі помітять, що на корпусі наклейка Intel Core. Причина в тому, що його я взяв зі свого основного на той момент комп’ютера.
Робота по збірці була завершена, ніякий cable management мене тоді не турбував, як і виробника корпуса. Перше включення, спікер весело пискнув, сигналізуючи про успішний запуск…
В системнику було встановлено декілька накопичувачів та приводів:
- Скрипучий HDD Toshiba 160 Gb з інтерфейсом IDE (зі своїм
неполіткоректним master/slave), на нього були встановлені Windows 95 і Windows XP. - HDD Western Digital 500 Gb з інтерфейсом SATA взяв на борт Windows 7 x64.
- Вже після 2016 я доставив SSD накопичувач Kingston, встановивши на нього Windows 10.
- Крім того, був підключений Floppy дисковод, що радував своїм жужжанням кожне ввімкнення і дозволяв пограти під DOS без емуляторів.
- Завершував це все картридер і DVD-комбо.
Цей комп’ютер ніколи не був моїм основним і використовувався, скоріше в амплуа «машини вихідного ностальгічного дня». У 2018 році я вирішив встановити туди відеокарту веселіше, після першого майнінгового буму вдалося відхопити досить «живу» монструозну на той час – Zotac 1080ti 11GB, звичайно вона надмірна для цього процесора, але ніхто не скасовував “святий” розгін AMD FX по hyper transport, що підбадьорює CPU на 20, а то й усі 30 відсотків, в залежності від екземпляра.
Згодом виявив один цікавий момент: процесор видавав кардинально різну продуктивність залежно від ОС. Тільки починаючи з Windows 7 він працював як належить, у не розігнаному стані видаючи в тесті CPU-Z 1303 бали в багатопотоці. Windows XP ж не підтримувала деякі інструкції (не кажучи вже про старіші ОС), через які він не міг працювати на повну силу, набравши в CPU-Z всього лише 206 балів. Але і цього на Windows XP вистачало, щоб пограти у більшість ігор її часу, навіть з тією доступною урізаною продуктивністю.
DDR3 у двоканальному режимі видає навіть за нинішніми мірками задовільний пропускну здатність – 21608 Mb/s на читання.
І ось вже 2023, минуло 10 років, як я зібрав даний ПК, нехай з апгрейдом відеокарти та носіїв, але на ньому досі можна перепройти Cyberpunk 2077 при 40-50 кадрах/сек. у пожвавлених центральних кварталах Night City на середньо-високих налаштуваннях (впираємося звичайно ж у процесор).
Хочете запустити DOOM 1993 з дискетки 3,5″ під DOS-ом – будь ласка, а може хочете поринути в атмосферу DOOM 3 на Windows XP – без проблем. Вам цього мало? Так запускайте Doom Eternal під Windows 10 і все це на одному ПК по чесному.
Ось такий ПК став для мене символом універсальності та надійності, завжди готовим подарувати емоції, згадати старі-добрі часи, коли трава була зеленіше, пікселі не такими великими й фреймрейт плавнішим. Як бачимо, прогрес вже не йде так стрімко і навіть 10-річний комп’ютер здатний тягнути досить “важкі” проєкти сучасного геймдеву. Ну і ніхто не забирає в нас старі хіти, які назавжди залишаться в наших серцях.
Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.